Звільнення Херсона може відбутись у жовтні, – генерал США Ходжес

Екскомандувач Сухопутних військ США у Європі генерал Бен Ходжес в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі "Еспресо" розповів про те, як ЗСУ перемагатимуть росіян та чому такий важливий Кримський міст

Ми розуміємо, що Росія перейшла до тактики масованих ракетних ударів. Ви один із найбільш поінформованих військових експертів у світі, що це означає, на вашу думку? Як багато у Росії військових ресурсів? І як зараз  можливо зупинити знищення цивільних об’єктів в Україні?

Є три речі, що мають статись. По-перше, спільне засудження дій Росії усіма світовим лідерами. Кожен уряд, кожен голова уряду, кожна міжнародна організація повинна засудити Кремль за ті військові злочини і пересвідчитись, що росіяни знатимуть, що отримають клеймо канібалів за свої військові злочини. Це по-перше. По-друге, звісно, США та інші країни зараз шукають додаткові системи протиракетного та протиповітряного захисту, які можна надати Україні якнайшвидше. І по-третє, найкращий шлях зупинити ці ракетні удари це перемогти російські війська. І чим швидше Україна зможе перемогти російські війська тим краще. І звісно, підтримка цього повинна тривати.

Є й добрий момент. Половину російських ракет ми збили. Але водночас у них залишається висока кількість безпілотників іранського виробництва. Йдеться про "Шахід-136".

Скидається на те, що Іран – єдина країна, за виключенням хіба Білорусі, яка надає допомогу Росії. Міжнародне співтовариство повинно чинити більший тиск на Іран, аби той зупинив постачання таких систем. Я думаю, що більшість дронів, які ми бачили впродовж останніх кілька днів були запущені з аеродромів Криму, тож чим швидше українська війська зможуть витіснити росіян з Криму тим краще. В росіян не буде більше можливості  використовувати Крим як стартову площадку.

Пане генерале, Кримський міст – що ви можете сказати з цього приводу?

Звісно, це був важливий удар, хто б це не зробив і як би це не було виконано. Я думаю український Генеральний штаб продовжує виконувати добру роботу, не розкриваючи всього, що вони роблять, бо  нема змісту оприлюднювати спроможностей України. Я думаю генерали та уряд чинять правильно, не говорячи про це. Незалежно від цього всього - це показує, наскільки вразливою є російська зона, і вони, звісно, повинні були б переживати за це. Бо ж коли цей міст знову пошкодять, або вони будуть не в змозі адекватно його відремонтувати, і коли українські війська повернуть Маріуполь, то росіяни більше не матимуть  сухопутного коридору до своєї території, а їхні сили в Херсоні та Криму можуть опинитись в пастці.

І потенційно велика перемога України в тому регіоні за кілька місяців стане можливою завдяки власне ситуації з цим мостом.

Пане генерале, в будь-якому разі  Путін зараз демонструє, що готовий йти шляхом ескалації. Можливо він перейде до сценарію тотальної війни, коли вони будуть винищувати всю нашу цивільну інфраструктур впродовж місяців. Водночас ми розуміємо, що Захід також готується дати відповідь, в тому разі, якщо Путін застосує сценарій тактичної ядерної війни. Ми розуміємо, що немає тактичних ядерних воєн. Путін перейде червону лінію, бо ядерна війна буває тільки одна. Але є передчуття, що він може застосувати тактичні боєголовки.

По-перше, зрозуміло, що Кремль усвідомлює, що програє війну на полі бою. Їхні сили не мають успіху і вони зіткнулись із поразкою на полі бою. Сценарій використання масованих ракетних ударів покликаний аби зламати волю українського народу. Але цього ніколи не трапиться. Продовжувати конфлікт, допоки Захід не ослабне? Цього також ніколи не трапиться.  Тож іншим напрямом зусиль Кремля є продовження типової російської тактики - вбивства невинних людей. Ці ракетні атаки викривають їхні зусилля, аби спричинити в Україні холодомор та голодомор - зробити українські міста безлюдними. Насправді невідомо скільки ще росіяни мають ракет. Через санкції вони залишились без деталей для них. По деяких позиціях вони вже вичерпались. Це звісно не звучить як полегшення для українців, але я не вірю, що ці запаси можуть бути точно поповнені. Тобто є кінець цьому всьому, і ми повинні прискорити цей кінець. Щодо тактичної ядерної зброї. Так, в них є тисячі цих ракет, але я досі вважаю малоймовірним використання тактичної ядерної зброї, бо вона не дає їм жодних переваг.

