Розібратися у цьому питанні Еспресо допоміг Максим Скубенко, виконавчий директор аналітичної платформи “Вокс Україна”, молодший сержант 5-ї окремої штурмової Київської бригади.
Максим Скубенко — економіст за освітою, має ступінь магістра економіки, працював аудитором в OTP Bank Ukraine та Нацбанку України. З липня 2016 року – у громадській організації “Вокс Україна”. Був аналітиком, а потім і керівником фактчекінгового проєкту VoxCheck. З грудня 2021 року став виконавчим директором організації. 24 лютого 2022 року Скубенко пішов добровольцем на фронт, воював на Київщині, на Сході, зараз несе службу під Бахмутом.
Спеціально для читачів Еспресо Максим розповів про таке:
Яка буває дезінформація?
Дезінформація може бути якою завгодно. Усе, про що можна збрехати, зманіпулювати, перекрутити факти, може стати об’єктом дезінформації. Є різні класифікації, але підходи однакові в усьому світі. Наприклад, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців виділяє 100% вигадану інформацію, яку поширюють з метою ввести в оману чи заподіяти шкоди, клікбейт, підробку джерела, вирвану з контексту інформацію тощо. Але якщо взяти більш широко, то є правда і дезінформація. А у відтінках брехні розбираються вже ті, кому це належить [робити] за професією.
У нинішніх українських реаліях я окремо виділяю таку градацію:
Найнебезпечніше з цього – це російські ІПСО (інформаційно-психологічні операції). Їх ворог може використовувати, щоб підірвати економіку нашої країни. І не тільки.
Політична брехня – це наші внутрішні протистояння, боротьба за виборців, за політичні бали. Цей процес іде ніби осторонь. Але може дуже вигідно підігравати ворожому ІПСО. Такі реалії війни. Росіяни з великим задоволенням підхоплюють наші внутрішні вкиди і використовують у своїх операціях. Це для них навіть більш вигідно, ніж вигадувати щось самим.
Дезінформація теж може бути частиною ІПСО. Але якщо ні, то в реаліях війни це явище можна виділити в окрему категорію. Звісно, будь-яке введення в оману людей небезпечне і може призвести до непередбачуваних наслідків. А з іншого боку, контрпропаганду теж можна назвати дезінформацією. І це важливий елемент, який грає на нашому боці.
Йдеться лише про проросійську дезу чи про впливи інших країн або груп людей також?
Теоретично інші країни можуть у нас впроваджувати якісь свої психологічні операції. Для цього їм потрібні агенти, які тут десятиліттями сидять і плюс-мінус щось розуміють. Але таких людей все-одно буде замало. Зазвичай такі мережі будують у сусідніх державах. Думаю, Китай має таку роботу в РФ. А от росіяни, білоруси досить добре зрозуміють, як на нас впливати. Росіяни – це основна група, яка запускає у нас ІПСО і дезінформацію. До речі, часто фейки, які на перший погляд зовсім не мають стосунку до росіян, зрештою поширюють звідти.
Максим Скубенко
Фото: Перший національний, скріншот
Усе навколо нас — це економіка. Конкретний приклад: от в Україні недостатньо озброєння. Ідуть затримки, партнери не постачають озброєння, а в нас немає грошей, щоб самим щось зробити. І тут з'являються гроші — і всі починають чомусь раптом масово кричати: чому ми не побудували заводи з виготовлення набоїв, не побудували заводи з виготовлення снарядів? Оце і є ІПСО.
Дослідивши питання, ми розуміємо, що у світі нині є дефіцит необхідних матеріалів для виготовлення снарядів. Але це подано зараз таким чином, що в Україні просто крадуть гроші, які нам дають. От не хочуть виготовляти снаряди і будувати заводи.
Або інший приклад – паніка серед населення. У нас плаваючий курс, НБУ його трішки підрегульовує. Але ІПСО може спровокувати паніку – всі побіжать масово купувати долари (як завжди в незрозумілих ситуаціях) – велика частина виїде за кордон. І як це вплине на економіку України?
Чи намагається Росія підірвати нашу економіку за допомогою дезінформації?
Економіка – це взагалі одна з ключових причин, чому Росія напала на нас. Що таке РФ? Це купка різних народів, які могли б вийти звідти. Якщо Україна буде дуже успішною і буде жити, наприклад, як Німеччина, то, виходить, інші народи теж так можуть?
До повномасштабного вторгнення ми розвивалися. І запас розвитку був величезний (звісно, тут треба врахувати стартову точку). Якби ми зараз стабілізувалися, якби вирівняли ситуацію, адаптувалися правильно, то все — ми перегнали б москалів досить швидко.
Що маємо наразі? У них є запас міцності, але санкції роблять своє. Так, російські економісти постійно шукають способи їх обійти і подеколи їм це вдається, але санкції працюють і це довгостроковий процес. В рф є критична точка, після якої вони не зможуть вибратися. Там це чітко розуміють. Їм треба виграти час для себе і при цьому знизити темпи нашого розвитку економічного максимально, щоб послабити військовий опір.
Можете навести приклади?
