Бухарестський саміт – це надзвичайно важлива історія. Єнс Столтенберг, секретар НАТО, сказав, що після перемоги Україна отримає змогу долучитися до Північноатлантичного альянсу. Водночас ми розуміємо, що можливо саме там відбувалися фінальні консультації, зокрема йдеться про постачання чергової порції принципово нового важкого озброєння. Ну і президент Макрон вирішив злітати до Вашингтону. Що, на вашу думку, зараз відбувається?
Я згідний з вами, це був дуже важливий саміт. У ці дні прозвучали з уст західних керівників, і не лише на саміті, такі заяви, які ще кілька днів тому були б неочікуваними. Мені найбільше сподобалася промова Столтенберга. Особливо одна фраза, він сказав те, що весь світ розумів, але соромився вимовити голосно, а Столтенберг це зробив. Звертаючись до західної спільноти, він сказав, так, ми переживаємо складнощі у цій війні, ми платимо ціну, але ми платимо ціну в грошах, а Україна платить ціну кров’ю. І на цьому він не спинився, а продовжив, що якщо Україна поступиться і Путін переможе, то нам прийдеться платити вищу ціну. Він не сказав, що нам доведеться платити кров’ю, але в цьому був весь сенс промови. Захід нарешті визнав, що Україна ціною своїх неймовірних жертв, героїзму захищає всю західну цивілізацію від нашестя східних орків.
Ще цікава формула була, формула Столтенберга.
Так, формула Столтенберга на заміну формули Штайнмаєра, який вимагав капітуляції. Але віддамо належне Штайнмаєру, що він і весь німецький політичний клас знайшли в собі мужність визнати цю велетенську помилку упродовж років політики путін-ферштейн. А власне заява Столтенберга розвиває та конкретизує другий пункт у тому, що інколи помилково називається планом Зеленського, а насправді це ультиматум Великої Сімки. Від 12 жовтня цього року, ви пам’ятаєте, що одразу ж після початку варварських бомбардувань українських міст відбулася Велика Вісімка, фактично Зеленський був ключовим учасником, і вона прийняла заяву, в якій: а) оголосила Путіна воєнним злочинцем, б) повністю схвалили план Зеленського, який став тепер, ще раз підкреслюю, вимогою всього цивілізованого світу. Із чотирьох пунктів, я нагадаю, перше, перемога України, повне відновлення її територіальної цілісності, друге, гарантії безпеки на подальший після перемоги період, третє, відновлення України економічної, серед іншого й за рахунок репарацій, накладених на країну-агресора, четверте, притягнення до суду головних воєнних злочинців. От Захід почав конкретизувати ці пункти. Пункт другий про гарантії отримав своє зрозуміле формулювання у цьому виступі Столтенберга. Гарантією безпеки Україні після отриманої нею перемоги стане її повноцінне прийняття до членів НАТО. І додатковим бонусом для друзів, союзників та сусідів України буде одночасне прийняття до НАТО Грузії, Молдови і Боснії. Це дуже позитивно для України, але я повторюсь, в одному зі своїх твітів вчора я з іронією відзначив, що НАТО урочисто заявило, що у випадку розгрому російської армії українськими збройними силами, воно настільки набереться хоробрості, що прийме до свого складу не лише Україну, але й і Боснію, Молдову та Грузію.
Ви вжили слово Гаага, ви далеко не перший, хто згадує зараз оцей центр так би мовити світового правосуддя. Дуже часто почали повторювати його російські пропагандисти, в них просто якась падуча на тему Гааги, вони вже там і підсвистують, і підплясують, згадують Гаагу ледь не щодня. Про те, що навіть кожен двірник, який підмітає бруківку біля Кремля, буде відповідати за злочини. Вони в такий спосіб намагаються якось так згуртувати російських громадян навколо злочинця Путіна і решти військових злочинців. З другого боку це означає, що в них вже почалась реакція за Фройдом, вони думають про Гаагу. І цей, так би мовити, гаазький попіл вже стукає в ще недобудовану, щоправда, шибеницю.
Це вже не Фройд. Фройд – це про обмовки. Тут не обмовки, а вже відчайдушний крик, вони не тільки втягують у зону відповідальності мільйони російських громадян, вони посилають їх на смерть.
В чому основне гасло того ж Путіна, який зустрічався з матерями, він сказав, найбільше щастя для ваших синів, це померти за мене, Путіна, за мою владу, інакше вони помруть від алкоголізму,
коли якась безумна мати показала йому велетенський портрет свого героя-сина, який загинув у 2019 році, розповідаючи як він вистрибнув із окопу з криком «братва, йдемо рубати укропів». Це взагалі певна сюрреалістична сцена, звичайно, ця зустріч із міфічними матерями. Але що кричать Путін і Симоньян, кричать російському народу, йдіть, мільйони, вмирайте за те, щоб нас не відправили в Гаагу. Ось нарешті, ми чекали два роки, якою буде істинна ціль війни в Україні, денацифікація, демілітаризація, повернення НАТО на кордони 90-го року, захист великого Донбаського народу. Ні, для того, щоб нас не відправили в Гаагу, йдіть помирайте на Донбасі і в Криму. Більше нічого не залишилося в російської пропаганди, в російського офіціозу, у російської влади, у російського президента, з чим звернутися до свого народу.
