На цьому тижні я повернувся зі Сходу, передавав гуманітарну допомогу. Був на Донеччині, де дислокуються наші хлопці, які героїчно воюють біля Бахмута і біля інших гарячих місць Донеччини, зупиняючи постійні атаки ворога. Я бачив, наскільки те, що відбувається в нашому суспільстві, в наших медіа, впливає на настрій бійців. Наприклад, коли один із найбільших українських сайтів пише, що у нас уже фактично поразка... В таких умовах люди, які повинні йти в атаку або стримувати атаки ворога, не матимуть жодної мотивації.
Нам важливо не жити міфами і "страшилками", уважно спостерігати за тим, що відбувається навколо та розуміти, що не все в нас настільки погано.
Українська делегація щойно повернулася із США. Я читав безліч міфів про цю поїздку. Тож, про що говорили насправді на цих зустрічах? Ну, по-перше, очевидно, обговорювали стратегічні плани. Стратегічний план - це не те, що пише Безугла, вимагаючи подати їй якийсь план. Очевидно, що справжній стратегічний план України - це звільнення всієї території в кордонах 1991 року. І всі розуміють, що це не буде легко і не буде швидко. Але існують і тактичні плани.
План 2024 рік повинен бути узгоджений з нашими західними партнерами через те, що ми залежимо від їхніх поставок, від їхньої зброї, від того, яка саме зброя нам потрібна для виконання плану. І він, зрозуміло, готується спільно з Генеральним штабом, Міністерством оборони і Президентом як Верховним головнокомандувачем. От про це говорили з нашими союзниками.
Висновки такі, що наші західні союзники план підтримують і обіцяють допомогу, в тому числі фінансову. Американська зброя до нас надходить і буде надходити. Але нам потрібно її виробляти в Україні: ми не можемо постійно її в когось просити. Для того, щоб виробляти якісну зброю в Україні, нам потрібні технології. В розвинутих країнах існує заборона на експорт технологій. Американці бояться, що їхні технології потраплять до якогось там Ірану, талібів чи ще якихось антилюдських і антидемократичних режимів. Нам дуже потрібен дозвіл на технології, і його буде зрештою надано. Але для цього, звичайно, потрібно, щоб все ж таки американці проголосували за кошти для України в бюджеті. І тут дуже багато песимістичних настроїв. Мовляв, республіканці нас не підтримують, Трамп як прийде, нас не підтримає, не проголосують за допомогу і т.п. Я переконаний, що проголосують. Американці знайдуть спосіб підтримувати Україну.
Байден абсолютно чітко про це говорив. І говорячи про програш України, він не мав на увазі те, що ми програємо, а те, що якщо раптом такий програш був би, то програв би весь демократичний світ і перш за все США. Очевидно, що в цьому незацікавлені ані демократи, ані республіканці. У них йде конкуренція за владу в країні, це природньо для кожної демократичної країни. Але і демократи, і республіканці розуміють важливість фінансової підтримки України. Колапсу не буде. Західні країни будуть нас підтримувати.
Ми бачимо, що в світі відбувається багато не завжди приємних речей. В США лунають деякі антиукраїнські вислови. В Європі в деяких країнах ультраправі проросійські партії набирають велику кількість голосів. Але вони не приходять до влади, хоча небезпека, безумовно, є. Ми бачимо, що відбувається в нас на кордонах: цей шторм призводить до невпевненості і страху в наших головах. Якщо він є в нас, то буде невпевненість й у наших солдатів теж, бо вони є частиною українського суспільства.
Для страху і невпевненості немає підстав: все буде добре, і про це свідчить весь хід політичних подій останнього часу.
Цього тижня ми знову побачили ракети, які запускаються з дальньої стратегічної авіації: Росія підтверджує наміри знищити нашу енергетичну інфраструктуру. Більшість ракет збивається, але не всі. Саме тому українська делегація в США говорила про необхідність посилення нашої ППО і теж знайшла розуміння.
Невпевненість в головах породили ще й конфлікти, які нібито виникали між верховним головнокомандувачем і головнокомандувачем, між офісом президента і Генштабом. Про це пише вся світова преса. NewYork Times виносить на першу полосу невипуск Порошенка, конфлікт між Зеленським і Залужним. Політики обговорюють те, що пишуть ЗМІ. Це не є їх вигадкою, це просто дзеркало: як вони сприймають нашу дійсність, і це вказує на те, що нам потрібно робити.
