Чому Трамп "прозрів" щодо Росії? Фактор Китаю

Коли йдеться про російсько-українську війну, в уявленнях переважної більшості спостерігачів вже досить тривалий час вона існує як глобальне геополітичне зіткнення, де над битвою проглядаються дві великі тіні: США за Україною, та Китай - за Росією. Від політичної кризи у США під кінець 2023 року роль Америки стала відчутно меншою, тоді як внесок Китаю у підтримку кремлівського рашизму тільки зростав та міцнішав. У забезпеченні виживання України естафетну паличку перехопила Європа, для якої екзистенційна війна української нації одного дня стала боротьбою за збереження statusquo континенту та власну суб’єктність. Ерзац-підтримку Україна таким чином отримала. Однак тінь США Європа замінити досі не може.  

     Ти часом восени 2025 року президент Трамп у дивний спосіб загнав себе та США у ризиковану пастку економічного протистояння з КНР. Тож на тлі різкого загострення відносин між США і Китаєм значно зросла й динаміка подій навколо російсько-української війни. Хтось, навіть, побачив наближення розв’язки. Але питання з площини "коли" перемістилося у площину "як". При цьому усе більше policymaker`s усвідомлюють, що припиненню війни має передувати вирішення головної суперечки – між Вашингтоном і Пекіном. Верхівку айсбергу вже охрестили "тарифно-рідкісноземельним загостренням", але, звісно, йдеться про глибинні, фундаментальні розбіжності у баченні нового світоустрою. 

Сі Цзіньпін та Дональд Трамп на зустрічі в Пекіні, листопад 2017 року, фото: gettyimages

Подивимось, якими ходами обмінювались гравці і якою сьогодні виявилось розставляння фігур на геополітичній дошці, якщо порівняти це з шахами.  

Як розвивались події в партії "США-Китай" 

     До жовтня цього року  внаслідок суперечливих й часом непослідовних кроків американської адміністрації Пекін впевнено перегравав Вашингтон, а апогеєм прихованого протистояння стало фактичне проголошення Китаю другим полюсом, рівним США. Якщо до "другого пришестя" Трампа у Білий дім Сі Цзіньпін лише примірявся та хіба що у листопаді 2023 року наважився запропонувати тодішньому президенту Байдену розподілити світ на зони  впливу, то у вересні 2025 року, під час тріумфального для себе саміту ШОС, він вже кинув відвертий виклик. Вересневий військовий парад з передовими ракетами та дронами, а також численні фото із слухняними Путіним, Кім Чен Ином та навіть приборканим китайськими ракетами Нарендрою Моді, мали закріпити беззастережне право Сі на оновлену, більш величну роль у планетарному розкладі впливів. Не в останню чергу завдяки використанню режиму Путіна для послаблення західного табору та безпосередньо США. 

китайський БПЛА під час військового параду в Пекіні, 3 вересня 2025 року, фото: gettyimages

Зрозуміло, у Вашингтоні не можуть недооцінювати ролі такого альянсу, і американських аналітиків дуже турбує, що перед ключовими перемовинами Трампа із Сі Цзіньпіном, які ретельно готуються, використання китайським лідером Путіна як озброєного васала стає надзвичайно небезпечним для усього західного табору. Тим більше, що гібридні атаки Європи російськими дронами вже продемонстрували безпорадність останньої. Не виключено, що ініціатором таких атак виступив саме Пекін.  

Саме тому, а не через прихильність Трампа до України він хотів би досягти хоч якогось, хай там хиткого миру. Саме тому погодився продовження спілкування з кремлівським диктатором на тлі замороження рішення щодо надання Україні потужних ракет для тиску на Кремль. 

Дійсно, спільна позиція Пекіну та Москви робить слабкою переговорну  позицію Вашингтону. У Трампа усвідомлюють, що Китай прагне нескінченної війни в Україні задля виснаження Заходу, однак у США є економічні важелі для китайської економіки, яка задихатиметься без ринків Європи та США. Росія як ринок для Китаю не здатна виступити замінником, тому компроміси Пекіну і, відповідно, Москви можливі за умов адекватного тиску. 

Навряд чи критичним моментом може стати реалізація погрози Трампа запровадити з 1 листопада 100-відсоткові тарифи проти Китаю. Фахівці оцінюють ситуацію як безкомпромісну торгівельну війну, яка не дасть однозначного ефекту.

Звісно,  фактичне ембарго на китайські товари дуже турбує Пекін. Однак, схоже,  у Сі Цзіньпіна знайшли блискуче рішення.

Загроза шаху від Трампа та реальний шах від Сі

 Це рішення – введення жорстких обмежень на експорт рідкоземельних металів та магнітів. Експерти авторитетного Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) вже попередили про серйозні наслідки для оборонної та напівпровідникової промисловості США: рідкісноземельні метали є критично важливими для виробництва винищувачів F-35, підводних човнів класів Virginia та Columbia, ракет Tomahawk, систем радіолокації, безпілотників Predator та високоточних бомб JDAM. Справа у тому, що обмеження Китаю фактично забороняють використання його матеріалів у будь-яких військових проєктах, що поглиблює стратегічну уразливість США на тлі швидкого нарощування оборонного потенціалу КНР . То ж поки зарано говорити про переваги США у глобальному зіткненні, поки економічному. 

Ракетна система JDAM встановлена ​​на винищувач F-15EX, фото: gettyimages

І ось у цей момент Трамп наважився витягти з рукава козирного туза.

Контратака Томагавками, або зустрічний шах Трампа 

Цей туз – можливість передачі Україні ракет Tomahawk за європейські гроші. Хоч українська сторона піднімала питання щодо отримання цих ракет ще з 2023 року, ймовірність рішення стало неочікуваним фактором для Кремля. З військової точки зору це історія не про надання переваги Силам оборони України, а лише про створення рівних можливостей у протистоянні агресору. Але агресору може бути боляче, особливо внаслідок того, що інтереси Києва та Вашингтону ситуативно збіглися. Чи буде позитивним для України остаточне рішення після зустрічі Трампа зі своїм головним опонентом у Південній Кореї – невідомо. Однак вже самі розмови про далекобійні американські ракети свідчать про підвищення ставок.    

крилата ракета "Tomahawk", фото: gettyimages

Близько половини доходів бюджету Росії, що фінансують війну, надходять саме з енергетики. Тому чимало фахівців наполягають, що єдиний шлях до переговорів та зупинки війни – це безкомпромісний удар по фінансових джерелах Кремля. Жорсткі санкції проти Китаю та Індії як головних покупців російської нафти, блокування "тіньового флоту" та збільшення ударів по НПЗ на території злодійської держави.

     Залишилося лише зрозуміти, чи здатен буде Трамп у боротьбі із Сі Цзіньпіном принести у жертву Путіна, деструктивним проявам якого він щиро заздрить. 

Поки господар Білого Дому не готовий, але вже стикається із зростаючим внутрішнім та зовнішнім тиском. А саме: комітет Сенату США з закордонних справ збирається схвалити три законопроєкти, що дозволять двопартійній групі сенаторів створити умови для посилення тиску на Кремль з боку Конгресу США. Йдеться про  визнання Росії державою-спонсором тероризму через викрадення українських дітей, економічні санкції проти Китаю за підтримку російської війни та перерозподіл заморожених російських активів, що знаходяться в США, і, відповідно, переказ коштів Україні кожні 90 днів. Далі більше, і уряд почав діяти: США запровадили санкції проти "Роснєфті" і "Лукойла" та їх "дочок". 

Зі свого боку, Україна та ЄС розробляють план із 12 пунктів щодо припинення війни. В ньому є рішуче відкидання вимог Путіна щодо поступок територіями, ухвалення гарантій безпеки та виділення коштів на відновлення України. Без внеску Москви у післявоєнне відновлення України вона не отримає $300 млрд заморожених активів. Того ж дня, 22 жовтня, генсек НАТО Марк Рютте повідомив, що зброя на перші кілька мільярдів доларів, оплачена коштом європейських партнерів, вже відправлена зі США до України.

Додають своє й авторитетні медіа. Майже напевно президента жалить заява CNN, що мирний план Трампа щодо України провалився, і Путіна це влаштовує.

     Отже Трамп, попри власні ілюзії, точно не відчуває себе хазяїном становища. Хоча дивним є той факт, що майбутнє світової безпеки визначатимуть найбільш деструктивні персонажі цього історичного етапу. 

Двоє з іншого боку шахівниці, або хто грає з Сі Цзіньпіном

     У ставках на Китай Путін не є новатором – ще його вчитель по чекістській лінії Юрій Андропов у 1983 році, після визначення Рональдом Рейганом СРСР "імперією зла",  зробив чіткий акцент на зближення з Китаєм. Але менш ніж за рік Андропов пішов з життя, тому невідомо, яких він міг досягти результатів. Та й Китай ще був не той. 

     Нове піднесення КНР почалося у 2000-х, коли на рівні 2006-2009 років Пекін різко зменшив традиційну закупівлю зброї у Москви – свої технології почали перевершувати російські. У 2024-2025 роках російські озброєння на кшталт "літака 5-го покоління" Су-57 та гіперзвукових ракет викликали в Китаї лише посмішки. У березні 2024 року навіть у США визнали, що Китай випереджає їх у галузі гіперзвукової зброї. "Китай випереджає Росію і за кількістю таких систем та за інфраструктурою, необхідною для їхньої підтримки", – додав тоді провідний науковий співробітник DIA Пол Фрейстлер .