тактична ядерна зброя не надасть їм переваги на полі бою. Я думаю в кремлі це знають. Наш президент дав чітко зрозуміти: якщо вони використають тактичну ядерну зброю, то для США буде неможливим не відповісти на це і не бути залученими.

Бо ж Китай спостерігає, Іран спостерігає, північна Корея спостерігає, тож США будуть змушені відповісти. Тепер - як це може виглядати.  Ніхто не знає, чи це буде ядерна відповідь. Не схоже на це. Чи це буде неядерна відповідь по об’єктах росіян в Україні? Чи це може бути комбінація конвенційних і неконвенційних кроків? Щоб це не було, це буде катастрофічно, і в Кремлі знають про це. Як на мене, люди навколо Путіна знають: якщо вони і мають якісь надії на майбутнє після цієї війни, якщо в них є бодай якісь надії повернутись до якогось типу нормальності, то вони повинні зупинити Путіна від використання ядерної зброї.

Останнє про що я скажу. Ви з вашими глядачами добре знаєте, може навіть краще за мене, що є серйозні проблеми всередині Кремля. Прості люди теж незадоволені путінською війною, але я не знаю, які напрямки дій вбачають для себе ці різні групи. Часткова мобілізація це перший прояв з тих, що я бачу, отих великих розбіжностей поглядів у Кремлі, щодо того, куди тепер рухатись.

Я з вами погоджуюсь. Президент Джозеф Байден надзвичайно чітко розставив наголоси, щодо того, якщо Путін застосує тактичну ядерну зброю. Але, з другого боку, ми усвідомлюємо, що Путін є атеїстом і нігілістом. Поки він не відчує, що щось може бути реальною погрозою і реальною загрозою для його влади, тоді він в це не вірить. Наш спільний знайомий, Деніел Фрід, каже, що Путін отримав сигнали збоку США. Ми усвідомлюємо, що він може застосувати і просто потужні балістичні ракети без ядерних боєголовок і може застосувати для цього найближчі аеродроми і плацдарми, зокрема і в Білорусі.

Так, я дуже добре знаю посла Деніела Фріда як досвідченого і розумного дипломата  і того, хто добре розуміє Кремль. Я дуже стурбований через Білорусь. Лукашенко не є легітимним лідером Білорусі, але він той, хто там при владі, і він намагається знайти рівновагу між умовною незалежністю і тиском з боку Кремля. Його військові задіяні в забезпеченні, він дозволяє Росії використовувати бази та повітряний простір Білорусі для провадження операцій і атак проти України, але досі він прямо не був залученим. Український Генштаб знає про це все і приділяє багато уваги тому, що відбувається всередині Білорусі. Я розумію, що Росія намагається відкрити новий фронт, аби завдати поразки українським військам після вашого успіху на Донеччині і Луганщині. Але я думаю, що Лукашенко врешті решт розуміє, що якщо хоча б одна з його 10 БТГ, батальйонно-тактичних груп, вступить в бій проти українських сил, вони відразу будуть знищені. Його сили, його солдати, ще менш підготовані ніж росіяни.

Я гадаю Лукашенко це знає. Також він знає, що якщо зважиться на це, то це створить нові передумови для білоруської опозиції всередині країни та поза її межами для повстання.

Я маю надію, що пані Тихановська зможе заохоти опозиційні сили здійснити тиск на режим Лукашенка, аби не дозволити російським військам оперувати всередині Білорусі. Вони були такими відважними усього два роки тому, тож сподіваюсь, що вони зможуть показати цю відвагу знову, як зараз її показують жінки в Ірані чи в Україні, аби тиснути на Лукашенка і не дозволити російським військам використати Білорусь проти України.

Просив би вас зараз охарактеризувати потенційний хід теперішньої осінньо-зимової кампанії.

Я впевнений, що український Генштаб продовжить тиснути на російські війська і не дасть їм можливості зіп’ятись на ноги, перегрупуватись чи чогось навчитись. Це дуже важливо. Звісно зимою на полі бою, через погоду, буде складніше. Умови для солдатів будуть складнішими, проте для російських окупантів в обороні умови будуть складнішими, аніж для українських сил, що атакують. Українські війська мають свій народ за плечима, а росіяни, особливо новоприбулі, недостатньо оснащені, неготові і ненавчені, будуть змушені протистояти сильним атакам українського війська. Моя думка, що українські війська будуть продовжувати тиснути, надалі будуть отримувати успіхи, але це буде трохи повільніше і важче. Погода може спричинити ускладнення для дронів, наприклад. Але, тим не менше, всі будуть за одних погодних умов, проте українська армія буде більш підготованою і більш ефективною напередодні зими.

