"Увага! Повітряна тривога": як українці стежать за російськими ракетами та безпілотниками через месенджер

"Перевірка онлайн-карти повітряної тривоги та кількох Telegram-каналів перед сном — вечірній ритуал всієї моєї родини ось вже два роки поспіль. "Є інформація про зліт семи бомбардувальників Ту-95 з аеродрому Оленья", - йдеться в одному з повідомлень. "Очікуємо запуск ракет приблизно о 4:30-5:30 ранку". 

У ту ж хвилину в моїй голові прокручуються найгірші сценарії, і в моїй квартирі активується протокол "ракетна загроза". 

Я вимикаю газ, відчиняю вікна, залишаю в передпокої "тривожний рюкзак" та розкладне крісло. Потім ключове завдання - тепло одягнути трирічного сина і покласти його спати на ковдру. Так мені не доведеться його будити. Достатньо загорнути в ковдру, вдягнути шапку і занести в підвал сусіднього будинку. Там є туалет і загалом він виглядає надійнішим, ніж безвіконні сховища закруток моїх сусідів. 

Навчені торішніми атаками на енергетичні об’єкти, я іноді вмикаю пралку, пилосошу чи просто мию голову. 

Звичайно, до нас у Львові може і не долетить. Проте завчасна підготовка дозволяє одному з нас поспати, поки ракети не опиняться в Тернопільській області, а потім швидко зібратися і піти в укриття. Хоча сьогодні мені точно не хочеться. У дитини температура. Напевно, я взагалі не засну.

Telegram як джерело новин

У липні 2023 року Громадянська мережа ОПОРА опублікувала дослідження, яке показало, що соціальні мережі є основним джерелом інформації для 80% українців. Причому 71,3% обирають серед інших саме Telegram, закриваючи очі на його російське походження.

Багато з так званих каналів є анонімними, що непокоїть РНБО, ГУР та СБУ через можливе поширення російських ІПСО, та й взагалі соцмережі кишать неперевіреною інформацією. 

Як альтернативу анонімності почали пропонувати свої канали державні відомства та державні служби. Більше того, тренд на Telegram швидко підхопили політики та чиновники, які несподівано з'явилися в ролі блогерів, задовольняючи цікавість людей до свіжої інформації з місць, куди зазвичай не пускають простих смертних.

Пам’ятаю, як одними з перших про небезпеку та вибухи повідомляли мери та голови ОВА, місцеві пабліки просто поширювали ці меседжі. Це було особливо важливо в тих місцях, де ще не було належної системи оповіщення. Є і ще застосунок, який кричить на цілу хату, але спробуй після нього заколисати дитину в переповненому підвалі. 

Фото: Кличко

У ті часи про ракетну загрозу могли оголошувати з різних причин, і дуже часто вона поширювалася на всю Україну. Пам'ятаю, ми з сусідами годинами сиділи в сховищі чекаючи на відбій. А одного разу почали виходити на вулицю ще до того, як пролунала сирена. Почалася ера так званих моніторингових каналів у Telegram.

Хто такий "Миколаївський Ваньок" і про що не пишуть Повітряні сили Збройних сил України?

"Перш за все я читаю "офіційні" телеграм-канали", - розповідає Олена, тележурналістка з Києва. Ресурси Повітряних сил ЗСУ, Київської міської державної адміністрації, чиновників та державних ЗМІ — в топі її списку. 

"Для ракетних загроз це правило також актуальне. Просто я їм більше довіряю", - відповідає Олена, вгадуючи моє наступне запитання.

Фото: ППО ЗСУ

 

Офіційні Telegram-канали і далі одними з перших повідомляють про повітряну небезпеку. Зазвичай лаконічно, без жодних потенціно шкідливих деталей.  

"Ракетна небезпека. Залишайтеся в укриттях", - пише голова Харківської обласної військової адміністрації Синєгубов (понад 102 тисячі підписників).

Одночасно (і навіть на 2 хвилини швидше) один зі згаданих вище анонімних моніторингових каналів повідомив: "Увага! Запуск балістичної ракети з Бєлгорода по Харкову/області".

Це дає зрозуміти, що ситуація неймовірно небезпечна. Цей тип ракет і досі є однією з найскладніших цілей для систем протиповітряної оборони.

Фото: Ніколаєвський Ваньок

Все ж анонімні джерела з Telegram неодноразово піддавалися критиці, в тому числі з боку Повітряних сил. Вони навіть попереджали про кримінальну відповідальність за адміністрування Telegram-каналів, "які надають ворогу інформацію про розташування української ППО та її слабкі місця".

