"Перевірка онлайн-карти повітряної тривоги та кількох Telegram-каналів перед сном — вечірній ритуал всієї моєї родини ось вже два роки поспіль. "Є інформація про зліт семи бомбардувальників Ту-95 з аеродрому Оленья", - йдеться в одному з повідомлень. "Очікуємо запуск ракет приблизно о 4:30-5:30 ранку".
У ту ж хвилину в моїй голові прокручуються найгірші сценарії, і в моїй квартирі активується протокол "ракетна загроза".
Я вимикаю газ, відчиняю вікна, залишаю в передпокої "тривожний рюкзак" та розкладне крісло. Потім ключове завдання - тепло одягнути трирічного сина і покласти його спати на ковдру. Так мені не доведеться його будити. Достатньо загорнути в ковдру, вдягнути шапку і занести в підвал сусіднього будинку. Там є туалет і загалом він виглядає надійнішим, ніж безвіконні сховища закруток моїх сусідів.
Навчені торішніми атаками на енергетичні об’єкти, я іноді вмикаю пралку, пилосошу чи просто мию голову.
Звичайно, до нас у Львові може і не долетить. Проте завчасна підготовка дозволяє одному з нас поспати, поки ракети не опиняться в Тернопільській області, а потім швидко зібратися і піти в укриття. Хоча сьогодні мені точно не хочеться. У дитини температура. Напевно, я взагалі не засну.
У липні 2023 року Громадянська мережа ОПОРА опублікувала дослідження, яке показало, що соціальні мережі є основним джерелом інформації для 80% українців. Причому 71,3% обирають серед інших саме Telegram, закриваючи очі на його російське походження.
Багато з так званих каналів є анонімними, що непокоїть РНБО, ГУР та СБУ через можливе поширення російських ІПСО, та й взагалі соцмережі кишать неперевіреною інформацією.
Як альтернативу анонімності почали пропонувати свої канали державні відомства та державні служби. Більше того, тренд на Telegram швидко підхопили політики та чиновники, які несподівано з'явилися в ролі блогерів, задовольняючи цікавість людей до свіжої інформації з місць, куди зазвичай не пускають простих смертних.
Пам’ятаю, як одними з перших про небезпеку та вибухи повідомляли мери та голови ОВА, місцеві пабліки просто поширювали ці меседжі. Це було особливо важливо в тих місцях, де ще не було належної системи оповіщення. Є і ще застосунок, який кричить на цілу хату, але спробуй після нього заколисати дитину в переповненому підвалі.
Фото: Кличко
"Перш за все я читаю "офіційні" телеграм-канали", - розповідає Олена, тележурналістка з Києва. Ресурси Повітряних сил ЗСУ, Київської міської державної адміністрації, чиновників та державних ЗМІ — в топі її списку.
"Для ракетних загроз це правило також актуальне. Просто я їм більше довіряю", - відповідає Олена, вгадуючи моє наступне запитання.
Фото: ППО ЗСУ
Офіційні Telegram-канали і далі одними з перших повідомляють про повітряну небезпеку. Зазвичай лаконічно, без жодних потенціно шкідливих деталей.
"Ракетна небезпека. Залишайтеся в укриттях", - пише голова Харківської обласної військової адміністрації Синєгубов (понад 102 тисячі підписників).
Одночасно (і навіть на 2 хвилини швидше) один зі згаданих вище анонімних моніторингових каналів повідомив: "Увага! Запуск балістичної ракети з Бєлгорода по Харкову/області".
Це дає зрозуміти, що ситуація неймовірно небезпечна. Цей тип ракет і досі є однією з найскладніших цілей для систем протиповітряної оборони.
Фото: Ніколаєвський Ваньок
"Хто їх контролює, це надзвичайно важливе питання, воно зрештою станом на зараз потребує особливого контролю. Йдеться не про офіційні ТГ-канали керівників (місцевої влади –ред.), а ті, що інформують про рух ворожих ракет, "Шахедів" і т.д.", - заявляв в березні минулого року Юрій Ігнат, речник Повітряних сил Збройних сил України, в ефірі національного телемарафону.
