Засноване данцями у ХІІІ столітті третє за величиною місто Естонії - Нарва розташоване на "крайньому сході" країни, по суті на кордоні з Росією. Навпроти нього - російський Івангород, який був колись одним містом з Нарвою («Нарва» перекладається, як «подвійне місто»). Сьогодні між двома містами проходить кордон, а спілкування ведеться з міжнародного мосту «Дружба», по якому рейсові й туристичні автобуси перетинають міждержавний російсько-естонський кордон.
Жителів в Нарві налічується близько 70 тисяч, і переважну більшість становлять росіяни, їх більше 90% від загального складу. Телеканали в Нарві показують також переважно російські.
В Нарві тільки 46,7% жителів міста є естонськими громадянами, 36,3% мають російські паспорти. Ще 15,3% мають «сірі» паспорти, тобто, не маючи російського громадянства, вони вважаються і негромадянами Естонії. Отже, на виборах мають право голосу лише половина жителів Нарви.
Принаров'є - історичний регіон, що включає ліве і праве узбережжі річки Нарови (Нарви). Розташований у західній частині Псковської і Ленінградської областей Росії (правий берег) і в східній частині повіту Іда-Вірумаа Естонії (лівий берег).
Національний склад регіону протягом багатьох століть був змішаним: росіяни, естонці, ижора, водь, інгерманландці (головним чином, в північній частині) та інші.
В 1920-1940 роках все Принаров'є входило до складу Естонії. У роки Другої світової війни іжорці і інгерманландці були депортовані в глибинні райони Радянського союзу.
Що таке Нарвська республіка
У 1991-му та 1993 роках в естонській частині Принаров'я з переважаючим російським населенням (Іда-Вірумаа) робилася спроба проголошення Принаровскої республіки (за аналогією з Придністров'ям), однак не була створена навіть територіальна автономія.
Місцева влада естонського Принаров'я організувала голосування. В референдумі взяло участь 74,2% виборців, 95,0% з яких проголосувало за збереження СРСР.
25 липня 1991 року міськради Нарви, Кохтла-Ярве і Сілламяе вийшли з ініціативою створення Принаровской Радянської Соціалістичної Республіки з планами подальшого її входження до складу РРФСР. На практиці було здійснено тільки формування загонів робітників-дружинників, що протистояли естонським воєнізованим формуванням. У зв'язку з визнанням СРСР незалежності Естонії та демонтажем соціалістичної системи, пропонувалося проголосити незалежну Принаровскую (Нарвську) Республіку з перспективою входження її до складу Росії.
Росія дані наміри не підтримала, а естонська влада розпустила і провела дострокові перевибори цих міськрад, звинувативши їхній колишній склад у підтримці ГКЧП і сепаратизмі.
16 липня 1993 року міською владою Нарви і Сілламяе був проведений референдум про створення російської територіальної автономії з перспективою подальшого оголошення незалежності або возз'єднання з Росією, що було підтримано більшістю голосів. Однак, Росія знов не надала підтримки для його реалізації, а естонська влада проігнорувала результати референдуму, давши дозвіл лише на культурну автономію.
Активісти політичної організації «Нарвська республіка» час від часу публікують відозви до росіян про знищення російської освіти, переписування історії та реабілітації нацизму в Естонії.
«Триває марафон з видавлювання російської мови, по знищенню російських шкіл, всього російського, на підставі, що, мовляв, тут є корінне населення, якому і повинні належати всі права, а росіяни, мовляв - некорінні окупанти. Ми твердо вирішили домагатися визнання Нарвської республіки. Хай спочатку вона буде лише автономією в складі Естонії, а потім, можливо, ми зможемо стати самостійні і самі вибирати собі союзників. Ми дуже сподіваємося на допомогу Росії, нам так необхідна ця допомога», - заявляють естонські сепаратисти.
Наразі Естонія є членом ЄС та НАТО. Чи втримає це Путіна від бажання влаштувати в районі Нарви, те що зараз відбувається на Донбасі?
Читайте також: Навіщо Путіну „естонські шпигуни”