"Хто їх контролює, це надзвичайно важливе питання, воно зрештою станом на зараз потребує особливого контролю. Йдеться не про офіційні ТГ-канали керівників (місцевої влади –ред.), а ті, що інформують про рух ворожих ракет, "Шахедів" і т.д.", - заявляв в березні минулого року Юрій Ігнат, речник Повітряних сил Збройних сил України, в ефірі національного телемарафону.

Втім канали працюють на свій страх і ризик, надаючи інформацію, збираючи гроші для військових, публікуючи новини і навіть оголошення про роботу.

А цивільні активно стежать за ними, бо хочуть знати більше і якось планувати власне життя в умовах війни та постійної небезпеки.

"Моя колега розповідала, що читає "Ванька", - каже Олена. "Якщо він пише, що літак злетить і через 2 години ракети будуть тут, вона ставить будильник, встає вночі, п'є каву і йде в укриття". 

Канал "Николаевский ванек" - один з найпопулярніших каналів з понад 2 мільйонами підписників. Багато журналістів намагалися з'ясувати, хто його адмініструє.

Часто це джерело інформації пов’язують з головою Миколаївської обласної військової адміністрації Віталієм Кімом.

"Цей ексклюзив коштує дорого, тому я вам не скажу. За півціни я можу вам натякнути", - сказав Кім в інтерв'ю НВ, відповідаючи на запитання, хто такий Ваньок.

Тим не менш, Повітряні сили вирішили нарешті вклинитися в цей процес і запустили власний Telegram-канал у червні 2023 року. 

"У Повітряних силах ми теж, зрештою, будемо це робити, громадян це турбує, багато запитів було від ЗМІ", - сказав Ігнат. Він також зазначив, що вони не будуть деталізувати, куди саме летять ракети, лише вказуватимуть напрямок.

Відстежуючи ракети онлайн

На відміну від колеги Олени, мені не потрібно заводити будильник. Близько 5 ранку мене розбудили "Ваньок", "Ракетна небезпека", Повітряні Сили та ще з десяток каналів, на які я підписалася, перш ніж написати цю статтю. Сирена за моїм вікном, як не дивно, також верещить… 

"Вночі я прокидаюся від вибухів і виходжу в коридор. Потім стежу за новинами в Telegram, щоб знати, коли можна знову лягати спати", - згадую ранкову розмову з Оленою і заздрю, що не маю таких міцних нервів.

"Ви або збожеволієте і будете дуже втомлюватися, якщо реагуватимете на кожну тривогу, або пожертвуєте безпекою заради збереження здорового глузду. Правильного вибору немає, тому що обидва варіанти погані. Але, на жаль, це реальність. І іноді я навіть не чую попередження, бо так звикла до нього", - пояснює своє ставлення до тривог Олена. 

Щодо мене, то я обираю бути божевільною і втомленою.

Але я можу собі це дозволити, я живу у Львові. Київ страждає від нападів більше. Минулого року "шахеди" дійсно не давали спати мешканцям міста. Деякі мої знайомі навіть організовували собі "відсипальний" вік-енд десь на заході.

Тим не менш, за оцінками експертів, "Кинжал" долітає до Львова трохи більше ніж за 5 хвилин. Але "аналоговнєт-ні" ракети росіяни часто бережуть для інших регіонів. Тому за два роки ми вже знаємо, що навіть після "запуску з пускових рубежів" в нас є щонайменше 40-60 хвилин. 

Фото: Ракетна Небезпека

Та й маршрут ракети може бути довшим, оскільки хитрі росіяни намагаються заплутати нашу протиповітряну оборону. Тому "повітряні цілі" кружляють над Україною, а потім раптово розвертаються і прямують, наприклад, до Києва. Іноді вони "припиняють своє існування" по дорозі. 

За цей час можна закінчити не тільки прання, а й прибрати всю квартиру. Але чи є в цьому сенс, якщо зараз все ризикує згоріти до бісової матері?
Тим часом у Києві лунають вибухи. Кличко пише, що працює протиповітряна оборона. Здається, це були "Калібри" з моря. Але вище згадані "тушки" теж запустили ракети, і вони наближаються: одна група в Рівненській області, інша - у Вінницькій. 

"Наступного разу не буди мене, поки не оголосять, що ракети вже перетинають кордон Тернопільської області", - сказав мій чоловік після того, як кілька тижнів тому я "змусила" його бігти до підвалу трохи раніше.

Тож я чекаю... Але цього разу ракети прилітають з півночі, з Волині.

Я даю дитині жарознижувальне. "Ракетна Небезпека" (432 тис. підписників) дає нам 12 хвилин, щоб дістатися до укриття.

Немає часу читати Телеграм

День перед тим я домовлялася про інтерв'ю з Євгенією, яка працює графічним дизайнером в Одесі. Поки чекала на відповідь, отримала ще одне повідомлення від "Куди летить?": "Ракета Х-59 рухається в бік Одеси".