Можливо вони просто про щось здогадуються. Йдеться зокрема і про підрахунок певних ресурсів. Не дарма, так би мовити, найжирніший щур у так званому ліберальному крилі Кремля Кудрін написав заяву про відставку, я не знаю, що йому потім в спину сказав Путін, що там замочимо тебе, гнида, і так далі, і дістанемо, повішаємо і так далі. Але Кудрін, Кудрін написав заяву і втік з корабля. Що з кораблем зараз?
Я бачу із дещо іншого ракурсу. Мені здається, Кудріна свідомо вивели з-під санкцій з таким подвигом уявним для того, щоб через нього вести якісь переговори із Заходом. Але, до речі, цей епізод змушує мене повернутися до нашої розмови про Бухарестський саміт. Ми говорили про знаковий виступ Столтенберга, але не менш знаковим був наступного дня виступ Блінкена. Він дуже детально упродовж 10 хвилин пояснював західному суспільству те, про що ми з вами говоримо вже кілька років. Про те, що будь-які переговори з Путіним беззмістовні.
Путін хоче не миру, не переговорів, він хоче паузи, зупинки українського наступу, зупинки поставок зброї. Якщо дати йому зараз переговори, він використає їх, щоб накопити зброю, набрати мобілізованих і спробувати знову почати цю агресію. Це сьогодні говорить Блінкен, це офіційно говорять Сполучені Штати.
Упродовж останніх днів, це не лише пов’язано із Бухарестом, відбувся, на мій погляд, тектонічний зсув у західній свідомості. До речі, стільки подій, що ми з вами за ними просто не встигаємо. Паралельно із Бухарестським самітом міністрів закордонних справ була Велика вісімка міністрів юстиції, які зустрічались у Берліні. З якого питання? Щодо організації міжнародного трибуналу над головними воєнними злочинцями. Про це ж говорила вчора Урсула фон дер Ляєн. За деякими витоками, я бачу наступну картину, що вони вирішили, що суд у Гаазі, а Симоньянша не того суду боїться, суд в Гаазі – це міжнародний кримінальний суд, він розглядатиме десятки тисяч зафіксованих в Києві воєнних злочинів у Бучі, в Ізюмі, в Маріуполі, в Херсоні, всюди, де ці злочини вчиняли рядові виконавці. Але Захід вирішив створити спеціальний міжнародний суд щодо звинувачення головних воєнних злочинців, тому що в юрисдикції міжнародного кримінального суду немає такого злочину, як агресія проти суверенної країни. Є історична аналогія, ці злочини розглядалися Нюрнберзьким трибуналом. В Берліні на цій нараді був присутній головний обвинувач цього суду, він кілька разів вже був у Києві і він працює із цим документом. Але для головних воєнних злочинців, а я думаю, і Симоньянша туди потрапить, не лише Путін з Лавровим, буде створений спеціальний трибунал за такими принциповими злочинами, як агресія.
Хотів би нагадати, що міністр так би мовити «будівництва», видатний архітектор Гітлера теж провів не сумні рочків 20 у камері після Нюрнбергу. Йдеться про Альберта Шпеєра, відповідно вся ця кодла має всі перспективи відповідати і тому можливо це може і збурити певні процеси.
Вони в Гаагу відправлять Симоньяншу. Ну, мою стару пропозицію ви знаєте, проводити суд над головними воєнними злочинцями у Маріуполі в приміщенні театру, який був зруйнований у перші дні осади і який італійські архітектори зголосилися відновити. От першими вистави у цьому відновленому театрі, мені здається мають бути суди над головними злочинцями.
Надзвичайно дивне вбивство міністра закордонних справ Макея. Як ви думаєте, які версії були би найбільш вірогідними?
Очевидно, хто виграв від цього, Макея ненавидів весь путінський режим, вся путінська пропагандистська машина. Я не думаю, що він був якийсь противник війни чи прихильник демократії.
Він міг бути альтернативним каналом так само, як і Кудрін.
Так, каналом. Він був єдиним каналом, єдиним вікном Лукашенка на Захід. І, як от зараз дуже активно також обговорюється в російських пабліках, не тільки на Захід, він вів переговори і з Китаєм від імені Лукашенка. Лукашенко дуже заздрив Токаєву, який фактично вже отримав гарантії своєї територіальної цілісності від Китаю. Він намагався досягти того ж самого, звичайно, що це викликало сказ у Кремлі. І ви пам’ятаєте, отака послідовність подій, здається чи не за день-два до вбивства Макея, і мені це цілком зрозуміло, був витік інформації з американської розвідки про те, що готується замах на Лукашенка.
От це й був замах на Лукашенка, вони вбили у Лукашенка те, чим він їх більше всього лякав.
