Якщо ми зважимо на повідомлення Генштабу, то я б виокремив три ключових сегменти, де варто звернути увагу на фронтах. Це безпосередньо Харків, Ізюм та Сєвєродонецький виступ.
На Харківському напрямку нашим воїнам вдалось суттєво відкинути ворога на 40 км
Ми фактично створили передумови щодо витіснення ворога поза межі нашого кордону. Що надзвичайно важливо і цікаво, ми починаємо наближатись до транспортного хабу Вовчанськ-Куп’янськ, тому що ця війна – боротьба логістики. Тож умовно кажучи, постачання зброї, боєприпасів, медичних інструментів, ремонтних частин забезпечує спроможність війська вести бойові дії. Тому просунувшись в бік Харкова і забезпечивши спроможність наших військ перев’язати артерію Вовчанськ-Куп’янськ, ми створюємо умови для того, що війська ворога можуть не отримувати логістичну підтримку. Власне, це дуже непокоїть агресора. Ми очікували, що після того, як ми забезпечили ту зону, будуть якісь дії росіян. Насправді цього зараз не відбувається. Вони хіба що зробили те, що підтягнули частину військ до Бєлгородської області й "Іскандери", напевно, розраховуючи, що таким чином вони зможуть стримати просування наших військ.
На Ізюмському напрямку – велика кількість російської техніки, проте просування немає
Другий блок наших зусиль – це безпосередньо Ізюм, там сконцентрована значна кількість російської техніки, проте просування в напрямку Барвінкового та Слов'янська не відбулось. Ворог продовжує накопичувати сили, жодних дій не здійснюється.
На останньому напрямку ворог намагається дістатись до так званого "центру тяжіння російських сил" – Слов’янська та Краматорська
І третій – найбільш небезпечний напрямок – це вся лінія, починаючи від Рубіжного і до Авдіївки. Якщо рухатись за годинниковою стрілкою, то це Лиман, Ямпіль, Рубіжне, Сєверодонецьк, Попасна – за всіма цими напрямками ворог намагається здійснювати такий своєрідний прорив, намагаючись рухатись до центру тяжіння – безпосередньо до Слов’янська та Краматорська. Там є центр тяжіння всіх російських сил. По всьому цьому виступу насправді просування немає. По Рубіжному тривали бойові дії, просування ворог не забезпечив. Дещо інша ситуація у Попасній, де ми відійшли на позиції, які були підготовлені раніше. Також ворог намагається взяти шматок траси Попасна-Бахмут, є сподівання, що наші сили виб’ють ворога з цього рубежу і ми будемо мати достатньо успішні показники щодо захисту. Таким чином можна говорити про те, що суттєвих змін не відбулось, натомість відбувається накопичення сил, і той наступ, якого окупант планував досягти до 9 травня – успіху не мав.
Ворог береться до того озброєння, про яке ніхто б і не подумав
Сьогодні вночі був перший випадок, коли ворог почав використовувати ракети "Х-22" з бомбардувальника ТУ-22М3. Це було здійснено безпосередньо по Донецькій області – було 6 пусків цією ракетою. Хоча насправді ці ракети виготовлялись ще в 60-х роках. Ці ракети лежали на сховищах, тому що вони дуже небезпечні з точки зору використання - там використовується рідке токсичне паливо. Ці ракети мають досить потужну бойову частину, хоч і не точну. Так-от використання цих ракет є ознакою того, що ворог дійсно починає економити "Калібри" та "Іскандери". Ворог береться вже до того озброєння, про яке ніхто б і не подумав, що його будуть використовувати. Але бачимо, що відбувається саме так.
Росія занепокоєна ефективністю використаннями нашими воїнами "Байрактарів"
Впродовж декількох тижнів ми спостерігали успішне використання "Байрактара" для знищення всіх об’єктів. які перебували на Зміїному. Проте цей день та ніч був показовий тим, що ворог намагався якимось чином "віддячити" нам за знищення техніки на Зміїному. Всі ракетні удари, які сьогодні відбувались по Одесі, зокрема із використанням комплексу "Бастіон", насправді вони були скеровані на те, щоб знищити аеродромну інфраструктуру, об’єкти, які так чи інакше, пов’язані з використанням комплексу "Байрактар". Думаю, що якраз ці дії росіян зі значною кількістю ракетних ударів по Одесі комплексом "Бастіон", якраз є підтвердженням того, що вони занепокоєні ефективністю використання "Байрактара".