Втім канали працюють на свій страх і ризик, надаючи інформацію, збираючи гроші для військових, публікуючи новини і навіть оголошення про роботу.
А цивільні активно стежать за ними, бо хочуть знати більше і якось планувати власне життя в умовах війни та постійної небезпеки.
"Моя колега розповідала, що читає "Ванька", - каже Олена. "Якщо він пише, що літак злетить і через 2 години ракети будуть тут, вона ставить будильник, встає вночі, п'є каву і йде в укриття".
Канал "Николаевский ванек" - один з найпопулярніших каналів з понад 2 мільйонами підписників. Багато журналістів намагалися з'ясувати, хто його адмініструє.
Часто це джерело інформації пов’язують з головою Миколаївської обласної військової адміністрації Віталієм Кімом.
"Цей ексклюзив коштує дорого, тому я вам не скажу. За півціни я можу вам натякнути", - сказав Кім в інтерв'ю НВ, відповідаючи на запитання, хто такий Ваньок.
Тим не менш, Повітряні сили вирішили нарешті вклинитися в цей процес і запустили власний Telegram-канал у червні 2023 року.
"У Повітряних силах ми теж, зрештою, будемо це робити, громадян це турбує, багато запитів було від ЗМІ", - сказав Ігнат. Він також зазначив, що вони не будуть деталізувати, куди саме летять ракети, лише вказуватимуть напрямок.
На відміну від колеги Олени, мені не потрібно заводити будильник. Близько 5 ранку мене розбудили "Ваньок", "Ракетна небезпека", Повітряні Сили та ще з десяток каналів, на які я підписалася, перш ніж написати цю статтю. Сирена за моїм вікном, як не дивно, також верещить…
"Вночі я прокидаюся від вибухів і виходжу в коридор. Потім стежу за новинами в Telegram, щоб знати, коли можна знову лягати спати", - згадую ранкову розмову з Оленою і заздрю, що не маю таких міцних нервів.
"Ви або збожеволієте і будете дуже втомлюватися, якщо реагуватимете на кожну тривогу, або пожертвуєте безпекою заради збереження здорового глузду. Правильного вибору немає, тому що обидва варіанти погані. Але, на жаль, це реальність. І іноді я навіть не чую попередження, бо так звикла до нього", - пояснює своє ставлення до тривог Олена.
Щодо мене, то я обираю бути божевільною і втомленою.
Але я можу собі це дозволити, я живу у Львові. Київ страждає від нападів більше. Минулого року "шахеди" дійсно не давали спати мешканцям міста. Деякі мої знайомі навіть організовували собі "відсипальний" вік-енд десь на заході.
Тим не менш, за оцінками експертів, "Кинжал" долітає до Львова трохи більше ніж за 5 хвилин. Але "аналоговнєт-ні" ракети росіяни часто бережуть для інших регіонів. Тому за два роки ми вже знаємо, що навіть після "запуску з пускових рубежів" в нас є щонайменше 40-60 хвилин.
Фото: Ракетна Небезпека
За цей час можна закінчити не тільки прання, а й прибрати всю квартиру. Але чи є в цьому сенс, якщо зараз все ризикує згоріти до бісової матері?
Тим часом у Києві лунають вибухи. Кличко пише, що працює протиповітряна оборона. Здається, це були "Калібри" з моря. Але вище згадані "тушки" теж запустили ракети, і вони наближаються: одна група в Рівненській області, інша - у Вінницькій.
"Наступного разу не буди мене, поки не оголосять, що ракети вже перетинають кордон Тернопільської області", - сказав мій чоловік після того, як кілька тижнів тому я "змусила" його бігти до підвалу трохи раніше.
Тож я чекаю... Але цього разу ракети прилітають з півночі, з Волині.
Я даю дитині жарознижувальне. "Ракетна Небезпека" (432 тис. підписників) дає нам 12 хвилин, щоб дістатися до укриття.
День перед тим я домовлялася про інтерв'ю з Євгенією, яка працює графічним дизайнером в Одесі. Поки чекала на відповідь, отримала ще одне повідомлення від "Куди летить?": "Ракета Х-59 рухається в бік Одеси".
"Можеш зателефонувати мені після 22:00?" - пише Євгенія.