Потрібно зробити все, щоб це припинилося і для цього потрібні зусилля перш за все політичного керівництва нашої держави. Тому що головне, чого хочуть українці - це перемоги. І головне, що нас турбує - це війна. Якщо ми будемо сваритися між собою, займатися політичною агітацією, розповідати про недоліки один одного - цим скористається ворог. Треба об'єднувати зусилля і політичного, і військового керівництва. І мені здається, що після усвідомлення, що ніяких виборів до завершення війни не буде, така відповідальна поведінка стане притаманною і для політичного, і для військового керівництва. А якщо буде така поведінка, то в єдності ми зможемо перемагати і успішно рухатися далі.
Україна вже давно присутня в американській політиці. Пам'ятаєте, два імпічменти Трампа, пов'язувалися з Україною?
Тоді Україну називали trouble marker, тобто порушником спокою, країною, яка дратує. Зараз нашу країну в США називають зовсім інакше: corner stone, тобто наріжний камінь. І від того, як буде покладено цей наріжний камінь, залежить стабільність і демократія у світі. Всі це усвідомлюють. Тому допомога США і демократичного світу Україні, звичайно, буде.
Коридор Солідарності для транспорту союзників існував під час Другої світової війни. Повітряний міст існував для Західного Берліну, коли вся Німеччина, фактично, була окупована радянськими військами, а в Західний Берлін все доставлялося літаками.
Сьогодні коридор солідарності - це абсолютно політичне рішення для того, щоб підтримати Україну. Росія намагається повністю нас обмежити, і Європейська комісія вирішила разом з іншими нашими європейськими союзниками побудувати такий коридор солідарності дорогами через ЄС. Саме тому Росія, по суті, ініціює блокування кордону, щоб відкрити Західний фронт. І цей фронт проявляється в різних напрямках. По перше, ультраправі партії, проросійські ультраправі, праві партіїі намагаються прийти до влади в деяких країнах: іноді мають успіх, але й програють. Нариклад, вони програли в Польщі, де проросійська Конфедерація замість планованих ними самими 15% отримала в новому Сеймі лише 7%. І щоб виконувати російські завдання, вони почали блокувати польсько-український кордон. На жаль, польський уряд Моравєцького, вирішуючи свої внутрішньополітичні завдання і конкуруючи з майбутнім урядом Туска, нічого не робить, а Росія потирає руки. Але Єврокомісія потирати руки не буде.
Засідання Європейської ради з питань транспорту, яке відбулося 4 грудня, було повністю на боці України і підтримало рішучість Європейської комісії і більшості європейських країн допомагати Україні.
Профільний єврокомісар Адіна Велян заявила про неприйнятність запровадження ліцензії для українських перевізників на території ЄС. Цитую, як вона це прокоментувала: "Діюча угода про перевезення автодорогами з Україною - це частина шляхів солідарності з цією країною. Ми не можемо повернутися до ліцензій. Я можу собі уявити, скільки таких ліцензій надали Польща, Словаччина і Угорщина, коли вони сьогодні не погоджуються на присутність українців на своєму ринку". Це дуже важливі насправді оцінки. Єврокомісар підкреслює і називає речі своїми іменами, говорячи, що ми боремося за коридор життя, коридор солідарності. Стратегічно, цей коридор солідарності буде діяти, і дорога з Польщею буде найближчим чином розблокована.
На цьому засіданні Євроради проти скасування "коридору солідарності" різко виступили представники Литви, Латвії, Німеччини, Нідерландів, Швеції, Данії. Представник Естонії прямо і безпосередньо каже: йдеться про блокування дорожного транспорту ЄС і союзника, який є у стані війни. Ну, чіткіше сказати не можна, бо Україна справді - союзник Європи. І тут згадаємо слова Байдена, який це теж усвідомлює і каже, що якщо, не дай Бог, Путін би переміг в Україні, то наступною знищена буде Європа. І тому Європа, як і США, зацікавлені в нашій перемозі, і тому вони надають нам таку підтримку.
Посли Литви, Латвії, Естонії у Варшаві взагалі вдалися до демаршу перед владою Польщі через блокаду цього кордону...
Такої конкретної підтримки від багатьох країн ніколи не було. Майбутній уряд Польщі, який повинен очолити Дональд Туск, усвідомлюючи все це, зробить все, щоб цей коридор солідарності з Україною працював далі. Я в цьому переконаний. Бо через його відсутність ми несемо величезні втрати, в тому числі і економічні. Ми втрачаємо експорт, ми втрачаємо імпорт. Польські підприємці теж втрачають величезну кількість грошей, це Польщі теж не вигідно. Єдине, кому це вигідно - це Росії. Дуже добре, що і в Європейській комісії, і в ЄС, і в США більшість політиків різних політичних спектрів, і праві, і ліві все це усвідомлюють.
Тому підтримка України триватиме. Кошти ми отримаємо, коридор буде існувати. А наша справа, щоб у нас всередині України панувала єдність військового, політичного керівництва, суспільства. І ми обов'язково переможемо.
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів