Скарга на злодіяння червоноармійців розміщена телеграм-каналом KGB files, на якому історик та архівіст Едуард Андрющенко публікує розсекречені матеріали з радянських сховищ, передає Еспресо.TV.
Трагедія сталася 10 січня 1946 року за участю бійців 10-ої мото-механізованої дивізії під командуванням генерал-майора Дмитра Павлова, яка була "обстріляна невідомим бандитами".
"У відповідь на це бійці частини влаштували на жителями села Великий Житин дику розправу. Тієї ночі було повністю спалено 23 селянських господарств разом з майном. В огні згоріли кілька місцевих мешканців, велика кількість хліба та худоби. Окрім того, бійці цієї частини під час пожежі грабували майно населення, ґвалтували жінок, били та вбивали громадян села", - стверджував у спецповідомленні на ім'я тогочасного першого секретаря ЦК КП(б)У Микити Хрущова народний комісар державної безпеки УРСР Сергій Савченко.
"Постраждало багато сімей інвалідів Вітчизняної війни й осіб, що перебувають у Червоній армії", - наголошував нарком.
Загинули інваліди війни:
- селянин з прізвищем Карпюк - у нього також все спалено, без будь-якого майна й даху над головою лишилися дружина, двоє маленьких дітей та старенькі батьки,
- Степан Дмитрович Працюк.
Сина селянки Ганни Працюк, який також повернувся з війни інвалідом, побито. Його брата, демобілізованого з лав ЧА, вивезено в невідомому напрямку.
Інваліда війни Данила Андрійовича Антонюка побито.
Було застрелено Надію Цвиркалюк та її тримісячну дитину.
"У дружини вбитого фронтовика Торченюк Харитини спалено хату й усе майно.
Троє військовослужбовців зґвалтували дружину червоноармійця Миколайчук Марію Опанасівну, мати трьох дітей", - зазначав Савченко.
Миколайчук ще й пограбували.
У дружини червноармійця Варвари Данилівни Мельничук, матері п'ятьох неповнолітніх дітей, "спалено усе господарство".
Довідка
Вихідця з Чувашії Дмитра Миколайовича Павлова (1902-1965) за злочини його підлеглих у Великому Житині покарано не було.
Дивізію він очолюватиме ще понад рік, після чого стане військовим комісаром Казахської РСР й обиратиметься депутатом Верховної Ради Казахської РСР IV, V, VI скликань.
На відміну від нього, українця зі Скадовська Сергія Романовича Савченка (1904-1966) за два роки після смерті Сталіна, у 1955-му, відправлять в запас.