Пане генерале, як ви оцінюєте ситуацію на Півдні? Чи вистачить у росіян ресурсів протриматись на правому березі Дніпра, бодай до нового року?

Це гарний приклад професійності українського Генштабу, методичності та терпіння. Там велике угрупування російських військ, на правому березі Дніпра, і поки немає потреби для українського війська прориватись відразу в  Херсон. Таким чином можна уникнути знищення  росіянами міста з тисячами невинних українців, що досі там живуть. Тож Генштаб працює над тим, щоб створити сприятливі  умови, і коли ці умови настануть, слід оточити Херсон і взяти в полон чи вбити тих  російських військових, що не встигнуть втекти. Так що, я думаю, це розумне рішення українського Генштабу. Я не знаю, скільки часу це займе, я не знаю часових рамок, проте гадаю, що ми це побачимо за кілька наступних тижнів.

Російська мобілізація означає, що війна буде довгою. Йдеться, можливо, навіть не про сценарій пів року , можливо все триватиме ще довше. Якщо оцінювати потенційні можливості і ресурси російської федерації, що для них означає довга війна? І з врахуванням того, що будемо отримувати ми? Що довга війна буде означати для України? І наскільки потужнішою може бути допомога з боку США і країн Європи?

Російська мобілізація заманіфестувала два чи три моменти. Перше: вони визнали, що ситуація для них є жахливою і чим далі, то стає гіршою. Путін був змушений дати згоду на мобілізацію і визнати, що не може контролювати всього. Це важливо і саме через це, я думаю, почалось протистояння в Кремлі. По-друге, з самого початку було зрозуміло, що  росіяни цього не підтримують. Півмільйона військовозобов’язаних росіян покинули країну, аби не бути мобілізованими, вони не хочуть битись за російську армію чи проти України. Тож це також наростає. Також ми всі бачили відео, в яких жахливих умовах  перебувають ці новомобілізовані, з яким забезпеченням. Вся ця система - результат довгих років корупції і некомпетентності. Але це сталось, і є злочином, що ненавчені солдати будуть відправлені на війну. Путін просто розпоряджається їхніми життями, закидає тілами поле бою, щоб продовжувати війну. Йому, звісно, однаково, скільки людей там можуть загинути, але це його метод продовження війни настільки довго, аж поки люди просто втратять силу волі для опору і будуть готовими для перемовин, на якихось його позиціях. Я звісно вважаю, що цього не станеться і знаю, що мій президент не має такого бажання і не здійснює тиску на президента  Зеленського щодо переговорів.  Це в праві визначати лише українці, і дуже важливо, щоб ми всі були єдині на шляху до мети. Ця зима стане останньою зимою, коли Росія може впливати на економіку Європи через газ. Усі відмовляються від російського газу і шукають альтернативних шляхів. Отже, це буде востаннє, коли вони реально ще б могли щось зробити. Тож тримаймо це на увазі і стіймо разом заради успішної України, що постане наступного літа.

А що собою являє російський генерал Суровікін, якого Путін  призначив командувати війною проти України?

Цей новий командувач має репутацію брутального і  корумпованого. Чи хтось буде здивованим, що Кремль обере корумпованого злочинця і вбивцю на посаду нового командувача?  Це ж було прогнозовано. Тим паче що він ще й дуже лояльний, а це зараз є найважливішою якістю для призначення на посаду, бо Путін стурбований тим, що його генерали не підтримують його так, як підтримували раніше.  А втрата довіри між генштабом і Путіним – це те, що може спричинити вибух. Попри те, неважливо, хто там стане новим командувачем, проблеми російських військ настільки глибокі, настільки системні, що новий командувач не в стані виправити стан речей за кілька тижнів чи місяців. Корупція, відсутність координації між повітряними силами, сухопутними військами  та флотом, провалена логістична система. Все це такий жах, що неважливо, хто б не став  командувачем, він не зможе цього подолати. Тож яка відмінність нового командувача? Думаю, він продовжить той чи інший тип брутальної тактики. Чим скоріше вони зазнають поразки, тим краще.