Служба безпеки України провела брифінг, на якому пояснила причини тотальної зобмифікації росіян. Причому доказово й аргументовано: журналістам продемонстрували, що висвітлюючи новини про Україну, телеканал Россия-24 активно використовує технологію 25 кадру. Зокрема, на одному зі стоп-кадрів сюжету про події 2 травня в Одесі видно напис "поджег Правый сектор", а на стоп-кадрі репортажу з Будинку профспілок читається "людей убивали бандеровцы". Аналогічні «титри» присутні й у сюжетах зі східних областей: "Правый сектор убивает", "Нацгвардия убийцы".
Насправді СБУ, вочевидь, виправдовує росіян. Виходить, що в антиукраїнській істерії повинні якісь кремлівські мозкоправи (точніше, мозколоми). Але це зовсім не так. Гіпнотична сила телебачення від команди Дмитра-Йозефа Кисельова-Гебельса цілком достатня і без екзотичних технологій – особливо таких екзотичних.
Зафіксувавши застосування 25 кадру, СБУ мала б говорити ось про що: Кисельов розводить своїх роботодавців на гроші. Як лохів (перепрошую, кроликів). І бажано говорити про це російською мовою, поширюючи всіма доступними каналами. Аби це якомога швидше дійшло і до кисельовської аудиторії, і до самих роботодавців. Інакше СБУ знову стане «невдобно» - та сторона неодмінно постарається. Підозрюю, що вже найближчим часом якийсь надміру пруткий рунетчик злорадно напише щось на кшталт: «Лол, хохлов снова развели!». І матиме рацію: 25 кадр – не що інше, як маркетингове шахрайство. Причому з дуже довгою бородою. Тож поки такого пруткого по той бік не знайшлося, скажу про це я. Історія почалася ще в середині минулого століття.
Американець Джеймс Вайкери був людиною різносторонніх зацікавлень. Дипломований маркетолог, він з дитинства захоплювався зміями – точніше, гіпнотичним ефектом, що справляє погляд рептилій. До того ж, як і годилося інтелектуалу повоєнних років, він серйозно цікавився психологією. Дивна суміш цих інтересів дала не менш дивний результат: Вайкері в числі перших почав експерименти з аналізом блимання очей для з’ясування рівня емоційної напруги. Експерименти в цій галузі вивели його на дослідження імпульсних покупок та словесних асоціацій. Втім, серйозна наукова кар’єра в нього не складалась. Як, зрештою, і бізнесова.
Аж ось 1957 року Вайкері нарешті уславився, поставивши низку експериментів, які відкрили фантастичні перспективи для стимулювання продажів. В одному з кінотеатрів Нью-Джерсі під час показу трилера «Пікнік» в моменти зміни кадрів додатковий проектор демонстрував кадри із зображеннями та текстами рекламного характеру «Їжте поп-корн, пийте кока-колу». Модифіковані фільми демонструвались протягом усього літа. В результаті, як заявив Вайкері, продажі газировки виросли на 17%, а кукурудзи – аж на 58%. Це була сенсація. Причому золота.
Вайкері назвав це методом сублімінальної (такої, що діє безпосередньо на підсвідомість) реклами. Суть ідеї зводиться до наступного. Кадри на кіноплівці змінюються 24 рази в секунду (начебто людський зір більше не розрізняє, хоча насправді ця межа залежить від чіткості й швидкості руху об’єктів на екрані). Тому вбудований кадр, який видно менше 1/24 секунди, не усвідомлюється, але впливає на підсвідомість, змушуючи людину робити неусвідомлений вибір на користь рекламованого продукту.
Того ж року Вайкері запатентував технологію 25 кадру відкрив компанію із сублімінальної реклами в фільмах і швидко став успішним бізнесменом, пропонуючи свої послуги великим корпораціям за великі гроші. Звісно, він не забував про саморекламу в пресі. Невдовзі –практично «раптово» - в ЗМІ піднялась паніка: по всьому виходило, що відкриття Вайкері можна застосовувати не лише для реклами, а й для широких маніпуляцій свідомістю. Адже технологія підходила й для того, щоб змусити людину «правильно» голосувати чи підбурити до антисоціальної поведінки й заворушень. США опинились на межі істерії, на якій нагріли руки чимало політиків, що кинулись захищати свободу.
Однак уже за рік, в червні 1958 року Американська психологічна асоціація публічно спростувала факт наявності ефекту 25 кадру. Ще раніше Вайкері кілька разів зазнав повного фіаско, намагаючись довести дієвість свого методу. А головне, в тому самому кінотеатрі Нью-Джерсі, як з’ясувалося, нічого не чули про його експерименти – більше того, через нього за шість тижнів просто не могли пройти 50 тис. глядачів, які фігурували в звіті. Втім, це вже не мало значення: невдовзі після викриття шахрай закрив усі банківські рахунки й зник із сумою, еквівалентною сучасним $22 млн!
Корпорації, що заплатили авантюристу за впровадження дивовижного ноу-хау, піклуючись про свою ділову репутацію, вирішили не чіпати Вайкері. А 1962 року в одному з телеінтерв’ю вже й сам горе-маркетолог визнав, що геть усю історію з 25 кадром він вигадав, включаючи статистику й результати досліджень.
Втім, це зовсім не завадило послідовникам Вайкері використовувати його «дурильне» ноу-хау сублімінальної реклами. Хто жив у дев’яностих, ще мав би пам’ятати про «експрес-метод вивчення іноземних мов Ілони Давидової» чи чудо-пристрій, що відфільтровує 25-кадр з телепрограм. Сюди ж можна додати методи схуднення, привернення уваги протилежної статі тощо, якими досі повний інтернет.
Чи в СБУ не знають слова Google? Чи в її таємних лабораторіях проводились досліди, які довели правоту Вайкері? Чи наші розвідники здобули результати аналогічних експериментів з лабораторій ФСБ? Боюся, це все риторичні питання. Факт, однак, лишається фактом: Дмитро Кисельов і його команда дурять Кремль, вимагаючи додаткових ресурсів для виготовлення звичайних випусків «новин». І, вочевидь, пилять чималі гроші. Тим більше, що космічні рейтинги Путіна і «затокримнаш» в якості головного тренду життя Росії легко пояснити ефектом 25 кадру. Хіба не про це мали б говорити речники СБУ, дезавуюючи ворожих шахраїв? Я, звісно, не очікую, що це підірве довіру Кремля до Кисельова. Але це виставить російський істеблішмент таким самим легковірним і відсталим посміховиськом, як голів американських корпорацій – щоправда, цілих шість десятиріч тому.