Навіщо Путіну „естонські шпигуни”

5 вересня працівника поліції Естонії Естона Кохвера, який, за версією свого керівництва, брав участь у таємній операції проти контрабандистів, із застосуванням фізичної сили і погрози зброєю вивезли до Росії невідомі.

При цьому перед нападом системи сигналізації та спостереження на лінії кордону були виведені з ладу, а на місці нападу була поставлена ​​димова завіса. Наступної доби стало відомо, що вчинили це не підступні контрабандисти, а ФСБ Росії.

За версією Кремля, Естон Кохвер збирав інформацію про роботу ФСБ, і проник на російську територію, щоб отримати дані від агента і передати тому гроші. При затриманні у Кохвера буцімто знайшли п’ять тисяч євро готівкою, пістолет з патронами і аудіозаписувальний пристрій (вочевидь, агент мав передавати інформацію у виді співаної поезії, а потім Кохвер збирався його застрелити. Хоча ні – навіщо тоді були гроші? Він, мабуть, збирався їх привласнити...). Характерний момент – Кохвера „взяли”, а от про „агента”, власне, нічого не чути, хоча у вилові гіпотетичного „крота” спецслужби мали би бути зацікавленими як мінімум не менше, ніж у затриманні „куратора”.

У зв’язку з чим вимальовується наступна картина – естонського поліцейського, ймовірно, і справді виманили на обіцянку передачі якоїсь інформації у прикордонний район, де і взяли. Питання лише у тому, чи був Кохвер достатньо наївним, щоб переходити кордон (що викликає сумніви – зважаючи хоча б на час доби та „міський” одяг, в якому його затримали) чи взяли його все-таки на естонській території.

В будь-якому разі, операція була задумана і реалізована росіянами, оскільки і „підсадний” російський агент (якщо такий існував у природі), і грамотна, заздалегідь підготована медіа-реакція РФ наштовхують на думку, що мала місце „спланована імпровізація”. Окрім того, людина на кшталт Кохвера, вочевидь, вельми потрібна ФСБ.

Стосовно того, навіщо потрібна – то тут випливають два можливих резони для викрадення естонського поліцейського російськими спецслужбами.

Перший, відносно безневинний – це чисто пропагандистська мета. Яка полягає у створенні приводу для чергової хвилі  пропагандистської істерики на тему „Естонія будує бази для НАТО, розширює присутність ворожих військ і шпигує за Росією”. І злий естонський шпигун – з пачкою грошей і пістолетом – це ідеальний привід для подібної хвилі. За подібного розкладу доля самого Кохвера нікого не цікавить, і за пару тижнів його віддадуть Естонії – щоб не витрачати дефіцитних і недешевих харчів на його годівлю.

Проте існує й інша ймовірність, далеко менш приємна для невеликої прибалтійської держави. Кохвер, який служить в естонській поліції з 1991 року, вважається одним зі спеціалістів у протидії тероризму. А з недавніх пір дії однієї великої євразійської держави стосовно своїх сусідів теж характеризуються саме цим терміном. Тому збір інформації стосовно способів протидії терористам може свідчити про підготовку якоїсь чергової „зовнішньо-політичної акції із захисту прав російськомовного населення”. Чи, принаймні, бажання натякнути сусідам і решті світу на можливість подібної операції. І живий „антитерорист” в надійному підвалі – хороше джерело інформації стосовно того, що, де і як зможе протиставити естонська сторона потенційним „визволителям”. На користь подібної версії говорить той факт, що Кохвера перевезли до Москви, і не пускають до нього естонського консула. Що непрямо свідчить про можливість психологічної – чи не тільки – „обробки” естонця. Проти подібної версії говорить той факт, що Росія визнала факт затримання Кохвера – байдуже, на якій території.

Тому нашим прибалтійським друзям варто уважно стежити за долею свого поліцейського, і бути готовим добудь-якого розвитку подій. Включно з можливою появою „ввічливих”, але зовсім не прошених гостей.