Сергій Курченко
Ще до московського візиту Віктора Януковича ЗМІ заговорили про можливу зміну посередника у схемі постачання газу в Україну. Зокрема — про те, що у тандем «Нафтогазу України» та групи Дмитра Фірташа може влитися третій гравець — компанія «ВЕТЕК» Сергія Курченка. Називалися і конкретні цифри — наприклад, за однією з версій, існує можливість укладення контракту між російським «Газпромом» і «ВЕТЕК» на постачання 10 млрд. куб. м газу з 1 січня 2014 року за ціною $210-230 за тисячу кубометрів. Це значно нижча ціна, порівняно з тією, на яку «Газпром» начебто погодився для «Нафтогазу України» — $268,5 за тисячу кубометрів. Якщо округлити різницю між двома цінами до $50 за тисячу кубометрів, то для обсягу 10 млрд. куб. м газу набіжить дельта в розмірі півмільярда доларів. Правда, поки незрозумілі і справжня ціна, і те, скільки саме газу зможе отримати Курченко. Тому, поки ми не можемо говорити скільки від цих домовленостей може виграти наймолодший олігарх.
Однак це не єдиний можливий виграш молодого бізнесмена. 18 грудня російський сайт Neftegaz.ru повідомив, що РФ збирається відновити (після трирічної перерви) використання нафтопроводу «Одеса — Броди» для постачання нафти на Одеський НПЗ. Поставки повинні відновитися в першому кварталі 2014 року. За даними сайту, графік поставок (поки ще не схвалений Міненерго РФ) передбачає поставки протягом першого кварталу 750 тисяч тонн нафти на суму в $600 млн. Зараз завод отримує нафту з моря через Одеський порт. За оцінками фахівців, нафтопровід дозволить знизити витрати «ВЕТЕК» на постачання нафти не менш, ніж на $10 за тонну. Якщо помножити на 750 тисяч тонн, виходить $7,5 млн. чистої вигоди тільки за перший квартал, за рік може набігти $30 млн.
Віктор Пінчук
Виграш власника компанії «Інтерпайп» Віктора Пінчука — у тому, що Росія пообіцяла зняти обмеження на імпорт труб походженням з України. Раніше, у квітні 2013 року, РФ виступила проти пролонгації на друге півріччя 2013 року угоди про регулювання поставок деяких видів сталевих труб, що походять з України, до країн Митного союзу (МС). Після того МС не продовжив безмитні поставки українських труб в рамках квот на друге півріччя поточного року. Розмір мита для трьох підприємств «Інтерпайпу» — Нікопольського трубопрокатного, Новомосковського трубного заводів і «Ніко Тьюб» — складає 19,4%, тоді як рентабельність трубного бізнесу, за оцінками інвестиційної компанії Concorde Capital, не перевищує 16%. Отже, продавати труби в Росію стало абсолютно невигідно. Такого ж висновку дійшла інвестиційна компанія Eavex Capital. За її оцінками, скасування квот на безмитні поставки зробили українську продукцію дорожче на 3-5% в порівнянні з середніми ринковими цінами в РФ. Слід додати, що непродовження на друге півріччя 2013 року квот на безмитне ввезення української трубної продукції стало однією з головних причин технічного дефолту «Інтерпайпу» у листопаді. Компанія не змогла вчасно виплатити кредиторам борг в розмірі $106 млн. і почала переговори про реструктуризацію заборгованості.
У фінансовому звіті «Інтерпайп» за 2012 рік вказано, що на продажах труб до Росії компанія заробила $497 млн. Таким чином, якщо справді в 2014 році «Інтерпайп» зможе продати в Росію стільки ж труб, як і у 2012 році, то дохід «Інтерпайпу» від цих поставок складе півмільярда доларів, а прибуток (16%) — $80 млн.
Сергій Тарута
Скасування обмежень на імпорт труб походженням з України стосується також корпорації «Індустріальний союз Донбасу» («ІСД»), співвласником якої є Сергій Тарута. Ця корпорація контролює ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» («ДТЗ»), яке мало велике замовлення від російських партнерів. У червні 2013 року 47% персоналу «ДТЗ» (1192 людини) отримали повідомлення про скорочення. Власники заводу повідомили профспілки про те, що завод буде поставлений на консервацію. Зараз міністр промислової політики України Михайло Короленко стверджує, що «ДТЗ» вже відновив роботу.
Для ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» (в Дніпродзержинську), яке також належить корпорації «ІСД», важливою є обіцянка Росії припинити антидемпінгове розслідування щодо арматури походженням з України, яке було розпочато Євразійською економічною комісією в листопаді 2013 року. Водночас цьому підприємству вигідне і скасування Україною квот на імпорт коксівного вугілля з Росії. Варто нагадати, що квоти на імпорт коксівного вугілля було встановлено урядом України у березні 2013 року. І вже у червні Тарута заявив: «Ми навіть розглядали на раді директорів корпорації рішення про зупинку нашого підприємства в Дніпродзержинську, тому що збитки, які можуть виникнути за відсутності якісного вугілля, можуть спричинити великі витрати, зростання собівартості. Тому простіше закрити завод, ніж далі працювати».
Загальний обсяг доходів, які отримають підприємства корпорації «ІСД» завдяки московським угодам, можна оцінити у 50-60 мільйонів доларів на рік.
