Як зруйнувати Америку, Бонд в Україні та одноразовий Львів – 5 книг про географію стосунків

У цих книжках руйнують Америку і старий Львів, занапащають ісландську екологію і хвалену швейцарську точність

Насправді автори відмовляються від звичних стереотипів, ламають штампи і розповідають про те, як воно є насправді – заради відродження нових мирних стосунків на нашій старій войовничій планеті. 

Бен Шапіро. Як зруйнувати Америку за три прості кроки. – К.: Наш Формат, 2021

Ні для кого вже не секрет, що США переживають чи не найбільшу поляризацію в суспільстві за останні часи. Згадаймо протести Black Lives Matter та Antifa у 2020 році, які ознаменувалися руйнуванням пам’ятників Джорджу Вашингтону, Томасу Джефферсону і Христофору Колумбу. Від того часу під загрозою опинилися не лише витвори з каменю, але й суспільні інститути і культурні коди, закладені в основу Американської держави батьками-засновниками. Християнська мораль, інститут шлюбу, дух підприємництва та приватна власність, право на свободу слова і носіння зброї — усе це зазнає тотальної критики з боку лівих, обмежується чи витісняється з правового поля. Тож, якщо хочете зрозуміти причини могутності США та чим культурний марксизм загрожує Америці та світу, ця книжка саме для вас. Її автор - один з найбільш відомих консервативних мислителів Заходу, головний редактор Daily Wire і ведучий найпопулярнішого консервативного подкасту в країні - доводить, що впродовж історії США саме згадані інститути були опорою американського суспільства та запорукою розвитку держави. А також покроково показує, хто й коли почав цілеспрямовано руйнувати цей світоглядний фундамент і що загрожує Америці від такого марксистського “до основанья, а затем”.

Ієн Флемінг. Шпигун, який мене кохав. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2021

Поки весь світ дивиться новий фільм з легендарної бондіани, у Тернополі продовжують наполегливо видавати передісторію агента 007, знайомлячи українського читача з оригіналом цієї карколомної історії. Наразі нам нагадують, що суперагент досконало опанував мистецтво спокуси — могутню зброю Секретної служби — і користується нею за будь-якої нагоди. «Як ти міг?, - може спитати у нього красуня, яку він влучно поцілив зі свого коронного “вальтера”. “Це було не складно”, - галантно відповість Бонд. Саме таким його представляли радянські ідеологічні служби, але наразі можемо дізнатися правду з перших рук. У цьому романі справи занесли агента 007 до Північної Америки, де він переслідує недобитків СПЕКТРа, який у буйній уяві І. Флемінга посів місце світового злодія № 1 відтоді, як СМЕРШ почив у бозі. Успішно виконавши нескладне завдання, Дж. Б. вирішив влаштувати собі відпустку і проїхатись автомобілем з Канади до Вашингтона. Але першого ж дня він пробиває колесо посеред індіанської території. Хочеш не хочеш, а тепер доведеться йти і рятувати життя. Безперечним є факт, що величезна харизма та привабливість Джеймса Бонда чарівним чином діють на дівчат і жінок так, що вони миттю опиняються у нього в ліжку. Якщо цікаво, що спонукає їх скидати одяг, читаймо мемуари Вів’єн Мішель — чарівної канадської бомби, яка несподівано для себе опинилася в епіцентрі небезпечної колотнечі.

