Психологиня: зникнення безвісти – найважчий вид втрати, бо в людини немає навіть тіла, щоб попрощатися

Про це вона сказала в програмі "По живому".

За її словами, коли людина проживає горе і має тіло загиблого, вона отримує місце пам'яті – могилу, куди можна прийти, і ритуали, які допомагають прожити втрату: панахиду, дев'ять днів, сорок днів, річницю.

"І дуже часто ми сьогодні бачимо інформацію про зниклих безвісті – це величезна кількість людей, які сьогодні зникли безвісті, ми теж повинні говорити про цю втрату. Бо людина, яка переживає невизначену втрату, а це є зниклі безвісти, – не знає, де найдорожча їй людина. Вона не знає, скільки часу буде тривати цей час, якщо людина десь в полоні, або людина, на жаль, померла. Це може тривати місяць, рік, два, три, п'ять. Можливо, і невизначено буде, що сталося з цією людиною. Тіло можуть так і не знайти", – розповіла Петришин.

Психологиня додала, що родини часто самостійно шукають підтвердження через побратимів чи командирів і навіть отримавши звістку про загибель рідного, дозволяють собі не вірити в неї – саме ця надія дає їм сили рухатися далі, і водночас ця надія постійно забирає сили, бо людина не має місця пам’яті за тілом, а живе надією, що ось завтра він повернеться.

Читайте також: Чому "тримайся" – заборонене слово: психологиня про правильну підтримку родин загиблих і зниклих безвісти