Шанувальники "Посіпак"

На популярний мультфільм ходять сім'ями, у кінотеатрах заздалегідь резервують місця...Звісно, це не тільки російський - це світовий успіх. Однак для Росії він виглядає дуже актуально.

Адже мультиплікаційна історія - про народ, що весь час свого існування шукав найгіршого правителя. Найгіршого, не найкращого - щоб його обожнювати! Автори сценарію мультфільму кепкують з наївних посіпак. Але росіяни - не такі наївні. Кожний з їхніх "глорифікованих" правителів - злодій світового масштабу.

Іван Грозний викликав справжній жах навіть у своїх сучасників - і це при тому, що часи тоді були далеко не вегетаріанські. Грозний, на відміну від тодішніх феодальних правителів, буквально зруйнував власну країну. Не чужі землі, а власну країну. І це божевілля сторіччями було прикладом для наслідування. Сталін навіть замовив фільм про Грозного великому кінорежисеру Сергію Ейзенштейну. А чого дивуватися? Адже сам Сталін також був готовий займатися руйнацією території і винищенням людей заради збереження влади. І також залишається прикладом для наслідування і захоплення.

Незважаючи на те, що зараз є докази, які демонструють злочини цього більшовицького ката, його прихильниками в Росії залишаються сотні тисяч людей. Й це - не перебільшення. Адже портрети Сталіна тепер прикрашають головне свято путінського періоду - День Перемоги, його весь час намагаються повернути на постамент. А якщо не його - так, скажімо, засновника бандитської ЧК, кривавого "залізного Фелікса". На підтримку відновлення монументу цьому мерзотнику в Москві вже зібрано десятки тисяч підписів.

Тому чи варто дивуватися, що Путін з його ідеєю ренесансу сталінської імперії й готовністю воювати до останнього українця - а може, й до останнього росіянина - викликає такий ентузіазм у своїх співвітчизників? А як може бути інакше в країні, де тих, хто не вбивав - чи мало вбивав - вважають майже не зрадниками? Саме так нещодавно відгукнувся про Горбачова і Єльцина путінський чиновничок Олег Морозов. А ось комуністичні правителі досі викликають у колишнього викладача кафедри марксизму-ленінізму щире захоплення. Ще б пак! І в часи імперії було те ж саме - запам'ятовувались саме ті правителі, які залишали після себе гори трупів і Руїну. А справжніх реформаторів сприймали як невдах й швидко забували...

А ви кажете - посіпаки.