Чорно-біла проповідь владики Гудзяка

Розгублена Європа

«Ясно повинно бути для нас всіх, що, коли останнє півріччя Україна не сходила зі шпальт міжнародних медіа, це, в першій мірі, змусило європейців усвідомлювати що Україна - є. От голландці звернені були до моря завжди, вони більше знали про Південну Африку чи Бразилію. Сьогодні європейці хапаються за голову і кажуть: «Ми багато чого не розуміємо». Велика подача пропаганди з Росії, яка кожного тижня проявляється менш достовірно, це є момент великої відкритості і великого шансу України. Також, великої відповідальності нас всіх. Якщо ми могли рік тому сумніватися, що ми безсилі, останнє півріччя - всі ці події, чиста жертва нових мучеників, активізація молоді, суспільства показала те, що ми маємо єдність, якою зацікавився весь світ. Сьогодні Європа розгублена сама, це не означає, що в Європі все втрачено, там є багато до чого ми прагнемо, але є вже розуміння, що ми можемо чимось з ними поділиться, що не підемо туди з протягнутою рукою. 
Ми, які це пережили в Україні, не маємо права в цьому сумніватися».

Україна для Європи

«Речі, які можуть належати до традицій, але певним чином через радянськість були тимчасово втрачені і відновлені нині. Є прості речі, що європейці вже не співаються пісні, що вже не дуже вміють сісти за стіл, комунікація стала віртуальною, радикальний індивідуалізм, який доходить до самотності. Майдан показав європейцям інші моделі співжиття. Можливо, це такий момент екстазу, я думаю, що там було автентичне передчуття, що матиме певну тривалість».

Діагноз України

«Я не ідеалізую щодо України. Поставлений у нас діагноз, і цей діагноз мусить почути новобраний президент, мала би почути нова влада, а народ мав би чергувати над тим, щоб влада це почула.
Діагноз: певні речі є чорні, певні білі. В духовному житті є доволі ясно, що проблеми починаються коли чорне називаються білим і навпаки, і коли це змішується - стає така сіра маса, атмосфера. Ми зуміли собі сказати певну правду, зуміли показати, що правда і проблема не є десть там, а вона може бути тут, якщо можемо сказати для себе щодо проблематики.

Життя – це є паломництво. Ми десь відкрили двері. Я думаю, що годі визначити, куди ми зайдемо, але те, що ми йдемо – це найважливіше в житті. Я думаю, Європа та світ свідомо чи підсвідомо вбачає це паломництво, рух, рушення».

Український вибір

«Таку довіру, такого президентського вибору ніколи не було і, можливо, ніколи не буде. Він мусить зрозуміти, що тут мова йде не лише про нього. Звичайно, що його якості теж були чинниками, але люди голосували за Україну, за мир, за те, щоб жертва Майдану не була розтраченою. Є питання наскільки Петро Порошенко як політик й інші політики вмітиме слухати, почути, зрозуміти де вони є, до чого кличе Бог і люди.
В країні чудес бізнесу – він побував, він нічого не відкрив для себе. Якщо він може звільнитися від пут, якими можуть бути гроші – це може стати для нього великою перевагою. Він може сказати, що «мене ніколи ніхто не купить, я не продався».

Тут є альтернатива чорно-біла: або він буде великим президентом, або буде найбільшим розчаруванням за історію України».

Україна майбутнього 

«Треба покинути культуру корупції.  Крім того, ми не можемо вже більше сказати, що рядовий громадянин не може вплинути на політичне життя. Своїм прикладом: почати працювати по іншому, я пропоную кожному завтра на робочому місці старатися бути у стадії служіння, щось від себе дати, щоб комусь стало ліпше. Ми бачили який альтруїзм проглядався в різних моментах. Ми бачили людей на Майдані, який ідеалізм був – це не буде одним махом якоїсь магічної палички, це починається від нас. Якщо ми будемо впливати, контролювати своїх політиків – є надія, що вони будуть мінятися. Я не є в цьому процесі, я не хотів би говорити банальних, моралізаторських речей, але вчимося від того, що побачили і продовжуємо вчитися».