У цій книжці автори знайомлять нас з інструментами, які допомагають вийти з кола звичок і відновити взаємодію зі своїм життям. Загалом "Нейробіологія відчуттів" Нормана Фарба та Зіндела Сігала - захоплива, глибока і корисна в ці складні часи, у ній нейробіолог та клінічний психолог Зіндел Сіґал пояснюює, як вирватися з негативних шаблонів, залучаючи свої органи чуття. Розповідаючи зокрема про те, що мозок має дві мережі: мережу швидкого розв'язання проблем (звички) та сенсорну мережу, яка відповідає за свіжі інсайти. Налаштовуючись на нові та повсякденні відчуття - від відчуття наших ніг на переповненій вулиці до звуку пташиного співу в парку - ми можемо залучати сенсорну мережу. Коли ми відчуваємо стрес або застрягли, варто зробити паузу, щоб помітити і відчути динамічний, живий світ навколо нас і підвищити нашу стійкість, добробут, здоров'я і творчість, де б ми не знаходилися цієї миті. До речі, це стосується всіх, не лише простих людей, зайнятих фізичною працею, а й наших хвалених гуманітаріїв, "Генію потрібна новизна, - переконані автори. - У геніальності багато таємничих інгредієнтів, але один з них - вміння бачити світ під іншим кутом. Відкриття видатних мислителів нерідко починалися з усвідомлення того, що вони застрягли. Але дивовижні осяяння не трапляються тоді, коли людина працює, не піднімаючи голови. Нас не осяює в миті повного занурення в проблему; прорив стається, коли ми відкидаємо звичний плин думок. І перемикаємося не просто на іншу думку, а на чуттєвий досвід".
Будь-які боги – навіть, даруйте, християнські – у цій історії зникають, тому що тут їм не місце. Адже "Не спи, кругом змії" Деніеля Еверета – це захоплива розповідь про дивовижний досвід і відкриття, зроблені автором, коли він жив у піраха, невеликого племені амазонських індіанців у центральній Бразилії. Він прибув до піраха з дружиною та трьома маленькими дітьми, сподіваючись навернути плем’я до християнства, але швидко захопився їхньою мовою, її культурними та лінгвістичними наслідками, забувши про своє "місіонерське" призначення. Виявилося, у піраха немає системи підрахунку, немає фіксованих термінів щодо кольору, немає поняття війни та немає особистої власності. Автор книжки був настільки вражений їхнім мирним способом життя, що зрештою втратив віру в Бога, якого сподівався представити їм, і натомість присвятив своє життя лінгвістиці. "- Дивись! Ось він, Й-ігагаі, дух, - починається ця незвичайна історія. - Так, я його бачу. Він намагається нас налякати. - Ходіть усі подивитись на Йігагаї. Хутчіш! Он-о він на березі! Я виринув з глибокого сну, не розуміючи до кінця, чи ця розмова мені наснилася, чи я чув її крізь сон. Пів на сьому ранку, субота, серпень, сезон посухи 1980-го року. Сонце вже щосили світило, та ще не припікало. Мою скромну хатину на березі річки Маїсі обдував легкий вітерець: Я розплющив очі і побачив над головою пальмову покрівлю, її жовтий колір посірів за роки від сажі й пилу. Обабіч мого житла стояли дві подібні, але менші хатинки піраха. У них мешкали Й-агодбіші й Когоібіігіаі з їхніми сім'ями. Ранок із піраха. Вже багато ранків я зустрів тут. Я відчував легкий запах диму. від пателень з їжею, а тепле бразильське сонце світило на моє обличчя крізь москітну сітку. Зазвичай діти сміялися та бігали одне за одним або голосно вимагали їжі, так, що чути було на ціле селище. Гавкали собаки. Часто, коли я щойно розплющував очі, важко виходячи зі сну, помічав, як діти, а інколи. й дорослі піраха пильнували мене крізь щілини в стінах моєї просторої хатини, зробленої з гілок пальми пашиуба. Але цей ранок був інакшим".
