Добкіну час шукати політичного притулку в Росії

Сьогодні невгамовний Добкін вирішив погратися в улюблену забавку російських шовіністів – поділ України. Регіонал, який регулярно троллить у «Твіттері» Євромайдан, відзначився черговим «перлом», що традиційно виявився «трохі по-дебільному написаний».

«Праведний гнів» Добкіна викликала акція протесту з походом у Межигір’я, а особливо труна, що символізує політичну смерть чинного президента. Назвавши учасників Євромайдану за доброю своєю звичкою «ідіотами» та «психопатами зі сміттям в голові», Добкін озвучив єдиний можливий для нього рецепт вирішення проблеми – скасувати пакт Молотова-Ріббентропа і у такий нехитрий спосіб від’єднати від України західні області, жителі яких, як чомусь вважає Добкін, і є саме ті «казли, каториє мєшают всєм жить». 

Хочеться нагадати не надто освіченому губернатору, що пакт Молотова-Ріббентропа, за яким, Сталінський СРСР та гітлерівська Німеччина поділили між собою Східну Європу, відмінити не тільки неможливо, але й непотрібно, бо цей міжнародний договір уже давно засуджений усіма цивілізованими державами як злочинний, а до того ж визнаний таким, що не має юридичної сили з моменту його підписання. В СРСР, наприклад, таке рішення прийняв З'їзд народних депутатів союзу далекого 1989 року. Отже, якщо Добкін у другому десятилітті ХХІ століття визнає легітимність злочинного пакту, то він або фашист, або сталініст. Хто саме, не так і важливо, бо про майже повну ідентичність цих двох тоталітарних систем давно написані томи досліджень.

Цікаво, що твіт Добкіна, який, очевидно, містить склад злочину за статтею щодо публічних закликів до зміни державних кордонів України, (що, до речі, передбачає покарання у вигляді до п’яти років позбавлення волі), з’явився за три дні після гнівної заяви Януковича щодо неприпустимості «правового нігілізму та сепаратизму». Генпрокурор Пшонка мусив би хутенько готувати для губернатора зручну камеру у харківському СІЗО. Проте, як ми пам’ятаємо, погрози президента стосувалися не вірних курсу президента східняків, а місцевих рад західних областей, які підтримали Євромайдан. Тому маємо замало підстав сподіватися, що Пшонка помітить склад злочину у висловлюваннях очільника Харківщини. Вибіркове правосуддя в Україні ще ніхто не відміняв…

Добкіну, як і його братам по зброї Царьову, Табачнику і компанії, що бачать корінь зла у галичанах, хочеться також нагадати про очевидний географічний факт – Євромайдан відбувається в Києві і більшість його учасників – кияни. Більше того, Євромайдани також проходять і на «вотчині» Добкіна у Харкові, і в Донецьку, і у Севастополі. Тому напрацювання Молотова і Ріббентропа Добкіну не згодяться, треба шукати нову «лінію Керзона», і не факт, що вона не відділить одіозного губернатора від Харкова.

Добкіну, який дуже любить «від імені усіх харків’ян» давати цінні поради жителям Заходу, варто не забувати, що, як мінімум, третина тих самих харків’ян його просто не сприймає. Це підтверджують і останні вибори харківського міського голови, коли влада лише величезним напруженням зусиль пропхала у мерське крісло вічного партнера і однодумця Добкіна Геннадія Кернеса. У 2010 році Кернес переміг, набравши лише 130 тис. голосів у півторамільйонному місті, випередивши свого конкурента від опозиції Арсена Авакова на 3000 голосів. Враховуючи любов регіоналів до «чесних» виборів, виникають певні сумніви у праві тандему Добкіна-Кернеса представляти усе місто.

Добкіну, перш ніж писати радикальні рецепти порятунку України від власного народу, варто задуматись, чи не опиниться він сам за державним кордоном, якщо не зараз, то після 2015 року. І не за західним кордоном, де так люблять відпочивати українські адепти «Руского міра», а за східним і уже без права повернення в Україну.