Оцей його західний чи навіть китайський вектор білоруської зовнішньої політики. Зараз Лукашенко залишився вже повним заручником Путіна. Знову ж, як все, що відбувається від Путіна, ці злочини, вони не вирішують ніякої конкретної цілі для нього. Бо чим його дратував Макей, чим дратував сам Лукашенко. Тим, що ніяк не погоджувався йти на пряму війну з Україною. І навіть зараз, ну що може зробити Путін тепер, коли Лукашенко зовсім безпорадний. До речі, або сьогодні, або у найближчі дні Лукашенко буде в Москві, його викликав у ставку хан, як було у Золотій Орді. Він може викрутити йому руки й змусити віддати наказ білоруській армії, може його змінити, поставити іншу людину.
Вольфовича, наприклад? Секретаря радбезу так званого білоруського.
Так, але справа в тому, що це ще один самогубський крок. Білоруська армія найімовірніше не піде воювати проти України. Вони можуть повернути зброю проти режиму Лукашенка і його ставленика, бо єдине, що позитивне, попри розуміння який злочинець та диктатор Лукашенко, все ж білоруське суспільство цінувало те, що він бореться з тим ж Путіним хоча б за формальні ознаки незалежності Білорусі. Заміна Лукашенка на цього Вольфовича буде одразу означати, що жодної незалежності не залишилося.
Білоруська армія найімовірніше поверне зброю вже проти ставлеників Кремля, тим паче, що є й такий тригер, як доволі активний білоруський корпус, який бореться в Україні.
Черговий злочин Путіна, як і всі його ходи упродовж останнього місяця, лише погіршує його ситуацію.
Я з вами погоджуюсь, ми розуміємо, що ключова задача Путіна – обмазати у крові якомога більшу кількість громадян тієї ж самої Білорусі. Відповідно після того він може на них розраховувати, як на певний мобілізаційний ресурс. Але розуміємо, що є сувора армійська методологія, тобто не можна в пляшку, не знаю, з горлечком 3 сантиметри запхати те, що вони хочуть туди влити, просто не можна, розливається.
Залишилися лише самогубчі кроки. Це масова мобілізація. Ми ж бачимо, невже вони уявляють собі оці натовпи сотень тисяч мобілізованих і в’язнів, які просуваються до Києва. Це в жодному найбільш фантастичному сні зараз неможливо уявити. Безкінечно зараз можна щоденно цитувати висловлювання Заходу, які здавалися неможливими ще кілька днів тому. Шольц сказав вчора, що на жоден успіх на полі бою Путін вже не здатний, тому єдиний його засіб – це терор та знищення українських міст.
Я бачу ситуацію з тими мобіками в іншому напрямку. Ці мобіки і особливо в’язні з велетенським задоволенням підуть не на Київ, а на Москву, і першочергово на Рубльовку.
А як вже ж вони розграбують ту Рубльовку, я собі просто уявляю, це буде фінал цієї велетенської військово-політичної катастрофи Путіна, він до неї йде семимильними кроками. І до речі, навіть напевне формат нашої розмови не дозволить вмістити всі ці заяви, які звучали упродовж останніх днів на Заході. Але я не можу не згадати на тій ж нараді у Берліні заяву міністра юстиції Німеччини, не якогось там блогера, публіциста, а міністра юстиції. Коли йому задали питання, він пояснював кореспондентам, що буде створений спеціальний міжнародний трибунал для головних воєнних злочинців, його запитали, а як же ви доставите на цей процес головних воєнних злочинців, наприклад Путіна, Лаврова? Він відповів, якщо ці персонажі зараз з’являться на території нашої країни, вони можуть бути заарештовані за ордером цього суду. А після перемоги України, це вже не сумнівається ніхто, за умовами мирного договору з Росією, майбутня влада Росії видасть цих персонажів створеному нами трибуналу. Тобто ось у якій практичній площині щодня обговорюється доля особисто Путіна, а він роздумує про якісь наступи з Білорусі на Київ, на Волинь і так далі.
Але хтось перед ти має видати. Відповідно йдеться про еліти, хтось кузьмічам має показати компас і перевести стрілки з українського напрямку на Рубльовку, як ви абсолютно правильно відзначили. І відповідно, хто це має бути за теперішнього розкладу, тому що розуміємо, не дарма почав махати кувалдою Пригожин. Розуміємо, що найбрудніші історії якраз буде реалізовувати він. Хоча, з другого боку, розуміючи кримінальну психологію, він буде одним з перших, хто і погодиться закатати Путіна чи Лаврова, чи Патрушева у чемодан. І продати його в обмін на власну безпеку.
Так. А до речі в Пригожина такі думки проскакують. Вас не здивувало, час до часу він відпускає доволі шанобливі компліменти то на адресу Головнокомандувача Українських Збройних Сил, Зеленського, то Генштабу української армії, оцінюючи і високу якість керування, і мужність українських військових. Він готує собі різні ролі у постпутінській Росії. Я б запропонував такий плакат зробити, Пригожин із кувалдою, який встає з окопу, і велетенський напис «на Рубльовку».