Російській ФСБ давно пора заборонити Ґуґл – як пошуковик, що знає все про всіх. І Лурк – за надмірну відвертість і прямоту в поясненні всього сущого. Бажано також провести розслідування підривної діяльності аґента ЦРУ в Держдумі Алєксєя Пушкова, оскільки визнання голови думського комітету з міжнародних питань клінічним ідіотом кидає тінь на всю путінську вертикаль – навіть попри суто декоративне призначення «законодавчого» органу в нинішній системі влади. До того ж, він «палить» усю контору, в чому дуже легко переконатись на наступному прикладі.
В пошуковому вікні Ґуґла пишемо: Алексей Пушков lurkmore (автокоректор запропонує алексей пушков лурк, що ніяк не відбивається на результаті). Перший лінк, який отримаємо, вестиме на статтю «Зомбоящик», що розкриває сутність сучасного телебачення на прикладі його російської версії. Що пікантно – про особу, що нас цікавить, у ній немає жодної згадки. Попри те, Пушков, хоч і поступається в потужності зомбіфікації провідному російському дебілізатору Дмітрію Кісєльову, виконує, по суті, таку саму місію. Щоправда, механізм спричинення руйнівного ефекту в нього дещо інший: не конструювання альтернативної реальності – простіше кажучи, брехні, – а залізна логіка і гранітна аргументація зовнішньополітичних рішень.
Скажімо, позбавили Росію права голосу в ПАРЄ через агресію проти України. Що робить Пушков (голова делегації РФ і за сумісництвом віце-президент організації)? Правильно, заявляє про вихід з Асамблеї. А що, цілком симетричний і правомірний хід. І головне – дуже патріотичний.
Втім, свіжа ініціатива Алєксєя Константіновіча таки змушує сумніватись у його відданості інтересам Росії.
В понеділок він запропонував у відповідь на заходи Вашингтона керівництву РФ впровадити проти США санкції по всіх напрямах двостороннього співробітництва. Наступний пасаж, певно, викликав однаково позитивні емоції і в робітників Уралвагонзаводу, і в «креаклів», що голосували за Навального: «Против нас объявляют политику сдерживания, подвергают санкциям, объявляют изоляцию России <…> В то же время, знаменитая Дженнифер Псаки говорит о том, что по тем направлениям, где у нас есть сотрудничество, в частности СНВ-3, США рассчитывают, что все продолжится. Вот здесь надо подумать. А должны ли мы давать американцам гарантии, что все продолжится? Я не понимаю, как можно страну сдерживать и изолировать, а по тем направлениям, которые выгодны США, рассчитывать на сотрудничество. Насколько правильно нам, находясь под санкциями США, нести ущерб для собственных интересов?»
Ну що ж, як сказали б римляни, лева впізнають по кігтях. Те, що ховається за цією патріотичною риторикою, дуже легко може призвести до повного краху путінської Росії. Звісно, я не беруся стверджувати, що Пушкова завербувало саме ЦРУ. Чекістам видніше – з огляду на те, що його батьківщина – Пекін, варіантів більше, ніж один. Проте цілком очевидно, що від виконання цієї програми виграє Вашингтон. Хоча й не нинішній президент-демократ (от варіантів уже й більше двох). Отже, якщо керуватися логікою Пушкова, припинення партнерства у вигідних для США галузях передбачає, зокрема:
1. Розрив співробітництва щодо Афганістану. Тобто, коаліційні сили, спокійно виходять до кінця поточного року, а далі Росія бере на себе всю повноту відповідальності за захист Центральної та Південної Азії. І, звісно, витрати – як людські, так і матеріальні.
2. Повноцінну підтримку замість політичного захисту режиму Башара Асада в Сирії. Зрив сяких-таких домовленостей, відновлення повномасштабних бойових дій, ескалацію конфлікту й подальшу дестабілізацію сусіднього Іраку. Безперечно, Саудівська Аравія цьому буде тільки рада. Але вона навряд чи зголоситься компенсувати витрати, яких зазнає російська економіка внаслідок впровадження санкцій третього рівня від більшості країн G20, які в цьому разі стануть неминучими. Навіть Іран, чиї роботи із створення ядерної зброї Росії належить підтримувати, за нинішніх обставин навряд чи зрадіє такій допомозі.
