На таких темах акцентують міжнародні видання станом на ранок 13 серпня.
Українські війська досягли тактично значних успіхів, продовжуючи операції щонайменше на двох ділянках фронту – вздовж кордону між Запорізькою та Донецькою областями, пише Guardian з посиланням на Інститут вивчення війни (ISW). Геолокаційні кадри, опубліковані 11 серпня, показують, що українські сили досягли незначних успіхів поблизу Урожайного (9 км на південь від Великої Новосілки) на кордоні Запорізької та Донецької області. Російські військові блогери заявили пізно ввечері 12 серпня, що російські війська залишили свої позиції в Урожайному після днів інтенсивних боїв, хоча ISW поки не знайшло візуального підтвердження цих тверджень.
Аналітичний центр також повідомив, що російський військовий блогер стверджував, що українські сили ефективно використовують системи радіоелектронної боротьби, щоб порушити російський зв’язок на заході Запорізькій області та зберегти значні запаси артилерії та високоточних боєприпасів для підтримки зусиль блокування проти російських сил там.
Фото: GeneralStaff.ua
The Times повідомляє, що ЗСУ просунулися на 16-20 км вздовж двох основних напрямків атаки на шляху Києва, щоб досягти південного узбережжя та перервати російські лінії постачання, у той час, як вибухи лунали біля життєво важливого мосту через Керченську протоку. Українці просуваються на південь вздовж двох основних напрямків наступу: через східне село Старомайорське до окупованого Росією портового міста Бердянськ на березі Азовського моря, і далі на захід до окупованого Росією міста Мелітополя, життєво важливого транспортного вузла поблизу узбережжя. Обсяг захопленої території хоча й відносно невеликий, але важливий, оскільки він змушує Москву відволікати сили від інших частин лінії фронту. Мета Києва – вийти до Азовського моря та вбити клин у так званий сухопутний міст між Росією та Кримом, який є життєво важливим для шляхів постачання російської армії на захід.Цього літа українські військові розпочали контрнаступ, сподіваючись повторити свій приголомшливий удар по Харківській області у вересні. Але ці надії розвіялися через значні втрати, що змусило командирів змінити стратегію з лобових нападів на війну на виснаження, задовольнившись стабільними незначними досягненнями, зберігаючи ресурси та принижуючи ресурси росіян, йдеться у матеріалі.
І навіть тоді, коли українські солдати воюють в окопах і на полі, триває кампанія з розриву російських ліній постачання, українські ракети та безпілотники націлюються на об’єкти, розташовані далеко від лінії фронту. Вибухи знову пролунали в суботу, коли російські військові заявили, що збили дві українські ракети, націлені на Кримський міст, життєво важливий зв’язок Росії з окупованим Кримським півостровом, який Київ пообіцяв продовжувати атакувати, доки він не стане непридатним для використання РФ.
Водночас російські війська розгортають власні наступальні операції на північному сході України в районі міста Куп'янськ. Змушуючи Україну захищатися там, вважають військові аналітики, Росія, швидше за все, намагається відтягнути українські сили з інших районів, де вони ведуть наступ. Україна сподівається, що тиск на фронті разом із глибокими ударами по командних пунктах, складах боєприпасів і лініях постачання зрештою подолає російську оборону. Однак, за словами військових аналітиків, ця оборона має бути еластичною, дозволяючи російським силам поглинати українські удари та контратакувати, коли вони можуть. Хоча Україна досягає успіхів, просування сповільнюється через щільні мінні поля та велику кількість перешкод.
Як пише CNN, російські офіційні особи кажуть, що в суботу над найважливішим мостом, що з’єднує анексований Крим з материковою Росією, було збито кілька ракет, що є останньою із серії очевидних атак з боку України в регіоні. Міст є одним з улюблених проєктів президента Росії Володимира Путіна, і його часто називають ненависним символом окупації. Після спроби ударів міністерство закордонних справ Росії засудило Україну за те, що воно назвало терактом. Там заявили, що такі варварські дії не можуть виправдані й не залишаться без відповіді.