Ця книжка є свого роду короткою історією українського візуального мистецтва, оскільки комплексно торкається всіх його видів – від архітектури до книжкової графіки. Тож у своєму "Будинку з левами" Паола Утевська, дочка скульптора Володимира Іздебського (організатора одеських "Салонів Іздебського") та Дмитро Горбачов, відомий київський мистецтвознавець, презентують серію нарисів, у яких у хронологічній послідовності висвітлюються перипетії становлення українського мистецтва ХІ - середини ХХ століття в особах його найцікавіших представників, себто від Алімпія Печерського до Казимира Малевича, твори яких зберігаються переважно в музеях України або прикрашають українські міста. Цей широкий темпоральний діапазон дозволив конспективно висвітлити процеси формування основних художніх напрямів і технік на підставі презентації творчого продукту таких майстрів, як: Андрійчина Многогрішний, Григорій і Дмитро Левицькі, Алімпій Галик, Володимир Боровиковський, Тарас Шевченко, Петро Левченко і Сергій Васильківський, Микола Пимоненко і Олександр Мурашко, Георгій Нарбут і Олександра Екстер, Олександр Богомазов і Федір Кричевський, Анатоль Петрицький, Давид Бурлюк, Олександр Архипенко. "І досі мало кому відомо, що українське образотворче мистецтво є повноцінною ланкою мистецтва світового, - нагадує зокрема Дмитро Горбачов. - Що воно відгукнулося на всі європейські стилі і явило видатних, а подекуди й геніальних речників візантизму, готики, ренесансу, бароко, рококо, просвітництва, романтизму, реалізму, імпресіонізму, кубізму, футуризму, супрематизму, конструктивізму. У ХХ столітті такі українські мистці, як Архипенко, Малевич, Богомазов, Екстер, Єрмилов, Петрицький, Редько, Бойчук, Татлін, Бурлюк, презентували низку засадничо нових пластичних ідей у малярстві, сценографії, теорії авангардизму, дизайні... Дехто з них став законодавцем світового мистецького процесу (щоправда, з епітетом "російський" художник, себто належний до Російської імперії)". Утім, відомо, що вже нині ситуація змінюється, і українські мистці у світових музеях набувають відповідної національної ідентифікації, чому не в останню чергу сприяють саме такі важливі для нашого мистецтва видання.
"Не обов’язково давати частку кожному, хто здається корисним для бізнесу, - нагадують автори цієї книжки. - Цієї помилки часто припускаються, коли об’єднуються в партнерство з близькими родичами чи друзями. Але ми радимо вам не поспішати. Не робіть традиційної помилки, унаслідок якої втрачаються величезні кошти, час і особисті взаємини". Тож "PRO партнерство" Катерини Ковальчук і Петра Синєгуба – про те, як вести партнерський бізнес легко й ефективно. Загалом відомо, що більшість підприємців керують бізнесом у партнерстві, адже для успіху потрібні ресурси: гроші, компетенції, досвід, зв’язки, бізнес-ідея. З плином часу одні стверджують, що залучити партнера було найкращим рішенням, натомість інші скаржаться на невиправдані очікування, відсутність спільної стратегії, незгоду в ухваленні рішень. Помилки загрожують втраченими коштами, часом, а подекуди і здоров’ям, особливо якщо вивести партнера з бізнесу вже нелегко. Що ж робити? Спираючись на широкий практичний досвід, автори пропонують конкретний набір інструментів, що заощадить ресурси, допоможе у вирішенні спорів і стане путівником для нових бізнес-проєктів. Вони чітко й професійно систематизують усі виклики партнерства, на які варто зважати перед ухваленням рішень і підписанням партнерської угоди. Прочитавши книжку, ви будете підготовлені до цих викликів та зможете мінімізувати ризики. "Партнерство у спільному бізнесі - це одне з найважливіших рішень у діловому житті підприємця, - нагадують автори. - Яким воно буде? Подивимося. Ключовою є думка, щоб це рішення було правильним саме для вас".
Книга "Справа не в діагнозі" Олени Цимбаленко є відображенням професійного шляху авторки - корекційного педагога, поведінкового аналітика, кандидата психологічних наук, автора та засновника освітніх проєктів. В книзі проведено якісний аналіз існуючих підходів до розуміння причин порушень розвитку, зокрема порушення спілкування, у дітей, порівняльний аналіз успішних корекційних методик. "Протягом останніх 10-15 років проблема порушень розвитку дітей перестала бути сферою специфічних професійних інтересів окремих фахівців, - нагадує авторка. - Сьогодні з даною проблемою щороку стикається все більше родин. Діагнози "аутизм", "розлад аутистичного спектра", "розлад дефіциту уваги та гіперактивність" і т. д. вже знайомі майже кожному. Що об'єднує ці всі діагнози (а ще сюди ж можна додати: "сенсомоторна алалія", "загальне недорозвинення мовлення" і т. д. Часто одна і та сама дитина має кілька діагнозів від різних спеціалістів)". Тож на підставі проведеного аналізу авторкою запропоновано шлях подолання порушень спілкування у дітей, що базується на корекції дитячо-батьківських стосунків, формуванні авторитету батьків та інших значущих дорослих. "Зазвичай близьких турбує не стільки поведінка, скільки наявні при цьому всьому затримки розвитку мовлення, відсутність побутових навичок і т. д., - знову нагадують нам. - І мало хто пов'язує причину – відсутність комунікативної взаємодії - з наслідками - всіма іншими затримками". Загалом в книзі наведені реальні приклади корекційної роботи із запропонованою методикою, що увійшли в дисертаційне дослідження автора. Всі приклади та історії, наведені у книзі, є абсолютно реальними, методики апробованими і підтвердженими.