Новий посол Канади Роман Ващук: Канада природний союзник України

Наскільки змінилась Україна за останні 20 років

Знано змінилася Україна. Найбільше змінилося покоління. В середині дев'яностих можна було переконувати себе, що хтось із Заходу мав приїхати в Україну і когось тут вчити основних елементів міжнародного економічного життя, які тут не були відомі. Нові молодші покоління українців це все і самі знають. Питання тільки в тому, щоб правильна людина потрапила на правильне місце, у правильний час і на правильну посаду.

Друга велика різниця – уже постмайданівського періоду – це сила волонтерського руху і соціальний активізм. Ми спільно з Міжнародним республіканським інститутом проводили дослідження. Яке показало, що на даний момент готовність брати участь у соціальному активізмі найвища у цілому регіоні. Саме в цьому і полягає різниця між поколіннями українців.

Для англосаксонського світу, де завжди було чітке розмежування між державою і громадянським суспільством, яке організовувало само себе, це природньо. Якщо взяти, скажімо, галицьких передвоєнних українців, які потім опинилися в Канаді, вони мали ситуацію паралельного суспільства, коли інші держави (скажімо, Польща чи Румунія) не допускали їх до державного життя, вони самі організовувались, мали щеплення цього вірусу самоорганізації, який діє і тепер.

Для виникнення такого феномену можуть бути різні причини. Але він робить суспільство більш здоровим і сильним, дає людям нагоду для самовираження, усвідомлення, що вони можуть зробити щось корисне. Це безперечно.

Про зустріч прем'єр-міністра Канади Стівена Гарпера з Путіним у Брісбені

Хештег у "Твіттері" #GetOutOfUkraine – це цитата нашого прем'єр-міністра, який провів досить коротку розмову з Путіним у Брісбені. Це основний меседж прем'єра Канади до Путіна під час зустрічі – Забирайтеся з України. В свою чергу Путін сказав, що не може вивести війська, оскільки їх в Україні немає. Розмова обмежилась цими двома фразами.

Цей крилатий вислів Стівена Гарпера підхопили зараз користувачі цієї соціальної мережі, зокрема і Міністерство закордонних справ України. Вислів може і не буде трендовим, але "трендиком" може і стати для України і наших відносин.

Взагалі, наш прем'єр-міністр є людиною небагатослівною. Він завжди чітко дозує свої меседжі. Отже він тут дуже чітко і коротко хотів висловитися.

В чому причини такої активної підтримки України з боку Канади у конфлікті з Росією

Для цього є декілька причин. Одна з них – це природа нашого уряду, вони люблять висловлюватися чітко і недвозначно. Це наш стиль. По-друге, Україна належить до "природних союзників" Канади. Цього тижня я мав зустріч, ми робили проект місцевого економічного розвитку, де були мери з Донбасу, Львівщини та інших регіонів України, і один із них сказав: "От побували ми в Канаді, і не всі методи і рішення для нас підходять в Україні,  але головне, що нас там знали, розуміли і ми відчували, що до нас мають якесь відношення".

Думаю, що саме ця майже 125-річна присутність українців у Канаді сприяє тому, що для нашого прем'єр-міністра, для міністрів є важливою Україна. Серед українців є багато активних людей, які природно вписуються у ландшафт канадської політики. Нема потреби нікому пояснювати, що це таке Україна, звідки вона взялася і чому хтось має перейматися її долею.

Про територіальні суперечки Канади (зокрема з Росією)

Я би не характеризував це як конфлікт. Поки це розбіжність поглядів – на розмежування континентального шельфу на півночі і кому належить територія біля північного полюсу. Тепер триває дискусія в Організації Об'єднаних Націй і переговори, свого роду картографічні перемовини, де є чия економічна зона, територіальні води і тому подібне.

Ми вважаємо, що всі північні острови, які знаходяться на північ від Канади, - це наші територіальні води. І що стосується континентального шельфу, це включає і регіон Північного полюсу. Російський Північний флот  має якийсь свій погляд на цю тему. Поки ми в рамках ООН і Комісії по морському праву обговорюємо це питання, але ми є північними сусідами Росії, нас турбують повітряні, скажемо так, спроби випробовувати сусідів на міцність, що робить Росія протягом останніх місяців.

Яка мета? Про це треба в першу чергу питати уряд Росії. Явно, що вони хочуть засвідчити нам свою активну присутність. Але ми маємо добре організовану протиповітряну оборону, реєструємо, фіксуємо... Зрештою, ми зараз маємо ескадрон із шести канадських літаків-винищувачів у Латвії, які охороняють східні авіаційні кордони НАТО. Ми готові постояти за своє, але я сподіваюся, що вистачить холодного розуму, щоб не доводити справу від непорозуміння до конфлікту.

