Хороший хлопець із талановитої родини Роман поїхав відпочивати на Мальдівські острови – і за кілька годин опинився в американських застінках зі зримою перспективою отримати декілька десятків років тюремного ув’язнення і багатомільйонні штрафи на додачу.
При тому стосовно причин арешту можна сказати, що нагорода, нарешті, знайшла героя – звинувачення проти Селезньова (принаймні, 29 пунктів звинувачень) були висунуті ще в березні 2011 року. Розлогий список містить п'ять пунктів банківського шахрайства, вісім випадків навмисного пошкодження захищеного комп'ютера, вісім випадків отримання інформації з захищених комп'ютерів, один випадок володіння 15 або більше несанкціонованими пристроями доступу - і далі, аж до тривіального рекетиртва. Роман, на думку американського правосуддя, зламував сайти самих різних установ – головно, різних розважальних закладів і невеликих ресторанів. Хоча не погребував навіть зоопарком Фінікса, На цих порталах він отримував дані про кредитні картки, які пізніше перепродував. Рахунок, не виключено, йшов на десятки тисяч карт.
Показовим арештом Селезньова американське правосуддя дало російській еліті чіткий сигнал – вседозволеність і фактичний імунітет від кримінального переслідування, яким користуються самі представники еліти та їх родини у межах РФ, в світі більше не діють. Діти масштабу Романа Селезньова в самій Росії можуть, наприклад, чавити машинами людей на переходах – а потім справи відкривають проти родичів потерпілих, як то чисто випадково трапилося з сином колишнього міністра оборони Іванова.
Є причини підозрювати, що певні „поблажки” для дітей російської еліти діяли і за межами РФ. На це непрямо натякає той факт, що про арешт сина російський депутат мовчав дві доби. Пояснення про те, що він „не знав” можна зразу відкинути, як неправдиві – дружина Романа, яка бачила арешт свого чоловіка на власні очі, просто не могла не повідомити про подію сановитого батька. Скоріше за все, Валерій Селезньов – ймовірно, за посередництвом російського МЗС – намагався в цей час домовитись з американською стороною. І домовлятись про „невідомого хакера” було простіше й дешевше, ніж про сина депутата. А коли стало зрозуміло, що торг не пройде – на сцену вийшов вбитий горем батько і завів „плач Ярославни” про сина, викраденого нелюдами з Секретної служби США, і гнівними пропозиціями ввести суворі санкції проти Мальдів, які не моргнувши оком зливають порядних російських хакерів світовій закулісі. Роль хору за плечем героя цієї трагедії виконувало цілісіньке російське МЗС.
Проте річ не тільки і не стільки у віроломних мальдівських властях. Річ у психологічному надломі, який виникає у людей, які звикли вести себе як феодали у власній країні, а при виїзді за кордон тепер змушені те тільки перетворюватись на звичайних „лохів і фраєрів”, але й стривожено поглядати за „довгою рукою закону”, рішучі дії якої пообіцяла американська Secret Service в прес-релізі, присвяченому арешту Романа Селезньова.