Сергій Льовочкін не відпускає з-під контролю інформаційний простір

Сьогодні у Комітеті з питань свободи слова та засобів масової інформації я представляв свій закон про створення на базі каналу Інтер другого каналу суспільного мовлення

Цей законопроект є настільки резонансним, що багато з моїх колег з тих чи інших причин не взяли участь у засіданні Комітету. Тому не було кворуму. Маю надію, що на наступному засіданні ми підтримаємо цей законопроект. Інтер засновано іноземною телерадіоорганізацією, а це суперечить чинному законодавству. Хоча головне інше – Інтер засновано Першим російським каналом. Цей канал і далі залишається співвласником Інтеру. Тому ми лицеміримо, коли забороняємо мовлення російських телеканалів у кабельних мережах, натомість їхні дочірні структури залишаються найбільшими мовниками в Україні. Вони мають партнерів. Це колишній голова Адміністрації Януковича Льовочкін і підсудний Дмитро Фірташ. Зараз інформаційною політикою каналу повністю керує Льовочкін. А точніше, його радник, громадянин Росії Ігор Шувалов. Шувалову спочатку навіть дали українське громадянство, але згодом його забрали. Ігор не захотів позбуватися російського громадянства, як цього вимагає закон. Ось відповіді, які прийшли на мої запити. 

Сергій Льовочкін, як партнер головного рупора кремлівської пропаганди, продовжує реалізовувати політику Кремля в Україні руками Шувалова. Інформація про те, що саме Шувалов опікується інформаційною політикою, є на всіх сайтах, включаючи Телекритику. Вірніше, він заступник директора інформаційної служби. Шувалов є політтехнологом і без допомоги найбільшого українського медіа-холдингу ніколи б не стали зірками багато українських політиків. Ви самі знаєте їхні прізвища. А от прізвищ тих, кого Льовочкін впише у їхні передвиборчі списки, можете не знати. Але ці «українські патріоти» не потраплять туди без згоди Москви. Але імперія Льовочкіна поволі розвалюється. Його ставленики у концерні РРТ та у Нацраді з питань телебачення та радіомовлення втрачають роботу. Саме тому Льовочкін, Шувалов та росіяни руками самозваної «профспілки концерну РРТ» починають війну проти нового керівництва концерну. Це ці «профспілкові діячі», які за наказом Януковича вимикали з ефіру П’ятий канал та Еспресо ТВ під час революцій, а до цього продали у приватні руки стратегічний об’єкт у Броварах та просто отримували хабарі за будь-які тендери. Відео про це в Інтернеті достатньо, а в МВС та прокуратурі достатньо справ, які точно будуть доведені до кримінальних вироків. Наступний об’єкт, вплив над  яким хочуть зберегти Льовочкін та його російські партнери – Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. Залишається сподіватися, що Петро Порошенко при призначенні нових членів Ради керуватиметься не традиційною залежністю своїх попередників від Москви та її рупора Інтера, а патріотичними почуттями державного діяча.