Сьогодні президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв після зустрічі з Петром Порошенком заявив про те, що його країна готова постачати в Україну вугілля з Екібастузьського родовища.
Звісно, для країни з вугільним дефіцитом навіть така неконкретна новина від країни, яка є економічним партнером Росії, є позитивним сигналом. Але тут чимало нюансів, які занадто ускладнюють такий легкий на словах і такий складний практично вугільний експорт.
По-перше, слід нагадати чого Україні не вистачає. Географія можливих експортерів вугілля для України за останні півроку охоплювала і Південно-Африканську Республіку, і Австралію, і Росію і навіть терористичні ДНР-ЛНР. Але по факту завжди отримували негативний фінал. Від закупленого африканського вугілля, через яке Генпрокуратура відкрила справу, закінчуючи вагонами з російським вугіллям для України, які стоять на кордоні.
В нещодавному інтерв'ю "РБК-Україна" глава Міненерговугілля Василь Демчишин назвав чіткі цифри, які можна об'єднати під вивіскою “вугільний дефіцит і можливості для України”.
Для зимового періоду країні не вистачає приблизно 1,5-2 млн тонн вугілля (близько 500 тисяч тонн на місяць). Росія блокує перевезення через кордон. Зараз на українсько-російському кордоні скупчилося більше 1 тис. вагонів з 70 тисячами тонн вугілля. За останній місяць з Росії зайшло 35-30 тис тонн.
Терористи з зони АТО також не відвантажують вугілля, або відвантажують дуже малими об'ємами. З 40 тисяч тонн, які повинні вивозитися в день, постачається всього 1-2 тисячі. Загалом на окупованих територіях є 500 тисяч тонн вугілля держшахт та понад 2 млн тонн вугілля на шахтах ДТЕК Ріната Ахметова.
З ПАР прийшло 160 тис. тонн, ще близько 160 тис. тонн може зайти звідти до кінця місяця.
Тобто Україна має досить нестабільні канали постачання вугілля, які постійно перекриваються. В такій ситуації казахське вугілля для України було б дуже доречне. Тим паче вартість його доставки залізницею була б менша за морський фрахт з ЮАР або Австралії.
Казахстан входить в десятку країн з найбільшим видобутком вугілля в світі. В 2013 році країна, за різними данними, отримала від 114,7 млн тонн вугілля до 119,8 тонн. При таких об'ємах, експорт вугілля в Казахстані 2013 року склав не більше 30 млн тонн (прогноз 2014 року — 32 млн тонн) і домінуюча частина цього експорту припадає на Росію.
Про цю проблему казахські енергетичні експерти говорять вже давно. Росія запускає програму з переведення вугільних станцій з казахського на Кузбасське вугілля. Її власний видобуток достатній, тому Казахстан найближчим часом може втратити головного покупця свого вугілля.
Тобто інтереси України і Казахстану в цьому питанні збігаються. У першої, через агресію сусідньої Росії виник дефіцит, друга, через втрату ринку тієї ж Росії отримає надлишок. І все виявляється ніби ідеально, якби знову ж таки не Росія.
Для того, щоб доставити в Україну вугілля з Екібастузьського родовища Казахстану потрібно подолати декілька тисяч кілометрів Росією. І тут виникає головна проблема. Де гарантія того, що Путін дозволить вільно транзитувати через свою країну вугілля для України?
По-перше, обіцяне російське вугілля, яке ми готові купувати з незрозумілих причин стоїть біля українського кордону. Здавалось би, простий бізнес, заплатили - продаємо. Але ж не слід забувати, що геополітика та економіка для Путіна це речі об'єднанні і перше мабуть є пріорітетом.
По-друге, нещодавний скандал, коли Росія заборонила транзит білоруських продуктів через свою територію в Казахстан. Так, Лукашенко скористувався ситуацією, яка виникла через російські антисанкції і просто возив в Росію європейські продукти в білоруській обгортці. Але ж питання не в цьому.
Формально за правилами Митного союзу заборонити транзит Росія не мала права. Проте в цій країні діє право однієї людини.
Тобто маємо як мінімум два реальних нещодавніх приклади, які характеризують Росію, як ділового партнера. Тому розраховувати на легке вирішення вугільної проблеми в Україні за допомогою Казахстану не варто. Тим паче не слід забувати, що географічні і економічні відносити Казахстану з Росією більш тісні, ніж з Україною. Тому у Путіна є ще певні важелі, які допоможуть нагадати Назарбаєву хто для нього більший друг.
Читайте також: Про що Лукашенко та Назарбаєв просять Порошенка