     Під час російсько-української війни Китай, з його критичною економічною підтримкою, поставками мікроелектроніки, високоточних верстатів та комплектуючі для ракет, фактично очолив колективну війну диктаторських режимів проти України і Заходу. При цьому влітку 2025 року Китай практично офіційно обрав сторону у російсько-українській війні та попередив Захід про неприйняття поразки Росії. Заяву, якої, можливо й не було, приписують міністру закордонних справ Китаю Ван Ї – принаймні його цитувала близька до влади South China Morning Post. 

Путін та Сі Цзіньпін, жовтень 2023 року, фото: gettyimages

У 2025 році з’явилося чимало епізодів вже майже військової підтримки – офіційно постачань подвійного призначення. У жовтні російські зенітники застосовували китайський комерційний радар у зв’язці з FPV-перехоплювачами для протидії українським дронам. Китай також надавав Росії дані розвідувальних супутників для планування ракетних ударів по території України. Раніше, у серпні, китайсько-російська компанія PGI Technology розробила оптоволоконний кабель, посилений кевларом , що істотно посилює можливості маневрування дронів на полі бою, особливо в складній місцевості. У липні китайські двигуни таємно постачалися виробнику безпілотників у Росії під маркуванням "промислові холодильні установки"  - поставки дозволили російському виробнику зброї "Купол" збільшити виробництво ударних безпілотників "Гарпія А1", незважаючи на санкції США та ЄС. А ще у травні стало відомо, що російські військові отримали на озброєння китайську лазерну систему ППО Silent Hunter для знищення українських безпілотників - відео її використання публікували так звані російські "воєнкори". Це лише невеличка добірка, але вона яскраво свідчить про значні зміни у 2025 році. Російсько-китайська співпраця може включати навіть виробництво китайського озброєння на території РФ.

Як можуть розвиватись події в партії далі

Втім головним усе ж є економічна підтримка Москви – саме за цей аспект Вашингтон повів головну боротьбу. Тож тепер від результатів перемовин та здатності США виглядати переконливими залежатиме, чи буде досягнуто перемир’я у виснажливій війні РФ проти України. Та й визначено момент і значною мірою умови її припинення. 

Ракети Tomahawk у цій грі можуть стати важливим політичним козирем. З суто воєнної точки зору вони могли б призвести до змін винятково у комплексних постачаннях зброї – разом із іншими високоточними засобами ураження, про які чимало згадувалося раніше. Це передусім крилаті ракети сімейства AGM-158 JASSM із дальністю ураження у 980 км і більше (JASSM-ER, JASSM XR) для літаків F-16, балістичні ракети ATACMS дальністю дії 300 км для реактивної системи залпового вогню M142 HIMARS та їх нової версії - ракет Precision Strike Missile (PrSM). Що стосується ракет Tomahawk, то складно собі уявити їх масові поставки – якщо б Україна отримувала 20 – 30 ракет щомісяця, це могло б викликати значні зміни на театрі військових дій – внаслідок знищення низки ключових військових заводів та КБ. 

Пуск ракети Tomahawk з комплексу Typhon, фото: gettyimages

Однак політично-сакральне значення ракет Tomahawk ще більше, бо знімає усі обмеження щодо воєнної допомоги Україні. У такий спосіб можливою стає не тільки безмежна допомога з боку країн європейського НАТО, а й навіть від дуже стриманих партнерів, наприклад, Австралії, Японії та Південної Кореї. Такий підхід означав би перехід до глобального протистояння демократичного табору із країнами "осі зла" на чолі із Китаєм. 

Чи може ситуація розвиватись до такого сценарію? Очевидно, що це стане зрозумілим після зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна. 

Сі Цзіньпін та Дональд Трамп на зустрічі в Пекіні, листопад 2017 року, фото: gettyimages

Нині ж правда у тому, що Росія – вже досить ослаблена й нестабільна держава - вона явно занепадає. Немає сумніву, що РФ втратила позиції у Центральній Азії, на Близькому Сході та в Європі. Цікаво, що разом із підтримкою Китай вже активно прискорює виснаження РФ. Часом відверто маніпулює без якихось пояснень Москві, наприклад, на початку жовтня ц.р. обмежив експорт високоточного обладнання, зокрема припинив постачати РФ високоточні верстати. В цілому вже є багато ознак, що потенціал країни-агресорки сточується швидше, ніж хотілося б Кремлю. Однак вона ще здатна тиснути на Україну й Європу, особливо за умов збільшення підтримки Китаю. 

Тому партія, якщо продовжувати аналогію з шахами, й далі буде складною. Чи переходить вона в ендшпіль? Цього поки що не розуміє ніхто. Зрозуміло лише, що від цього залежать долі мільйонів людей. І дуже хочеться вірити, що Дональд Трамп й далі намагатиметься грати в шахи. Тобто, думати не на один хід наперед. А принаймні на кілька. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.