Назвіть будь-яку російську інформаційну атаку, і ми зможемо простежити її зв’язок з економікою. Наприклад, давній наратив про те, що України начебто не існує як окремої держави. Отже “немає сенсу сюди інвестувати”, “забезпечувати Україну озброєнням” і взагалі “сприймати як суб’єкт у міжнародних відносинах”, адже це “частина російської території”. Такий ланцюжок спрямований на наших союзників.
Ось основні наративи російської пропаганди, які фіксують аналітики нашого проєкту VoxCheck — "Україна — країна банкрут", влада "економить" на військових, грошей на пенсію та інші субсидії "не виділяють".
Також пишуть, нібито Україна це failed state, тобто "неспроможна держава" – начебто Україною керує Захід, а Росія воює на території України "воює зі всім Заходом". Так виправдовуються перед своїм населенням, чому Росія "досі не перемогла". Активно поширюють фейки про "розпродаж" земель тощо.
Чи впливає російська дезінформація на довіру громадян до українських інститутів влади: Президента, армії, політичних діячів? Навіщо росіяни намагаються підірвати довіру, якого ефекту вони хочуть досягти?
Росіяни хочуть підірвати довіру до армії і Президента. Давайте подивимося на результати опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у листопаді-грудні минулого року. Рівень довіри до ЗСУ зберігається високим. Але не можна сказати, що російські ІПСО тут не працюють. Ворог пильно стежить за подіями в нашій країні і дуже швидко на них реагує. Зокрема, ми бачили це, коли в нас замінили військове командування.
Нащо це їм? Довіра до армії – це наші донати, які напряму впливають на обороноздатність підрозділів. Також росіянам були б вигідні зараз вибори в Україні. Тому вони підбивають нас до виборів і підривають довіру до чинної влади. Це може бути і довгострокова ціль (бо ІПСО можуть бути розраховані на ефект навіть через кілька років). Зараз можуть з’являтися нові осередочки “руского міра”, нові куплені “лідери”, хитріші за попередніх. У цьому масиві може щось пролізти в органи влади.
З Зеленського, наприклад, намагаються зробити наркомана. Це легкий посил, не треба великих ресурсів, щоб таке розкрутити. Але ключове — це “президент-диктатор”, який ніби окупував владу. Будь-яка дезінформація про владу має якусь мету. Знову ж, аби провести вибори, скинути владу, ввести своїх агентів. На тимчасово окупованих територіях намагаються розповідати про “звірства київського режиму”, щоб показати “покращення” від присутності РФ.
Приклад російської пропаганди в окупованому Криму
Фото: ЦНС
Усі. У Росії є достатньо ресурсів. Так, вони діють за старими методичками, які писали, мабуть, ще після Другої світової війни. Але от стосовно джерел поширення вони гнучкі і легко перепаковують дезінформацію в різні формати. Один пропагандист чи “новинний” ресурс може бути присутнім на кількох платформах одночасно.
Через соцмережі і російські/проросійські онлайн-ресурси пропаганда досить легко потрапляє в український інформаційний простір. За останнім опитуванням USAID-Internews 76% українців читають новини саме в соцмережах. І лідирує серед соцмереж Телеграм, де немає модерації і можна без жодних перепон поширювати російські фейки.
Які основні фейки зараз поширює Росія?
Росіяни активно використовують тему внутрішніх проблем в Україні, зокрема корупції. Так намагаються викликати сумніви, чи спроможна Україна ефективно протистояти корупції на шляху до вступу в ЄС та НАТО.
Нещодавно поширювали фейкові акаунти головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського і писали там брехню про ситуацію на фронті. Це була ІПСО, спрямована на військовослужбовців.
Систематично циркулює дезінформація стосовно мобілізації. Про начебто підготовку мобілізації жінок та чоловіків, віком від 21 року. Також у лютому писали, що жінкам в декреті нібито пропонують за 3 тисячі гривень "здавати" місцевих чоловіків працівникам територіальних центрів комплектування. Були фейки про нібито блокування банківських карток, зокрема начебто Ощадбанк блокує рахунки чоловікам, які не з'явились до ТЦК.
Що ми можемо протиставити російській дезінформації? Які методи боротьби працюють, а які ні? Наприклад, чи працює фактчекінг, спростування?
Критично мислити, читати аналітику. Хоча це ж опитування USAID-Internews, яке ми вже згадували, показує, що критичне мислення серед населення падає: лише 8% респондентів змогли розпізнати фейки.
А спростування дезінформації – так, працює. Є дослідження, які підтверджують це. В Університеті Джорджа Вашингтона та Університеті Огайо (США) провели експеримент у чотирьох країнах, який показав, що фактчекінг посприяв зменшенню рівня хибних переконань серед людей. А американські вчені Брендан Ніхан та Джейсон Рейфлер встановили, що фактчекери заохочують політиків менше брехати, адже спростування може загрожувати для них серйозними репутаційними втратами.
Чи працює заборона російських соцмереж, такі як Вконтакті та Однокласнікі, російських медіа?
Так, працює. Люди менше сидять в цій російській бульбашці. Але маємо розуміти, що українці досі можуть досить легко отримати доступ до них.
Чи змінились прийоми російської дезінформації в період з 2014 по 2024 рік, якщо так, то як?
Ні. Модернізувалися, адаптувалися, але не змінилися. І не тільки з 2014 року, а й зі значно давніших часів. Вони досі працюють за КДБшними методичками і тиснуть не якістю, а кількістю.