Рінат Ахметов
Припинення антидемпінгового розслідування щодо української арматури стосується також компанії «Метінвест», співвласниками якої є Рінат Ахметов і Вадим Новинський. Серед підприємств, що належать «Метінвесту», найбільші обсяги експорту арматури до Росії мають ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» та його Макіївська філія.
А для компанії «ДТЕК», яка теж належить Ахметову, дуже корисним є зниження ціни на російський газ. «ДТЕК» сама називає себе «ключовим гравцем на ринку генерації електроенергії України». Її виробничі енергогенеруючі потужності представлені ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «Київенерго» і ПАТ «ДТЕК Західенерго». Загальна встановлена потужність цих підприємств складає 18,2 ГВт. Окрім енергогенерації, «ДТЕК» володіє потужними підприємствами з видобутку вугілля — коксівного, яке споживається компанією «Метінвест», і енергетичного, яке споживається енергогенеруючими компаніями «ДТЕК». Ці останні споживають також і державне вугілля, але намагаються уникнути його через його високу ціну. У січні-лютому 2013 року вже був скандал, коли «ДТЕК» перестала приймати вугілля державних вуглевидобувних об'єднань. Якщо компанія почне отримувати російський газ за ціною на 30% нижче, ніж раніше, то ніяке державне вугілля їй взагалі буде не потрібне.
Загальний обсяг доходів, які отримають компанії «Метнівест» і «ДТЕК» у разі виконання російських обіцянок, можна оцінити теж у кількасот мільйонів доларів на рік.
Вадим Новинський
Донедавна громадянин Росії, а зараз народний депутат України Вадим Новинський матиме додаткові доходи не лише як партнер Ріната Ахметова у «Метінвесті», а й як власник ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (місто Миколаїв) і «Херсонський суднобудівний завод», які входять до складу його «Смарт-холдингу». Міністр промислової політики України Михайло Короленко оголосив, що після останніх угод з Росією «співпраця в галузі суднобудування потенційно може принести додаткові замовлення на споруду танкерів, газовозів, нафтових платформ для освоєння Арктичного шельфу, на оновлення танкерного і риболовецького флоту Росії на суму більше $4 млрд. до 2020 року». Цікаво, що гендиректор «Смарт-холдингу» Олексій Пертін оголосив про обіцяні йому російські замовлення на траулери і газовози «на $4 млрд. до 2020 року» ще 13 грудня, тобто за чотири дні до того, як Віктор Янукович вилетів до Москви. А пообіцяв йому ці замовлення Микола Азаров під час зустрічі прем’єра з промисловцями у Києві.
Якщо поділити $4 млрд. на сім років, вийде більше півмільярда на рік. Однак зрозуміло, що спочатку річний обсяг замовлень буде значно менший — а далі невідомо, виконуватиме Росія свої обіцянки чи забуде про них.
Вячеслав Богуслаєв
Народний депутат України і за сумісництвом президент і генеральний конструктор АТ «Мотор Січ» Вячеслав Богуслаєв відомий як один з найпалкіших прихильників економічної інтеграції з Росією. В пакет документів, підписаних під час останнього візиту Віктора Януковича до Москви, увійшла угода про реалізацію заходів держпідтримки відновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124 з двигунами Д-18Т та їх модифікаціями. Ці двигуни якраз і виробляє підприємство Богуслаєва. Ще у серпні 2013 року віце-прем’єр Юрій Бойко заявляв, що «на сьогодні є опціони на 61 літак» і що 50 з них має намір придбати російська вантажна авіакомпанія «Волга-Дніпро». За даними цієї авіакомпанії, ціна нового двигуна Д-18Т повинна складати $11 млн. Для кожного літака потрібно чотири двигуна, крім того, на кожні 20 літаків необхідно мати сім резервних двигунів. Отже, для 61 літака потрібно 265 двигунів, а їх сумарна ціна має скласти понад $2,9 млрд.
Втім, у квітні 2012 року «Волга-Дніпро» вже заявляла про наміри придбати 40 (а не 50) літаків Ан-124, і при цьому уточнювала: «до 2030 року». Скоріш за все, саме на такий термін або ще триваліший розтягнеться і нинішня російська обіцянка. Це означатиме замовлення для АТ «Мотор Січ» в середньому приблизно на $170 млн. на рік. Яким буде замовлення на 2014 рік (і чи буде воно взагалі), поки залишається під питанням.
Володимир Продивус
ПАТ «Мостобуд», власником якого є народний депутат від ПР Володимир Продивус, ще в листопаді цього року згадувалася в мас-медіа через справу про банкрутство. Але тепер можна очікувати, що вона значно покращить своє фінансове становище. В числі тих витрат, які планується профінансувати завдяки російському кредиту, деякі джерела називають і мостові переходи через Дніпро у Запоріжжі, відомі як один з найбільших довгобудів України. У листопаді цього року губернатор Олександр Пеклушенко пообіцяв, що перша черга мостових переходів в Запоріжжі буде здана вже восени 2014 року, і наголосив, що це питання тримає на особистому контролі Президент України. Але для завершення першої черги будівництва потрібно ще більше мільярда гривень. Тепер ці гроші є звідки взяти.