У жовтні торік міст був частково зруйнований, коли вибухнула цистерна з паливом і пошкодила велику ділянку дороги. Кремль швидко звинуватив Київ у вибуху, а Путін заявив, що це був диверсійний акт українських спецслужб. Міст також постраждав від двох ударів у липні цьогоріч під час нападу. Минулого тижня голова СБУ Василь Малюк заявив, що будь-які вибухи, які стаються на російських кораблях або на Кримському мосту, є абсолютно логічним і ефективним кроком. Малюк зазначив, що якщо росіяни хочуть, щоб такі вибухи припинилися, у них є єдиний вихід – залишити територіальні води України та її землю.
Наприкінці минулого тижня ув'язненому російському опозиціонеру Олексію Навальному винесли суворий вирок: після того, як суд призначив йому 19 років колонії, його відразу відправили в СІЗО. Це був різкий контраст із долею Євгена Пригожина, керівника російського угруповання найманців Вагнера, каже CNN. Ще в червні Пригожин очолив невдалий заколот, який став найбільшим викликом президенту Росії Володимиру Путіну за понад два десятиліття правління. Поки війська Пригожина зупинилися біля Москви, Путін заявив у телевізійній промові, що тих, хто стане на шлях зради, чекає покарання. Через майже два місяці у випадку з шефом ПВК Вагнера цього просто не сталося. Зрозуміло, що ціна протистояння з Путіним не є фіксованою. Можливо, більш дивним є те, що Пригожин навіть не тримався осторонь з часу червневого повстання, зауважують журналісти.
Фото: gettyimages
Посол РФ у Великобританії Андрій Келін визнав, що повстання Вагнера може бути формою державної зради. Але далі пояснив, що Путін вирішив залишити минуле минулим. У відповідь на питання, чому ж Пригожин досі на волі та не заарештований за держзраду, дипломат спочатку ухилявся, кажучи, що не пам'ятає, щоб російські солдати загинули під час заколоту Вагнера. Під тиском журналістки Келін визнав, що не має пояснень. Багаторічні оглядачі теж шукають пояснень щодо подальшої долі Пригожина.Експерти вважають, що бос Вагнера все ще має цінність для Путіна, хоча статус обох чоловіків зменшився. Ділова хватка Пригожина та його вміння приховувати комерційну вигоду через непрозору мережу підставних компаній і офшорних операцій є активом для путінської Росії, яка постраждала від масштабних економічних санкцій Заходу.
Зазначається, що нещодавнє переміщення бійців Вагнера до Білорусі вже викликав тривогу в сусідній Польщі, яка є членом НАТО. Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький нещодавно заявив, що 100 військовослужбовців Вагнера рухалися до Сувальського коридору між Польщею та Литвою з можливим наміром видати себе за мігрантів, щоб перетнути кордон. Незрозуміло, скільки саме військ ПВК Вагнера перебуває в Білорусі, і чи мають вони доступ до важкого озброєння. Але Моравецький, схоже, вказував на один із потенційних сценаріїв злодійства Вагнера: сприяння дестабілізації вздовж східного кордону НАТО.
Крім того, є плани Пригожина щодо іншого регіону: вразливих і нестабільних країн Африки, де Вагнером вже проведена серія операцій. Найманці вже залучені до подій в Судані, підтримуючи ополченців, які воюють проти суданської армії, та широко діяли в ЦАР і Лівії. Також Вагнер може відчути можливості в Нігері після нещодавнього військового перевороту, який загрожував спровокувати серйозну регіональну кризу. У нещодавньому повідомленні в Telegram Пригожин натякнув, що його найманці можуть бути готові запропонувати там свої послуги. Загалом все ще може стати цікавим у Росії, йдеться у статті. Кинувши виклик Путіну та уникнувши покарання, Пригожин, здається, створив і підтримував конкуруючий центр тяжіння Кремля. Лідер найманців фактично подолав вертикаль влади – давню систему правління Путіна зверху вниз.
Водночас Guardian повідомляє з посиланням на Міноборони Великої Британії, що існує реалістична можливість того, що Росія більше не фінансує діяльність найманців групи Вагнера. Відтак, якщо РФ не буде платити Вагнеру, тоді найімовірнішим платником є білоруська влада. У британському відомстві заявили, що ПВК Вагнера рухається до скорочення та реконфігурації, щоб заощадити на зарплаті персоналу в період фінансового тиску.
