Сила Волі і Сила Духу: Ліза Шапошник

27-річна Ліза Шапошник народилась у Росії, виросла в Україні, в Донецький області, та пройшла весь Євромайдан. Після того як ворог прийшов на українську землю, Ліза не змогла залишитись байдужую й пішла тренуватись на полігон. Після успішних тренувань Ліза поповнила лави Правого Сектору й тепер захищає рідну Україну від ворога, який намагається загарбати її рідну землю, при тому Ліза не зважає ні на які перешкоди. У Лізи вроджене ДЦП — фізичне обмеження рук, але її Сила Волі і Сила Духу сильніші - далі в інтерв'ю

Ви народились в Росії, як так сталось, що ви переїхали в Україну в дитинстві?

- Так, народилась я в Росії. Мати переїхала до своїх дальніх родичів в Одесу, коли мені було 3 роки.

Які у вас стосунки з батьками, бо на скільки мені відомо, вони у вас на іншому боці. Як ви після цього ставитесь до своїх батьків?

- Зараз стосунки налагоджуються, мати починає мене розуміти.

Як вирішили після майдану піти воювати, що вас штовхнуло на це? І як ви потрапили до "Айдару", чи одразу вас взяли, враховуючи те, що маєте певні фізичні обмеження?

- Вирішила піти воювати, тому що сердце кров'ю обливалось, коли я зустрічала та ховала своїх земляків, тому і вирішила навчитися та піти воювати. Взяли мене не одразу, але я змогла всім довести, що я вмію стріляти та при загрозі для життя тримати розум холодним.

Як проходили ваші навчання на полігоні?

- Навчання на полігоні проходили досить добре.

Що вам, як жінці, найважче на війні?

- Найважче дівчатам на війні, коли і бронік і разгрузка - повний боєкомплект . І так прижме... то прижме.

Можете пригадати, який бій у вас з вашими побратими був найважчим? Якщо так, то що ви відчували та які думки при цьому були, можливо вам допомагали молитви?

- Так, був дуже важкий бій - обстрілювали 3 години, а в ста метрах стояли мої побратими, також в караулі, як і я з напарником на іншому посту. 200 побратимів на іншому посту і розірвало: почали взриватися їхні боєкомплекти. А як ви думаєте? Що можна відчувати, коли не знаєш де снаряд впаде!!!??? Бога одразу згадуєш, бо так хочеться жити

Як до вас і ваших побратимів відноситься місцеве населення, можливо, дають їжу або теплі речі,чи навпаки не раді вам?!

- Місцеве населення так собі. Хтось підтримує, а хтось навпаки, тому іноді ми ділимося, чим можемо.

Як до вас ставляться побратими в "Айдарі", чи враховують, що ви маєте певні фізичні обмеження? Можливо, коли йде бій, вас намагаються вберегти?

- До мене ставляться як до повноцінної людини, але іноді, коли загроза, то не пускають на пости. В цілому, я як і всі.

Що вам найбільше запам'яталось за весь час перебування на фронті?

- Побратимство і загибель моїх побратимів.

Коли ви в наступний раз збираєтесь на фронт їхати?

- Поки ще не знаю, бо відкриваю філіал "Товариство ветеранів АТО" в Тернополі та області. Вся інформація щодо цього філіалу є в групі на фейсбуці.

Фото з Фейсбук-сторінки Лізи Шапошник

Розмовляв Сергій Якименко