1992 рік. В Україні - глибока економічна криза. Інфляція, приблизно 103 відсотки. Влада ухвалює рішення про вступ до Міжнародного валютного фонду (МВФ). Це установа Організації об'єднаних націй. Вона допомагає країнам стабілізувати економіку, кредитує їх, аналізує світові економічні процеси.
"Без коштів Міжнародного валютного фонду не можна було протриматися. Не можна було стабілізувати економіку з одного боку, а з іншого боку - не можна було робити реформи. Чому? Тому що ідеологія реформ вона багато в чому визначалася співпрацею з Міжнародним валютним фондом", - пояснює Ігор Бураковський, виконавчий директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
Кредит від МВФ мав стабілізувати ситуацію. Першу позику Україна отримала у сумі майже 800 мільйонів доларів. За отримані гроші влада пообіцяла скоротити бюджетний дефіцит та витрати, лібералізувати ціни, упорядкувати систему соцзахисту. На думку МВФ, Україна виконала більшість своїх зобов’язань, але багато проблем залишилось. Це дозволило продовжити співпрацю вже за іншою програмою - stand-by. Це була допомога у розмірі майже 2 млрд дол США. Її виплатили кількома траншами впродовж чотирьох років.
"Програма кредитування передбачала значний елемент структурних реформ. Це торкалося зміни податкового законодавства, підготовки й проведення приватизації", - згадує Роман Шпек, віцепрем'єр України з економічних питань у 1995-1996 роках.
Сьогодні кошти Міжнародного валютного фонду йдуть як на підтримку платіжного балансу, так і на фінансування бюджетних потреб. Такі кредити - найвигідніші у світі. Нині їх дають приблизно під 3% річних. Загалом в рамках співробітництва з МВФ Україна отримала близько 35-ти мільярдів доларів.
Співпраця з МВФ - це, перш за все, позитивний сигнал для інших міжнародних кредиторів. Завдяки партнерству з МВФ, у 90-тих ще одну позику Україні - на 85 млн - надала Рада Європейського Союзу. Тоді ж почалася співпраця зі Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку.