Молитися і платити: як західні ЗМІ описують залаштунки саміту НАТО в Анкарі та що означає нова модель Альянсу для України

Попри це, питання підтримки України залишається одним із ключових, хоча його дедалі більше розглядають через призму майбутньої ролі самої Європи. Про те, як іноземні ЗМІ описують саміт, детальніше розповість Еспресо.

Саміт, де головною темою став... Дональд Трамп

фото: gettyimages

Чимало західних видань звернули увагу, що цього року атмосфера саміту різко відрізняється від попередніх років. Адже адміністрація Трампа чітко дала зрозуміти, що виводить війська та можливості з Європи, щоб зміцнити американську військову міць на Близькому Сході та в Індо-Тихоокеанському регіоні, де Китай став суперником Сполучених Штатів.

Як зазначає Politico, європейські країни прибули до Анкари вже не з наміром сперечатися зі США, а навпаки – максимально згладити всі гострі кути. Причина очевидна: адміністрація Дональда Трампа продовжує скорочувати американську військову присутність у Європі та дедалі наполегливіше вимагає, щоб союзники самостійно фінансували власну безпеку.

Associated Press пише, що Білий дім фактично змінює саму модель НАТО: якщо десятиліттями США були головною військовою опорою Альянсу, тепер Вашингтон демонструє готовність передати значну частину цієї відповідальності самим європейцям. Тому мова йде про концепцію "НАТО 3.0", яку нещодавно почали активно просувати в адміністрації Трампа. При цьому Трамп продовжує різко критикувати окремих союзників, насамперед Німеччину, Францію та Велику Британію.

"НАТО 1.0 було чітким захистом від радянської агресії та експансіонізму, а НАТО 2.0 було пошуком сенсу після Холодної війни. Росію навіть розглядали як можливого союзника і, безумовно, меншу загрозу, а деякі європейські члени НАТО фактично роззброїлися. Але з огляду на повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році, зростання амбіцій Китаю та бажання Вашингтона перевести ресурси з Європи в Азію. НАТО 3.0 означатиме, що Європа візьме на себе більшу частину тягаря звичайної оборони, а США будуть радше союзником, який перебуває за горами", - нещодавно пояснив цю концепцію Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі та колишній міністр оборони.

Тобто, як наголошують у New York Times, основна увага на саміті лідерів у Туреччині буде приділена побудові нової моделі альянсу, оскільки президент Трамп наполягає на тому, щоб робити менше, і тисне на інших, щоб вони робили більше. 

Через це, як іронічно пишуть окремі міжнародні оглядачі, саміт перетворився не лише на зустріч союзників, а й на своєрідну дипломатичну операцію з "управління Трампом", як кажуть у Politico.

"Після насиченого роком внутрішніх чвар, криз та взаємних звинувачень країни НАТО обирають на саміті в Анкарі вже знайомий сценарій: заспокоїти Дональда Трампа та молитися про відсутність несподіванок. Військові союзники сподіваються, що гроші, переозброєння та жест щодо Ірану зроблять президента США щасливим", - відзначають у виданні.

Видання Times of India, посилаючись на дипломатів НАТО, теж сформулювало це доволі прямо, мовляв, головне завдання багатьох учасників – "утримати задоволеною одну людину", аби уникнути нової кризи всередині Альянсу.

З іншого боку, як пише Der Spiegel, якщо Трамп цього забажає, він може занурити саміт НАТО в хаос:

"Президент США Трамп неохоче їде на саміт НАТО в Анкару, хоча це може бути ключова зустріч для трансатлантичного альянсу". 

Трамп неодноразово підкреслював, що якби не Ердоган він, ймовірно, не приїхав би на саміт. Президент США постійно нагадує про те, що США з 2014 по 2025 рік витратили на союзників майже 1 трильйон доларів – набагато більше за будь-кого іншого.

Варто сказати, що Європа вже значно збільшила витрати: 23 країни виконують або перевищують ціль у 2% ВВП, а Європа та Канада разом додали понад 1 трильйон доларів з 2017 року. Однак Трамп і його адміністрація вимагають більшого – переходу до моделі, де Європа бере на себе основну відповідальність за конвенційну оборону континенту, а США зберігають ядерну парасольку. Та поки бюджети країн Європи переобтяжені і лише повільно наздоганяють бажання американців по більших військових витратах європейців. 

Головна угода – більше грошей на оборону

фото: GettyImages

Одним із ключових політичних рішень залишається реалізація торішньої домовленості про суттєве збільшення оборонних витрат.

"Гроші мають вирішальне значення, але ракету чи танк не зупиниш доларом чи євро. Гарна новина полягає в тому, що ми перетворюємо готівку на боєздатні можливості. Ці значні нові інвестиції допомагають відновити трансатлантичну оборонно-промислову базу", - написав голова НАТО Марк Рютте і додав, що "ми вдихнемо життя в концепцію НАТО 3.0: Сильніша Європа в сильнішому НАТО".

Як пояснюють у New York Times, Рютте намагається йти "вузькою межею", спонукаючи європейські держави-члени платити більше за безпеку, водночас стежачи за тим, щоб пан Трамп не покинув альянс у цьому процесі. 

У Reuters пишуть, що лідери НАТО планують представити угоди щодо озброєнь на десятки мільярдів доларів в Анкарі, щоб продемонструвати, що вони дослухаються до закликів США витрачати більше коштів на захист Європи, перш ніж приєднатися до саміту з президентом Дональдом Трампом .

"Зараз ми створюємо сталий альянс, де США знатимуть, що це справедлива угода", – сказав Рютте журналістам в Анкарі напередодні саміту.

Цікаво, що уряд Канади заявив в понеділок, що обрав двох європейських союзників по НАТО (Німеччину та Норвегію) для будівництва нового флоту підводних човнів для свого флоту. Як каже New York Times це є важливим кроком у кампанії прем'єр-міністра Марка Карні щодо "зменшення військової та економічної залежності Канади від Сполучених Штатів".

Зброя стає головною проблемою Заходу 

Система ППО Patriot, фото: t.me/ministry_of_defense_ua

Окрему увагу іноземні медіа приділяють питанню виробництва озброєння.

Наприклад, The Guardian пише, що Європа дедалі більше хвилюється через можливі обмеження американських поставок. Причина полягає не лише у політичних рішеннях Трампа, а й у тому, що самі США стикаються з виснаженням власних запасів зброї після підтримки України та нещодавнього конфлікту навколо Ірану.

Саме тому одним із практичних результатів саміту мають стати нові домовленості щодо розширення оборонного виробництва всередині НАТО, розвитку спільних підприємств і збільшення випуску сучасного озброєння. Reuters зазначає, що цьому присвячено окремий форум оборонної промисловості в межах саміту.

У Politico кажуть, що європейські союзники готують угоди щодо виробництва або обслуговування ракет американського виробництва на континенті, що сигналізує про те, що американські компанії відіграють певну роль у бумі переозброєння Європи. Тобто американці готові ділитися технологіями, щоб виготовляти свою зброю не лише в США, але у Європі. 

"Ціла низка оголошень підкреслює зусилля союзників щодо швидкого відновлення запасів протиракетної оборони, які були серйозно виснажені під час війни США з Іраном і які також вкрай необхідні Україні", - відзначають у виданні. 

Роль Туреччини: стратегічний хід Ердогана

Зеленський та Ердоган у Стамбулі (04.04.2026), фото: president.gov.ua

Туреччина використовує саміт, щоб підкреслити своє зростаюче політичне значення. Це друга за величиною армія НАТО, ключовий гравець на Чорному морі, в Середземномор’ї та на південному фланзі альянсу. Країна активно розвиває оборонну промисловість (експорт понад 10 млрд доларів торік) і позиціонує себе як надійного виробника дешевшої та швидшої зброї.

Ердоган має особистий підхід до Трампа, що може вплинути на обговорення (зокрема, можливе повернення Туреччини до програми літаків F-35). Водночас союзники у приватних розмовах стурбовані внутрішньою політикою Туреччини, але на саміті це не підніматимуть відкрито, бо "вовк біля дверей" для Європи зараз Росія, а не турецька демократія.