"Можеш зателефонувати мені після 22:00?" - пише Євгенія.

"Вибухи в Одесі. Ракета перестала існувати", - читаю наступне повідомлення в Телеграмі через дві хвилини. 

Фото: Куди Летить

Коли я розповідаю Жені про це повідомлення, вона схвильовано перебиває мене, наче ми раптом виявили, що у нас є спільний друг.

"Та вона пролетіла прямо в мене над головою. Так свистіла, що я вилетіла з кімнати з ноутбуком, - ділиться враженнями Євгенія. "Більше того, я працювала з дівчиною онлайн, вона живе двома кварталами вище, і вона першою почула свист. Вона сказала: "Женя, щось літає, а потім і я почула".

Насправді, мешкацні Одеси мають мінімум часу, щоб сховатися, навіть якщо їх попереджають про них заздалегідь. Тому все, що Євгенія може зробити, - це швидко схопити дитину і зачинитися в комірчині. Принаймні, завдяки кращій шумоізоляції дитина не злякається вибухів.

"Коли над Одесою літають "шахеди", ми вже бачимо, який район під загрозою. Вони [Telegram-канали] пишуть "Аркадія", "Фонтанка", "Центр міста", - розповідає Женя.

Іноді "мопеди" атакують місто та область по кілька днів поспіль. 

"Любите "Зоряні війни"?" - чую на фоні голос чоловіка Євгенії. " Приїжджайте сюди, тут бахкає, як у кіно".

За кілька годин після цієї розмови "імперія завдає удару у відповідь" вже десь в мене над головою. 12 хвилин до сховища - це ніщо, коли дискусія про те, чи варто хвору дитину тягнути в підвал вже виходить за межі "галицької інтелігентної". Однак тепер я знаю напевне, що слухати ракети під сходами першого поверху - сумнівний досвід.

Тремтячими руками я вдягаю дитині капюшон і слицькими пальцями скролю повідомлення на своєму смартфоні. Ще одна група ракет кружляє десь в околицях. До біса. У мене ще є достатньо часу, щоб знайти вільний від людей куточок у сховищі.

Усвідомлення загрози дає цивільному населенню відчуття "контролю над ситуацією"

Харків, який розташований за 50 кілометрів від кордону і менш ніж за сто кілометрів від російського Бєлгорода, потерпає від різноманітних атак майже 24/7.

Для завдавання ударів по східноукраїнському місту окупанти часто використовують С-300, які вони переобладнали на балістичні. За словами харків'ян, ці ракети, запущені з Бєлгорода, долітають до міста приблизно за 40-50 секунд. 

"У нас є такий собі чорний регіональний харківський жарт: якщо звучить сирена, то ракета, напевно, вже прилетіла. Тобто, якщо попередження для України, а вона десь пролітає над областю і рухається далі, то це має сенс. Якщо ж ця ракета націлена на Харків, то зазвичай ніякої тривоги немає. Вони просто не встигають її активувати", - каже Ігор, 21-річний студент, який живе в Харкові.

Якщо вірити даним Мапи повітряних тривог, то Харків перебував під загрозою близько 25% від всього лютого. Сумарно всіх тривог нарахували на 7 днів 11 годин. 

Фото: Синєгубов

Ігор розповідає, що коли він повернувся до Харкова в березні минулого року, то не впізнав його. Місто, яке завжди було сповнене молодими людьми зі своєрідною студентською атмосферою, стало відчутно порожнішим. Проте багато людей, незважаючи на постійні загрози, все ще живуть, працюють, творять і насолоджуються життям.

"Людина не може весь час жити в стресі. Психіка каже: Все! Ми більше не вважаємо це стресом, ми більше не боїмося цього". Чи добре це? Звісно, що ні. Це досить страшно," - каже Ігор. "Для мене це як фоновий шум, який не несе інформації про небезпеку. Я все одно залишаюся в квартирі. Тому що навіть якщо я спущуся в бомбосховище, нічого не зміниться. Тому що вдома я у відносній безпеці, і в сховищі я у відносній безпеці".

Втім чоловік відзначає, незважаючи на таку пристосованість, його знайомі, все одно хочуть знати, що відбувається в місті.

"Люди дійсно стежать за Телеграм-каналами, відстежують злети і прильоти. Я не знаю, наскільки це допомагає убезпечити себе, для когось це просто цікавість, ілюзія контролю. Якщо я знаю, що він (літак) злітає, то я "обізнаний, а значить озброєний". Це дуже дивна ілюзія, але люди, здається, відчувають себе краще, слідкуючи за цими джерелам", - підсумовує Ігор.

