Історія рейдерського захоплення ЗАТ "Житомирські ласощі"

В пресі останнім часом піднімаються питання ЗАТ "Житомирські ласощі", причому робиться цеь с шаленими викривленнями фактів та причетних осіб. Тому я хочу надати роз'яснення щодо того, що там наразі відбувається мовою фактів, а не замовного піару.

Станом на 2010 рік власником 95% акцій ЗАТ "Житомирскі ласощі" була швейцарська компанія Delta Capital SA, яка в свою чергу належала на 75% американським інвесторам – вихідцям з України, які у 2006 році вирішили вкласти кошти в бізнес на батьківщині, і на 25% - громадянину Росії Бойку.

Прим. 25% - це звичайна ставка, яка сплачується на Заході менеджерам, які не вкладають фінансів, проте доглядають бізнес для інвестора.

Навесні 2010 року Бойко І.Я. вирішив заволодіти підприємством за змовою з призначеним за його рекомендацією Головою Правління Гамовим та за допомогою відомого на ниві рейдерства фахівця А.Портнова.

Спочатку він за допомогою Гамова, на підставі підроблених документів та підробленої печатки змінив розпорядника рахунку в цінних паперах ЗАТ з американського інвестора на себе. Коли це стало відомо і Наглядова Рада відсторонила Гамова, в гру включили суд і суддя Богунського районного суду м. Житомира Шелепа А.А. у справі № 2-3819/2010 заборонив виконувати рішення Наглядової ради ЗАТ "Житомирські ласощі" щодо відсторонення Голови правління Гамова Є.Б. та заборонив іншим особам виконувати обов'язки Голови правління (!).

Прим. Суддя А.А. Шелепа був арештований СБУ 14 лютого 2012 при отриманні хабара у розмірі 35 тисяч доларів США.

Далі за вказівкою Бойка І.Я. акції ЗАТ "Житомирські ласощі" було переведено на відкритий ним рахунок у цінних паперах в ПАТ "Агрокомбанк", з яким в нього були домовленості.

Одночасно було здійснено рейдерське силове захоплення фабрики із залученням охоронної фірми "Флагман-1", встановленням грат, цілодобовою охороною по периметру фабрики, введенням суворого пропускного режиму для недопущення дійсних власників фабрики та керівництва на територію.

Тоді ж Бойко І.Я. та почав вчиняти тиск на мажоритарних власників ЗАТ "Житомирскі ласощі" з метою передачі йому всіх акцій компанії.

Під час "переговорів" Бойка представляли юристи А.В. Портнова: І. Гранцев, партнер Портнова по ТОВ "Юридична Фірма "Корпоративні Технології" та Марк Вейт (Швейцарія).

Однак американські інвестори відмовились віддавати свої акції за запропоновану Бойком ціну, яка була в 5 разів нижча від фактичної. У відповідь почули: "втратите все одно".

І дійсно, 27 липня 2010 року суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Федорчук А.Б. скасовує випуски акцій ЗАТ "Житомирські ласощі" на користь американських інвесторів та їх швейцарської компанії Delta Capital SA, анулює більше 28 млн. акцій, та наказує привести систему реєстру ЗАТ в стан, який існував на 01.01.2000 року, а статутний капітал ЗАТ "Житомирські ласощі" зменшити з 14 млн.грн. до 3 млн.грн.

Прим. Це рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень на не розміщувалось, інформація про нього стала відома компанії Delta Capital SA лише в кінці.2010 року.

На 20.11.2010 року Бойко призначив акціонерні збори ЗАТ "Житомирські ласощі". На які власників 97,5 відсотків акцій ЗАТ не допустили, повідомив їх про те, що в товариства вже нові мажоритарні акціонери – три офшорні компанії, зареєстровані напередодні зборів, які були педставлені на зборах Бойком. Тобто ось так, "з повітря", в реєстр акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі" Бойком та особами з якими він вступив в змову, було вписано три офшорні компанії з акціями "на пред'явника", які вирішили долю підприємства.

Скажімо так, дуже неелегантний спосіб рейдерства, можливий лише за умови, коли судова система "прогнута під тебе". Що не дивно, враховучи склад злочинної групи, яка захопила підприємство.

Від імені фіктивних акціонерів Бойко та його довірена особа на тих зборах прийняли рішення про ліквідацію ЗАТ "Житомирські ласощі" шляхом приєднання його до ТОВ "Будстайл-ХХІ", належного Бойку, та утворення на Торгового будинку "Житомирські ласощі".