"Вибухи в Одесі. Ракета перестала існувати", - читаю наступне повідомлення в Телеграмі через дві хвилини.
Фото: Куди Летить
"Та вона пролетіла прямо в мене над головою. Так свистіла, що я вилетіла з кімнати з ноутбуком, - ділиться враженнями Євгенія. "Більше того, я працювала з дівчиною онлайн, вона живе двома кварталами вище, і вона першою почула свист. Вона сказала: "Женя, щось літає, а потім і я почула".
Насправді, мешкацні Одеси мають мінімум часу, щоб сховатися, навіть якщо їх попереджають про них заздалегідь. Тому все, що Євгенія може зробити, - це швидко схопити дитину і зачинитися в комірчині. Принаймні, завдяки кращій шумоізоляції дитина не злякається вибухів.
"Коли над Одесою літають "шахеди", ми вже бачимо, який район під загрозою. Вони [Telegram-канали] пишуть "Аркадія", "Фонтанка", "Центр міста", - розповідає Женя.
Іноді "мопеди" атакують місто та область по кілька днів поспіль.
"Любите "Зоряні війни"?" - чую на фоні голос чоловіка Євгенії. " Приїжджайте сюди, тут бахкає, як у кіно".
За кілька годин після цієї розмови "імперія завдає удару у відповідь" вже десь в мене над головою. 12 хвилин до сховища - це ніщо, коли дискусія про те, чи варто хвору дитину тягнути в підвал вже виходить за межі "галицької інтелігентної". Однак тепер я знаю напевне, що слухати ракети під сходами першого поверху - сумнівний досвід.
Тремтячими руками я вдягаю дитині капюшон і слицькими пальцями скролю повідомлення на своєму смартфоні. Ще одна група ракет кружляє десь в околицях. До біса. У мене ще є достатньо часу, щоб знайти вільний від людей куточок у сховищі.
Харків, який розташований за 50 кілометрів від кордону і менш ніж за сто кілометрів від російського Бєлгорода, потерпає від різноманітних атак майже 24/7.
Для завдавання ударів по східноукраїнському місту окупанти часто використовують С-300, які вони переобладнали на балістичні. За словами харків'ян, ці ракети, запущені з Бєлгорода, долітають до міста приблизно за 40-50 секунд.
"У нас є такий собі чорний регіональний харківський жарт: якщо звучить сирена, то ракета, напевно, вже прилетіла. Тобто, якщо попередження для України, а вона десь пролітає над областю і рухається далі, то це має сенс. Якщо ж ця ракета націлена на Харків, то зазвичай ніякої тривоги немає. Вони просто не встигають її активувати", - каже Ігор, 21-річний студент, який живе в Харкові.
Якщо вірити даним Мапи повітряних тривог, то Харків перебував під загрозою близько 25% від всього лютого. Сумарно всіх тривог нарахували на 7 днів 11 годин.
Фото: Синєгубов
"Людина не може весь час жити в стресі. Психіка каже: Все! Ми більше не вважаємо це стресом, ми більше не боїмося цього". Чи добре це? Звісно, що ні. Це досить страшно," - каже Ігор. "Для мене це як фоновий шум, який не несе інформації про небезпеку. Я все одно залишаюся в квартирі. Тому що навіть якщо я спущуся в бомбосховище, нічого не зміниться. Тому що вдома я у відносній безпеці, і в сховищі я у відносній безпеці".
Втім чоловік відзначає, незважаючи на таку пристосованість, його знайомі, все одно хочуть знати, що відбувається в місті.
"Люди дійсно стежать за Телеграм-каналами, відстежують злети і прильоти. Я не знаю, наскільки це допомагає убезпечити себе, для когось це просто цікавість, ілюзія контролю. Якщо я знаю, що він (літак) злітає, то я "обізнаний, а значить озброєний". Це дуже дивна ілюзія, але люди, здається, відчувають себе краще, слідкуючи за цими джерелам", - підсумовує Ігор.
"Ми сидимо за столиком, п'ємо фільтр-каву, починається сигнал повітряної тривоги, і ми ясно робимо те, що робить кожен із вас: заходимо в Telegram-канал, читаємо що там і продовжуємо сидіти там же, але на "більш сложном є*лє", де ти такий: "МіГ. МіГ. МіГ з дозаправкой. Все нормально", - розповідає у своєму виступі стендап-комік Василь Байдак, описуючи типову ситуацію для людини, яка живе в Україні.