Страшний, але не страшний МіГ 

"Ми сидимо за столиком, п'ємо фільтр-каву, починається сигнал повітряної тривоги, і ми ясно робимо те, що робить кожен із вас: заходимо в Telegram-канал, читаємо що там і продовжуємо сидіти там же, але на "більш сложном є*лє", де ти такий: "МіГ. МіГ. МіГ з дозаправкой. Все нормально", - розповідає у своєму виступі стендап-комік Василь Байдак, описуючи типову ситуацію для людини, яка живе в Україні.

"Два авокадо тости ще, офіціанте! І дві фільтр-кави", - продовжує він зі сміхом на задньому плані. Багато хто з аудиторії Байдака впізнає себе. 

Російський винищувач МіГ-31К - це така собі буденна історія. Носій крилатих ракет "Кинджал" (тих, що можуть за 5 хвилин долетіти до Львова) кілька разів на тиждень злітає десь у російському селі Саваслейка. Це може бути тренувальний політ. Можливо, літак передислоковують на інший аеродром. Але ніхто не знає напевно, чи озброєний він ракетами. Тому повітряна тривога оголошується по всій Україні і може тривати годину. А може і три, якщо МіГ супроводжує Іл-78, який дозаправляє його в небі.

І здається, що МіГ і Telegram створені одне для одного . Тому що ми вже знаємо через соціальні мережі, що МіГи часто взлітають і не запускають ракети. 

Фото: Ракетна Небезпека

"Якщо я чую сирену вдень, я дивлюся "Повітряні Сили", щоб дізнатися, що літає. Якщо це МіГ, я нічого не роблю. Якщо це ракети чи балістика, то дивлюся уважніше", - розповідає Олена з Києва.

А от ті, у кого нерви слабші (як у мене), перевіряють додаток на своїх гаджетах щоп’ять хвилин, щоб переконатися, що "Кинжали" таки не літають, поки вони запивають "фільтром" свої тости з авокадо. 

Але, чесно кажучи, не все так просто. У разі повітряної тривоги всі повинні поводитися... так, ніби це повітряна тривога. Тобто, ховатися в укриття. Підприємства, які не працюють під землею, повинні припинити роботу. Тож велика ймовірність, що вас попросять вийти з кав'ярні.

Говорячи про свій досвід, Олена згадує, що найбільшою проблемою, яку спричинив МіГ, є транспорт, оскільки вона живе на лівому (східному) березі Києва.

"Метро там наземне, тому під час повітряної тривоги воно не працює, і мені доводиться брати таксі, щоб дістатися до роботи", - каже вона.

Кожна тривога означає потенційні збитки, особливо для малого бізнесу. 

"Кожен злет МіГ-31 — це мінус 20−30% від денного виторгу ресторану, - розповіла НВ у квітні минулого року Ольга Насонова, генеральна директорка компанії Ресторанний консалтинг.

У той час з білоруських аеродромів у Мачуліщах і Барановичах регулярно злітали настирливі російські МіГи, які зводили з розуму мирне населення, змушене переривати роботу і чекати на закінчення тривоги. Чи було це задумано як диверсія, щоб завдати шкоди українській економіці? Можливо, колись ми дізнаємося.

"Наприкінці 2022 року були зроблені попередні розрахунки можливих збитків, пов'язаних з повітряними нальотами. Тоді вважалося, що повітряна тривога триватиме 3-4 години, і цифра становила мінус 7,4 млрд грн (200 млн дол. США) ВВП", - сказав економіст Олег Пендзин під час телемарафону в листопаді 2023 року.

З того часу багато чого змінилося. Магазини, салони краси та ресторани продовжують працювати і закриваються, коли є ймовірність запуску ракет чи дронів. Як вони дізнаються, чи загроза реальна, чи ні? У мене є теорія. 

Дитячі садочки та школи втім досі пересиджують МіГ-и в бомбосховищі. В такі дні, коли забираю сина, то мало не кожен з трирічок дітей вважає за потрібне розповісти про свої враження і повідомити мені, що це був "МіГ" і як вони вже набридли.

Дуже сумно усвідомлювати, що для дітей обставини воєнного часу стали нормою.

Цього разу, після того, як у мого сина спала температура, він не спить, але не дуже реагує на те, що відбувається. Для нього це ситуація з тих буденніших. Я вважаю своїм батьківським обов'язком - тривожитися за нас обох. 

Мабуть, мені пощастило, що я досі боюся ракет.

Під звуки сирен, пожежних машин і карет швидкої, ми виходимо на вулицю. Цього разу вибухи пролунали за кілька кварталів від нас. 

Неймовірно красиве небо. Чудовий погожий ранок. Просто ідеальний для авокадо-тостів. Втім, за інших обставин.