Російський сегмент інтернету в особі Інтерфаксу (а слідом за ним і новинні стрічки колишніх союзних республік, насамперед PanARMENIAN.Net) розтиражував новину про те, що Азербайджан не має наміру укладати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Про це заявив заступник керівника президентської адміністрації Новруз Мамедов. Зрештою, новинарі забули, що він також очолює відділ зовнішніх зв’язків АП Азербайджану.
Власне кажучи, заяви як такої не було. А було 10-хвилинне інтерв’ю телеканалу ANS-TV, з приводу (увага!) зустрічі президентів Азербайджану й Вірменії щодо Карабаського врегулювання, яка відбулася минулого тижня у Відні. І в рамках цього інтерв’ю Мамедов зачепив тему стосунків Баку з Брюселем. Переклад його цитати має наступний вигляд: «Ми вже повідомили їх (Євросоюз – Ред.), що не зможемо прийняти запропоновану ЄС асоціативну угоду. Ми хочемо підготувати документ, що більш адекватно відповідає рівню наших відносин і співробітництва з Євросоюзом». Оце «вже», певно, й викликало сенсацію, хоча неясно, чи це труднощі перекладу, чи труднощі інтерпретації. Але як би то не було, Кремлю такі інформаційні бомби напередодні Вільнюського саміту вкрай вигідні.
Зрештою, Євросоюзу й справді треба рятувати «Вільнюс». Вкрай негативні передумови його проведення - загроза для програми Східного партнерства, яка поширюється на Україну, Білорусь, Грузію, Молдову, а також уже згадані Вірменію та Азербайджан. І тут ідеться не лише про регіонально лідерські амбіції Польщі й Литви, а про всю модель стосунків Євросоюзу з буферною зоною пострадянських держав, затиснутих між ЄС та Росією.
Першим дзвіночком стала вереснева заява Єревана про намір приєднатись до Митного союзу, що унеможливило плани парафування УА між Вірменією та Брюселем. Потім був демарш Києва, що спричинив низку Євромайданів. Оскільки стосунки ЄС з Україною мали стати своєрідним еталоном для «нової східної політики», цей удар став особливо болісним. Власне тому в Вільнюсі чекають на Януковича (і він туди таки поїде), аби принаймні на рівні жестів це не виглядало невиправним фіаско європейської дипломатії.
На тлі цих проблем Брюселю потрібні хоч маленькі успіхи. У випадку Білорусі такою перемогою могла би стати домовленість про помилування десятка-другого політичних в’язнів. Парафування угоди про асоціацію з Молдовою з наміром підписати її протягом наступного року, а також анонс впровадження з цією республікою безвізового режиму цілком може стати новим лейтмотивом Вільнюської зустрічі – попри побоювання низки експертів, що це відкриє Росії ще один «чорний хід» до «європейського дому». Особливо якщо вдасться парафувати аналогічний договір і з Тбілісі – шанси на це, попри тиск з боку Москви, все ще лишаються непогані.
І нарешті, Азербайджан. 18 вересня, як повідомляє AZE.az, заступник міністра закордонних справ Махмуд Мамедгулієв заявив, що у Вільнюсі може бути підписано угоди про спрощення візового режиму, реадмісію, а також угоду щодо партнерства з ЄС у галузі трудової міграційної політики. Це не зовсім те, що потрібно Брюселю, але енергетичні інтереси ЄС наразі вочевидь переважають політику цінностей щодо Баку. І, що важливо, це цілком відповідає інтересам останнього. Азербайджану з його сировинноорієнтованою економікою не потрібна асоціація – і він це неодноразово давав зрозуміти. Йому потрібні дивіденди, які надають тісніші стосунки з ЄС – але без пресингу щодо прав людини й звинувачень у диктатурі, які регулярно озвучують правозахисні організації.
Власне тому Баку й запропонував Брюселю Модернізаційну угоду. Робота над документом усе ще триває, але він якраз і передбачає розвиток економічного співробітництва. До речі, в інтерв’ю Мамедова про це теж ішлося. Він зазначив, що Баку запропонував Євросоюзу «із урахуванням досягнутого рівня співробітництва підписати угоду про партнерство… Така угода відіб’є рівень двостороннього співробітництва й забезпечить взаємну повагу й рівноправ’я сторін». Чи слід після цього дивуватися, що Мамедов заперечив будь-яку причетність Росії до небажання Азербайджану укладати УА? Зважаючи на вже згадані енергетичні інтереси ЄС у регіоні й низку видобувних і енерготранспортних проектів за участю європейських компаній, можна очікувати, що для Баку позитивним буде не лише Вільнюський саміт, але й стосунки з Євросоюзом у цілому.
Втім, Москві такі сенсації зовсім ні до чого. Краще вже говорити про черговий зрив асоціації.