3. Це те, про що сказав сам оратор – розрив третьої угоди про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, СНВ-3. Повторюсь: безперечно, це стане сильним ударом по іміджу нинішнього президента США – відомого борця за ядерне роззброєння, та Демократичної партії узагалі. Зважаючи, що зараз є дуже високі шанси того, що наступником Барака Обами стане його одно партієць, такий демарш буде, м’яко кажучи, неприємним. Проте наслідки для РФ будуть куди гіршими. Договір був взаємовигідним. Він дозволив надати юридичних рис природному процесу списання застарілих (і морально, й фізично) озброєнь: ресурс служби 70% російських МБР вичерпано, а середній вік американської боєголовки перевищує 30 років. Ці гори брухту дедалі складніше й дорожче підтримувати в належному стані. Обидві сторони економлять десятки мільярдів доларів, позбуваючись цього баласту – тим більше, що можливість гарантованого обопільного знищення зберігається. Водночас, кошти, що вивільняються, можна перенацілити на модернізацію стратегічних ядерних сил і розробку нової техніки. Що, власне, й робиться.
Крім того, для РФ угода фактично є угодою не про скорочення, а про можливість збільшення ядерного арсеналу. На момент набуття нею чинності кількість розгорнутих російських носіїв була на 89 штук нижчою граничних семи сотень. Щоправда, було більше зарядів – 1911 проти дозволених 1550. Утім, цю перевагу безнадійно втрачено. Станом на 1 березня минулого року від кількісного паритету з США не лишилось і сліду: Америка мала 792 одиниці розгорнутих СНВ (ракет і бомбардувальників) проти 492 – в Росії (загалом разом із нерозгорнутими – 1028 та 900 відповідно). Аналогічна ситуація була й з кількістю зарядів: 1654 проти 1480. Тепер уявім, що РФ виходить з договору. Чи матиме вона в умовах економічного спаду та санкцій можливості для чергової гонки ядерних озброєнь? Відповідь очевидна.
Ідемо далі. Крім обмеження кількості СНВ, угода передбачає обмін телеметрією, отриманою під час випробувань. Авжеж, Пентагону не передадуть готову інформацію щодо «Тополь» і «Ярсів». Проте й він чинитиме симетрично. Зважаючи на стан космічної розвідки РФ та успіхи «Роскосмосу» останніх років, кому від того буде гірше?
Ще один цікавий пункт – щорічні інспекції, до 18 на рік. Чисельність персоналу, що бере в них участь, становить 300 осіб для кожної сторони. Причому інспектора з відкритою візою (дворічною, до слова), висилати заборонено. Тобто, фактично, це три сотні «шпигунів у законі», чиє майно й техніка користуються правом екстериторіальності. Звісно, на тлі тієї завантаженості, яку зараз має ФСБ в Україні, це полегшення. Але ж таку саму послугу буде зроблено й ФБР.
Можна також згадати пункт про особливу позицію РФ щодо розміщення елементів американської системи ПРО в Європі: мовляв, це може стати тим форс-мажором, який може стати причиною для виходу Росії з договору. Однак тут є один пікантний нюанс: з 2011 року на озброєння РВСН поступають балістичні ракети з головною частиною, що розділяється, здатні нести кілька зарядів одразу. Такий тип був заборонений попередньою угодою СНВ-1, що діяла до 2009 року – тобто, ці ракети на той час вже пройшли випробування. Те, що Вашингтон «не помітив» цього шахрайства, якраз і зумовлено розробкою системи ПРО. Розрив угоди зараз дозволить Америці не просто форсувати роботи, але й спонукати європейських союзників до тіснішого співробітництва в дусі Джоржа Буша-молодшого.
Словом, «вашингтонському обкому» варто нагородити Пушкова. Тільки по-тихому, в кращих путінських традиціях.