Поради українським політикам після виборів

Перше, що мають зробити зараз політики, - це зберегти той порив і надію, не розчаровувати людей. Як саме це робити, вирішувати політикам. Але, безумовно, вони мають зараз великий скарб – українські виборці розсудливо розпорядились своїми голосами і в президентських і в парламентських виборах, і за свідченням спостерігачів, це все робилося відкрито і чесно. Політики повинні дбати про те, щоб і внутрішній їхній "роботодавець" (виборці) і зовнішні партнери, які вже напозичали Україні мільярди доларів, побачили, що є хороша програма, я б позитивно відзначив, що попередня версія коаліційної угоди вже готова, і вона вказує, що в засадних питаннях п'ять українських партій уже дійшли згоди, і є команда, яка готова втілити в життя цю програму.

Важливо, щоб це відбулося в якісь реальні строки, і люди відчують, що є рух вперед.

Я розраховую на те, що нове покоління українців, які вчилися по всьому світу, зможуть самі визначити, які елементи світового досвіду є тут найбільш потрібними і як їх вмонтувати в систему таким чином, щоб вони дали максимальну користь. І вони знатимуть це краще, ніж всякі західні дорадники чи посли.

Політика відвертої брехні тепер Росії тільки шкодить

У репортажах ЗМІ із Брісбену розповідали, що політики дуже дружно і миролюбно між собою розмовляли, а один президент залишався трохи осторонь від тих розмов. З точки зору України, часом може бути відчуття, що замало розуміють або не так прямо і безпосередньо реагують, як хотілось би, але оця кампанія брехні Росії відштовхує і найбільш поміркованих елементів європейського суспільства.

Сьогодні уповноважений представник ОБСЄ зі свободи медіа Дуня Міятович вказала на аналіз керівника російського бюро Reuters, який каже "я за 20 років такої брехні ще не бачив", щодо позиції Росії по ситуації в Україні.

Це тільки підтверджує думку, що навіть ті люди, які раніше старалися збалансовано підходити до ситуації, тепер бачать, що нема з ким говорити.

Навіть мої колеги (європейські дипломати), аналізуючи інформацію з Росії, кажуть: "100% - це брехня".

Ця відверта брехня тепер йде російській позиції тільки на шкоду.

Чи піде Путін далі?

Це все залежить від психіки однієї людини, або дуже вузького кола дорадників, до якого більшість росіян і іноземців не мають доступу. Ми бачимо сигнали, зокрема і в Брісбені, що наступна хвиля санкцій гряде. І США матимуть що сказати зараз – планується візит віце-президента США Джона Байдена в Україну цього тижня.

Про підтримку української армії з боку Канади

Ми вже розглядаємо декілька програм підтримки українських сил безпеки. Канада – "спеціаліст із зими". Саме в цій галузі ми плануємо підтримати Україну. Ми це ще будемо обговорювати, але сподіваюся, що ще до "йорданських морозів" ця справа буде вирішена.

Про "український світ" за кордом і "канадську шароварщину"

В Канаді завдяки тривалій присутності українців виробилися декілька форм прояву української культури. Є такі, що викликають посмішку, - зокрема велика кількість танцювальних груп. Хтось би сказав – "канадська шароварщина". Але ця "шароварщина" відіграє дуже важливу роль, бо втягує в себе великі кола людей незалежно від знання мови чи інших культурних нюансів, зберігає певний емоційно-культурний зв'язок з українством, що у часи тяжких криз, як сьогоднішня, створює відгук у колі людей, які готові активізуватися і допомагати.

Важливо, що в самій Україні активно розвивається сучасне мистецтво, яке засноване не лише на етнографічних мотивах, що воно завойовує само по собі позиції у світі.

Як популяризувати українську культуру

В тих країнах, де є українські діаспори, культурні центри вже існують. Питання в тому, щоб налагодити їхнє співробітництво з Україною і наповнити змістом, який би віддзеркалював весь спектр сучасної України, не тільки фольклорної, а й наукової, літературної, перформансової…

У Сербії є мікро-громада українців (4,5 тисяч), які мають 5 культурних товариств, щотижневу телевізійну програму, щоденні радіопрограми, і часом люди там питали "Чому Україна більше нас не використовує? Чому не використовує наш вплив на сербське суспільство, щоб підняти престиж України?"

Є і Український інститут Америки в Нью-Йорку. На П'ятій-авеню, дуже престижний. Нічого не треба купувати чи будувати.