У своєму полюванні за зброєю Україна скасувала антикорупційні правила та звернулася до людей, яких колись вважали пережитками епохи. У перші тижні війни в Україні, коли російська армія наступала на Київ, український уряд потребував зброї, і швидко. Тож Міністерство оборони здійснило відчайдушний і малоймовірний телефонний дзвінок, пише The Times. Йдеться про Сергія Пашинського – колишнього народного депутата, який багато років контролював військові витрати в Україні. Зараз він живе у фактичному політичному вигнанні у своєму заміському маєтку, відсторонений президентом Володимиром Зеленським і його обіцянкою викорінити корупцію.
"Вийдіть на вулиці й запитайте, чи є Пашинський злочинцем, – сказав Зеленський на національному телебаченні у 2019 році. – Я вам гарантую, що зі 100 людей 100 скажуть, що він злочинець". Але Пашинський мав зв’язки зі збройним бізнесом і, що, можливо, не менш важливо, він знав, як діяти в сутичках, не боячись тяганини. В уряді це зробило його джерелом скандалу. Та під час війни це зробило його безцінним, йдеться у статті.
Розслідування New York Times показало, що через вісімнадцять місяців компанія, пов’язана з паном Пашинським, стала найбільшим приватним постачальником зброї в Україні. Він купує та продає гранати, артилерійські снаряди та ракети через транс’європейську мережу посередників. Компанія "Українські бронетанкові технології" відзвітувала про свій найкращий рік за всю історію: загальний обсяг продажів склав понад 350 мільйонів доларів, порівняно з 2,8 мільйона доларів за рік до війни.
Як зазначається, Пашинський і створена ним мережа озброєнь висвітлюють мало обговорюваний аспект військової стратегії України. В ім’я кидання зброї на передову лідери воскресили діячів із важкого минулого України та скасували, принаймні тимчасово, роки антикорупційної політики. Все це зробила адміністрація Зеленського, обіцяючи продовжувати боротися з корупцією. Це призвело до незручних суперечностей — наприклад, коли адміністрація звернулася за допомогою до того, кого назвала злочинцем, із вдячністю купувала зброю й одночасно вела проти нього розслідування. Розслідування Times по всій Європі показує, як це сталося, і як політика України, породжена відчаєм, підняла ціни та додала шар за шаром отримання прибутку. Більше читайте у матеріалі.
Фото: reuters
А в Росії нові підручники з історії вчать про альтернативну реальність Путіна, пише Washington Post. Вже у вересні, коли почнеться новий навчальний рік, російські старшокласники отримають свіжі підручники з історії, переписані таким чином, щоб вони містили схвалені Кремлем розповіді про "спеціальну військову операцію" в Україні та суперництво із Заходом – це частина ширших зусиль уряду щодо формування того, як молоді покоління росіян замислюються про війну та місце Росії у світі.Новий рукопис, призначений для випускників 17-річного віку та охоплює період часу з 1945 року до теперішнього часу, звинувачує Сполучені Штати у війні в Україні та містить цитату президента Володимира Путіна, в якій він неправдиво стверджує, що: "Росія не починала жодних військових дій, але намагається їх завершити". Згідно зі сканами нової книги, опублікованими російськими державними ЗМІ, вона містить промовисті розділи, починаючи від "протистояння із Заходом" до "Україна – неонацистська держава" і закінчуючи "Росія – країна героїв".
Уроки історії скрізь рідко обходяться національною ідеологією, і інші країни часто розглядаються крізь призму країни, яка друкує книги. Але кардинальна зміна російського зображення України та решти світу свідчить про шалену рішучість Путіна змести темні сторінки російського минулого та, буквально, вписати себе в історію як переможного завойовника. Це також частина екстраординарної кампанії газлайтингу, під час якої Путін намагався переконати свій власний народ – і світ – у тому, що Росія є жертвою, а не агресором в Україні і що Захід винен у війні, яку Путін вирішив розв'язати та вже вбив десятки тисяч людей.