Андрі Снайр Маґнасон. Довкола часу і води. – К.: Рідна мова, 2021

Сьогодні екологія викликає дедалі більше занепокоєння, і не дивно, що все більше авторів пишуть на цю тему, намагаючись донести до свідомості людей, що збереження планети — це справа кожного. Наразі вже ісландський письменник, автор цієї книжки, розглядає проблеми екології, відштовхуючись від історії своєї родини. З цього ракурсу величезне питання, яке важко осягнути розумом так само, як чорну діру, перетворюється раптом на родинне лихо, що в змозі зрозуміти будь-хто. І, можливо, поглянувши так на екологію, ми з більшою рішучістю ставатимемо на захист своєї домівки, якою є для всіх нас Земля. “Добра новина полягає в тому, що значна частина структурних змін можлива в межах нашого рівня технологій, - нагадує автор. - Ми могли дізнатися за останні місяці, що здатні існувати без багатьох наших найгірших звичок. Щоб запобігти зміні клімату, нам не довелося б діяти настільки екстремально, як у боротьбі з вірусом. Більшість того, що ми перестали робити через вірус, наприклад, обіймати бабусь, насолоджуватися прогулянками шумними вулицями, потискати руку незнайомцям, відвідувати: концерти, спорт і ігри, театри, бібліотеки, школи та кафе, - це не те, що ми повинні припиняти робити, щоб запобігти глобальному потеплінню. Сподіваємось, апокаліпсис, всезагальне одкровення, показав, що нам насправді потрібно і без чого ми можемо жити та як швидко можна вжити заходів, якщо застереження сприймати серйозно”.

Жоель Діккер. Загадка 622 номера. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021

Дія у цій історії, що мала б так само нагадати про Джеймса Бонда, переміщається до не такої вже спокійної Швейцарії, якою вважається ця країна. Тож одного грудневого ранку на підлозі в номері 622 розкішного готелю в швейцарських Альпах знаходять труп. Поліції так і не вдається розкрити справу, а з плином часу чимало людей забули про те, що сталося. Через багато років письменник Жоель Діккер приїжджає в той самий готель, щоб оговтатися від розриву стосунків. Він навіть не уявляє, що закінчить розслідувати давній злочин, та ще й не сам: Скарлетт, прекрасна гостя й письменниця-початківка, що зупинилась у сусідньому номері, буде супроводжувати його в пошуку, а також намагатиметься збагнути, як написати хорошу книжку. То що сталося тієї ночі? Здається, сам агент 007 тут би не розібрався. Утім, відповідь на це питання знайдемо в цьому диявольському детективі, побудованому з точністю швейцарського годинника. Жоель Діккер нарешті приводить нас до рідної країни, щоб розповісти про розслідування, яке поєднує любовний трикутник, ігри з владою, зради і заздрість у хваленій Швейцарії, де правда сильно відрізняється від усього, що ми собі уявляли.

Лана Перлулайнен. Одноразовий Львів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2021

Зазвичай у прозових текстах цієї авторки місто Лева змальовано не вельми привабливо. “Тут погана каналізація, протікають дахи і тхне дешевим варивом, - нагадує Галина Пагутяк про творчість своєї колеги. - У середмісті мешкають діти та онуки енкаведистів і партійних бонз, які потрохи спродують відібрані у львівських міщан помешкання таким самим чужинцям, або під кнайпи чи хостели тим же чужинцям”. Місце дії у цієї авторки, додамо — середмістя Львова. Що ж до мешканців, то це здебільшого ті, хто вселився у “звільнені” квартири після війни, та їхні нащадки, як було у попередній книжці відомої львівської поетки. У цій, новішій - оповідання і мініатюри різних років, але деталі все одно залишаються маркерами часу. “Був такий будинок на вулиці Свободи під номером сто два, - починає авторка свою розповідь. - Я тримаю в руках дві фотографії - вид з вулиці із двору -- все, що від нього залишилось. Зараз на його місці купа уламків, а згодом виросте нова багатоповерхівка, і повісять на її стіні емальовану табличку з номером - 102. Відсічуть минуле, і будинок без пам'яті, гонорово виблискуючи вимитими шибками, зверхньо поглядатиме на пожежну каланчу. Я уявляю, як його ламали. Спочатку знесли високий зелений паркан з воротами і хвірткою, лавочку і квітничок під нашими вікнами – там росли матіоли, незабудки і «лускунчики». Потім підйомний краник, пихкаючи, підняв на тросі камінь, розгойдав його і кинув - раз, другий, третій... З жалісливим деренчанням потекли вниз шибки, просів дах, зарипіли половиці тьотіфросиного другого поверху, піднялася хмара пороху і деревної порохні... Ось уже оголилась пічка - як сором'язливо вона зіщулилась від яскравого світла...”