"Два авокадо тости ще, офіціанте! І дві фільтр-кави", - продовжує він зі сміхом на задньому плані. Багато хто з аудиторії Байдака впізнає себе.
Російський винищувач МіГ-31К - це така собі буденна історія. Носій крилатих ракет "Кинджал" (тих, що можуть за 5 хвилин долетіти до Львова) кілька разів на тиждень злітає десь у російському селі Саваслейка. Це може бути тренувальний політ. Можливо, літак передислоковують на інший аеродром. Але ніхто не знає напевно, чи озброєний він ракетами. Тому повітряна тривога оголошується по всій Україні і може тривати годину. А може і три, якщо МіГ супроводжує Іл-78, який дозаправляє його в небі.
І здається, що МіГ і Telegram створені одне для одного . Тому що ми вже знаємо через соціальні мережі, що МіГи часто взлітають і не запускають ракети.
Фото: Ракетна Небезпека
А от ті, у кого нерви слабші (як у мене), перевіряють додаток на своїх гаджетах щоп’ять хвилин, щоб переконатися, що "Кинжали" таки не літають, поки вони запивають "фільтром" свої тости з авокадо.
Але, чесно кажучи, не все так просто. У разі повітряної тривоги всі повинні поводитися... так, ніби це повітряна тривога. Тобто, ховатися в укриття. Підприємства, які не працюють під землею, повинні припинити роботу. Тож велика ймовірність, що вас попросять вийти з кав'ярні.
Говорячи про свій досвід, Олена згадує, що найбільшою проблемою, яку спричинив МіГ, є транспорт, оскільки вона живе на лівому (східному) березі Києва.
"Метро там наземне, тому під час повітряної тривоги воно не працює, і мені доводиться брати таксі, щоб дістатися до роботи", - каже вона.
Кожна тривога означає потенційні збитки, особливо для малого бізнесу.
"Кожен злет МіГ-31 — це мінус 20−30% від денного виторгу ресторану, - розповіла НВ у квітні минулого року Ольга Насонова, генеральна директорка компанії Ресторанний консалтинг.
У той час з білоруських аеродромів у Мачуліщах і Барановичах регулярно злітали настирливі російські МіГи, які зводили з розуму мирне населення, змушене переривати роботу і чекати на закінчення тривоги. Чи було це задумано як диверсія, щоб завдати шкоди українській економіці? Можливо, колись ми дізнаємося.
"Наприкінці 2022 року були зроблені попередні розрахунки можливих збитків, пов'язаних з повітряними нальотами. Тоді вважалося, що повітряна тривога триватиме 3-4 години, і цифра становила мінус 7,4 млрд грн (200 млн дол. США) ВВП", - сказав економіст Олег Пендзин під час телемарафону в листопаді 2023 року.
З того часу багато чого змінилося. Магазини, салони краси та ресторани продовжують працювати і закриваються, коли є ймовірність запуску ракет чи дронів. Як вони дізнаються, чи загроза реальна, чи ні? У мене є теорія.
Дитячі садочки та школи втім досі пересиджують МіГ-и в бомбосховищі. В такі дні, коли забираю сина, то мало не кожен з трирічок дітей вважає за потрібне розповісти про свої враження і повідомити мені, що це був "МіГ" і як вони вже набридли.
Дуже сумно усвідомлювати, що для дітей обставини воєнного часу стали нормою.
Цього разу, після того, як у мого сина спала температура, він не спить, але не дуже реагує на те, що відбувається. Для нього це ситуація з тих буденніших. Я вважаю своїм батьківським обов'язком - тривожитися за нас обох.
Мабуть, мені пощастило, що я досі боюся ракет.
Під звуки сирен, пожежних машин і карет швидкої, ми виходимо на вулицю. Цього разу вибухи пролунали за кілька кварталів від нас.
Неймовірно красиве небо. Чудовий погожий ранок. Просто ідеальний для авокадо-тостів. Втім, за інших обставин.