В Торговому домі ТОВ "Будстайл-ХХІ" було віддано 64,7%, а решта була поділена між трьома фіктивними офшорними акціонерами. Саме через викуп їх долей Бойко згодом розрахувався з подільниками, отримавши для цього кредит в розмірі 20 мільйонів доларів США в БТА Банку (Україна), юристом власника якого, Мухтара Аблязова, був свого часу Портнов.

Далі тривали судові спори між інвесторами та компаніями І. Бойка.

Успішні для інвесторів за кордоном і програшні в Україні.

А в кінці 2013 року, коли почалися зворушення, і спільники Бойка почали готуватися до втечі, він перевів кредит БТА Банку на державний "Укрексімбанк", адже борг перед Україною (який можна не погашати) та борг перед казахськими власниками БТА – це "дві великі різниці".

Після того, як особи, які допомогали Бойку, залишили країну, ситуація почала повертатися в законне русло.

30 вересня 2014 Антимонопольний комітет України визнав, що Торговий дім "Житомирські ласощі" вчинив порушення під час злиття ЗАТ "Житомирські ласощі" і ТОВ "Будстайл-ХХІ" без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, наявність якого необхідна.

12 листопада 2014 Член конгресу США Майкл Грімм звернувся до Вікторії Нуланд щодо захисту американських інвестицій та активів за кордоном та донесення ситуації навколо іноземних інвестицій у ЗАТ "Житомирські ласощі" до уваги уряду України.

27 листопада 2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було поновлено записи стосовно ЗАТ "Житомирські ласощі".

А 23 грудня 2015 року Вищий адміністративний суд України прийняв остаточне рішення та визнав незаконність злиття ЗАТ "Житомирські ласощі" з ТОВ "Будстайл-ХХІ" і створення Торгового дому, та відновив державну реєстрацію ЗАТ "Житомирські ласощі" з засновником на 97,5 % Delta Capital SA, в якій 75% належіть американським інвесторам.

Здавалося б, "хеппі енд". Але не в Україні.

Коли власники прийшли на завод з рішенням суду, там їх зустріла озброєна охорона Бойка, а частина його людей "заварилася" в адмінбудівлі. Інвестори звернулися до Житомирської державної служби охорони, яка мали забезпечити звільнення території. Проте натомість та почала охороняти загарбників і двічі незаконно заводила їх на територію заводу (зрозуміло, що за 5 років Бойко в області “пригодував” не одну людину). Причому обидва рази були кумендно-хрестоматийні: попереду на завод йшли бабусі, за ними молодики зі зброєю. "На всілякий випадок".

Кульмінація трапилася кілька днів назад, вночі, коли між найнятою вже приватною охороною законних власників ЗАТ "Житомиські ласощі" та близько 200-ми титушками (деякі з шевронами (нашивками) батальона К1) трапився бій. І вже після його закінчення на місце прибув підрозділ Головного управління Національної поліції Житомирської області, який почав затримувати … охоронців фабрики, які відбили її від озброєних титушок. А на очищену таким чином від охорони територію місцева державна служба охорони знову завела титушок Бойка. Згодом, правда, ситуація була відкорегована після втручання Києва.

Сам же Бойко за цей час абсолютно безкарно вторгався на територію фабрики, порвав посвідчення начальника житомирського відділу міліції, погрожуючи йому, намагався вивезти з фабрики кілька вантажівок з майном, та платить по 30 тисяч доларів США за ефіри на телеканалах, на яких намагається викривити картину на свою користь.

Цікаво, що проплачена програма була навіть по російському телебаченню. Очевидно там репутаційні ризики значно більші.

Питання: в якій ще країні люди, які винні у: рейдерстві, хабарництві, створенні злочинної групи, розбої, зловживанні службовим становищем, крадіжках, нанесенні тілесних ушкоджень, винесенні завідомо неправосудних рішень тощо, є настільки безкарними? І замість перебування за гратами "висять" на телеекранах в проплачених ефірах?

Де прокуратура? Де МВС? Хоча це риторичне питання. Правоохоронна система розрушена. Країна переходить на самооборону.

Тому наразі ситуація за зверненням законних власників ЗАТ "Житомирські ласощі" додатково розбиратиметься прокуратурами інших країн.

Прим. Блог написано на підставі первинних матеріалів, наданих на моє прохання юристами американських інвесторів, внаслідок замовних публікацій в пресі, які торкалися осіб, з якими мене традиційно пов'язують. Тому помилки у викладенні фактів та висновках не можливі.