Що означає цей саміт для України та війни з Росією

Головний висновок більшості західних оглядачів полягає в тому, що підтримка України не зникає, але поступово змінюється її формат. Зокрема, членство України в НАТО в найближчій перспективі давно вже не на порядку денному – фокус змістився на практичну підтримку та безпекові гарантії.

Якщо у перші роки повномасштабної війни основним двигуном допомоги були Сполучені Штати, то тепер дедалі більшу відповідальність бере на себе Європа. Це стосується як фінансування військової допомоги, так і розвитку власної оборонної промисловості.

Водночас саміт демонструє ще одну тенденцію: майбутнє НАТО дедалі більше залежить не лише від російсько-української війни, а й від того, чи зможуть європейські союзники адаптуватися до нової зовнішньої політики Вашингтона. Саме баланс між збереженням трансатлантичної єдності та нарощуванням європейської самостійності став головною інтригою зустрічі в Анкарі.

Відомо, що на саміті президент Трамп зустрінеться як з президентом України, так і з  президентом Сирії. Як відзначає AP, ці обговорення відбудуться на тлі спроб української влади переорієнтувати увагу Трампа на конфлікт з Москвою , а також публічних роздумів Трампа про роль Сирії на Близькому Сході.

фото: Офіс Президента України

У The Guadiana пишуть, що очікується, що на дводенному саміті в столиці Туреччини буде досягнуто згоди щодо того, що союзники нададуть Україні переважно символічні десятки мільярдів євро військової допомоги цього та наступного року. Тобто це не "свіжі" гроші чи прямі додаткові транші, а загальна сума, що об'єднує всі поточні програми підтримки. Зокрема, сюди входить оборонна частина 90-мільярдного кредиту від ЄС (близько 30 млрд євро на цей рік) та всі наявні двосторонні угоди про військову допомогу від європейських партнерів. Сполучені Штати не беруть прямої участі у цьому конкретному фінансовому зобов'язанні – воно повністю покладено на європейські країни та Канаду

У Der Spiegel зауважують, що атаки між Москвою та Києвом посилюються напередодні саміту НАТО і це має також символічне значення, щоб продемонструвати світу, хто має перевагу і до якого сценарію мають рухатися світові лідери. 

CNN аналізує, що під час зустрічі НАТО Володимир Путін зважує свої варіанти в Україні та за її межами:

"Обрана ним війна тягне вниз російську економіку – разом з його рейтингами в опитуваннях – і триває вже п'ятий рік. Оскільки бомбардування Україною на далекі та середні відстані тривають, спричиняючи дефіцит палива та руйнування настільки великих масштабів, що над горизонтом Москви височіє чорний дим, виникають питання щодо того, що Путін може зробити у відповідь на новознайдену впевненість України. Головним серед них є те, чи зможе він, або чи буде він, ескалювати ситуацію у відповідь – проти України, але також і проти її прихильників НАТО".

Путін на зустрічі зі своїми силовиками (22.05.2026), фото: офіційна хроніка

Власне, що американські журналісти кажуть, що "продовжується постійний гул" занепокоєння щодо того, що Росія може відкрити новий фронт у Європі. Нещодавно, США попередили Польщу про те, що Москва може атакувати – в обмеженому масштабі, можливо, за допомогою безпілотників або іншої форми гібридної війни, але все ж таки таким чином, який десятиліття тому здавався б немислимим.

"У найбільшому військовому альянсі в історії обертається колесо тривоги, що виправдовує його існування. … Ширший конфлікт з НАТО – ворогом, проти якого Путін завжди виступав – може як пояснити повільне заходження Москви в глухий кут в Україні, так і допомогти виправдати ширшу війну або навіть повномасштабну мобілізацію всередині Росії. Поки члени НАТО все ще сперечаються про те, яким має бути їхній оборонний бюджет у найближчі роки, Росія наразі витрачає на війну, можливо, 7% свого ВВП і, можливо, половину свого державного бюджету", - наголошують у CNN.

Читайте також: Скандал з "роззброєнням Польщі": як військова допомога Україні стала інструментом політичної боротьби