Чому через землю пролилась кров Соболєва та Івченка

Бійка між Соболєвим та Івченком це фактично суперечка щодо того, хто більше краде - великий виконавчий орган, який зверху вирішує все за всіх, чи окремі чиновники на місцях, які не зможуть зняти з себе корону місцевого "царька"

На минуломі тижні дебютанти українського парламенту Єгор Соболєв ("Самопоміч") та Вадим Івченко ("Батьківщина") спочатку у Верховній Раді, а потім в кулуарах зчепилися в бійці.

Причина конфлікту – законопроект "Про декі заходи щодо посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами". За словами Соболєва, комітет з протидії корупції, який він очолює, визнав цей законопроект корупціогенним. Після цього комітет, ніби почали цькувати замовними матеріалами, що він продався.

"Штовхачем цієї кампанії є депутат від Батьківщини Вадим Івченко", - написав у своєму Фейсбуці Єгор Соболєв. А потім ніби Івченко ще прийшов переконувати фракцію "Самопоміч" підтримати законопроект.

Версія Івченка трохи інакша. Нардепи з "Самопомочі" попросили його підійти і розповісти про законодавчу ініціативу. На його ж думку, цей законопроект є вкрай важливим для місцевих громад. Але про все по черзі.

Законопроект зареєстрували ще на початку грудня 2014 року 11 нардепів, п’ятеро з них - мажоритарники. Серед ініціаторів – депутати від "Блоку Петра Порошенка", "Народного фронту", "Батьківщини", "Економічного розвитку" і навіть "Самопомочі".

Відповідно до пояснювальної записки, законопроектом пропонується повернути місцевим радам повноваження щодо розпорядження землями, які знаходяться "на території сільських, селищних, міських рад, але не входять до земель населених пунктів".

До 2002 року місцеві ради самостійно розпоряджались землями у своїх межах. Потім це право передали до районних адміністрацій. А в 2013 році законодавчо були розмежовані землі держвласності і було визначено, що всі землі, які знаходяться на території сільських, селищних, міських рад, але не входять до земель населених пунктів, залишаються у власності держави.

І право розпоряджатися цими землями перейшло до Державного агентства земельних ресурсів (Держкомзем), яке підпорядковується Мінагрополітики.

Тому законопроектом пропонують повернути такі землі з державної в комунальну власність. Аргументація – місцеві громади ефективніше можуть керувати своїми землями на місцях ніж один орган "з гори" і отримувати більше доходів від них.

Основні зміни, які вносить законопроект:

- Встановлення та зміна цільового призначення приватних земельних ділянок провадиться сільською, селищною, міською радою, на території якої розташована земельна ділянка. Зараз - райдержадміністрація;

- Для придбанняу або оренди земельної ділянки для фермерства громадяни звертаються до органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень. Раніше – розпоряджались тільки райдержадміністрації.

Більшість змін в закони, які пропонуються цим законопроектом, просто забирають право у районних держадміністрацій розпоряджатися землями, надавати дозволи, розробляти проекти землеустрою.

Також, на думку авторів законопроекту, від більш ефективного розпорядження землями місцеві бюджети зможуть щороку отримувати додатково до 1 млрд грн.

Аргументи Вадима Івченка та авторів законопроекту

За словами Івченка, який активно лобіює законопроект, його логіка така – "краще нехай державною землею розпоряджається 10 тис. сільських рад, ніж чиновники одного агентства. Адже корупційну вертикаль на їх основі жоден міністр, прем'єр чи президент не вибудує".

Також нардеп наводить данні, що у розпорядженні Держземагентства опинилось понад 10 млн. га. переважно сільськогосподарських земель.

"Їх успішно почали здавати за оренду при середньому хабарі $300 за гектар, як у приватних розмовах кажуть аграрії", - написав він у своєму Фейсбуці.

Один з авторів законопроекту, Юрій Дерев'янко, повідомив, що документ спрямований на те, щоб зруйнувати корупційну схему, за якою один чиновник Держкомзему міг виділити безкоштовно одній особі декілька гектарів землі без рішення сесії місцевого самоврядування і без громадського обговорення.

Олег Кулініч, який був ініціатором цього законопроекту наголошує на тому, що зараз в селах сільські голови, наприклад, не знають, де виділити землю під сінокоси, для випасу великої рогатої худоби, де взяти землі під сміттєзвалище чи кладовище, адже зараз ці питання потрібно вирішувати у Києві з чиновниками Держкомзему.

Тобто всі доводи авторів документу спираються на ідею децентралізації земельних повноважень та забирання їх у одного органу (Держкомзему) і передача багатьом міським громадам на місця.

І останній, більш політичний аргумент, про який Соболєв мабуть і згадував як про брудну кампанію в ЗМІ – автори законопроекту натякають, що Держземагентство курує Мінагрополітики, яке очолює людина "Самопомочі".

Аргументи Єгора Соболєва та Комітету з протидії корупції

"У проекті акта виявлено корупціогенні фактори – проект акта не відповідає вимогам антикорупційного законодавства", - йдеться у висновку комітету.

Головний аргумент - законодавцем чітко не регламентовано адміністративну процедуру щодо розмежування і реалізації зазначених повноважень, щодо земель за межами населених пунктів, які є комунальною чи державною власністю.

На думку комітету, через це може виникнути конфлікт інтересів та можливості для зловживання повноваженнями.

Після бійки Соболєв написав у своєму Фейсбуці, що він за збільшення повноважень місцевих громад, але до створення земельного кадастру і до проведення нових місцевих виборів цей закон приймати не можна.

"Колишні "риги", які сидять в більшості місцевих рад, із задоволенням роздерибанять державну землю", - уточнив він.

Тобто, виходячи з аргументів Соболєва, він за передачу більших прав місцевим громадам, але тільки після створення чіткого кадастру з зазначенням власників або розпорядників всіх земель. Та проведення місцевих виборів, які повинні очистити ради від регіоналів-хамелеонів, які сподіваються, що зміни в країни оминуть їх "сільську глибинку".

Звичайно, логіка в цих аргументах є, деякі голови та місцеві депутати, розуміють, що за попередні їх "заслуги" люди їх точно більше не виберуть. Тому спробують швидко використати змогу, щоб, або видати землі на своїх родичів, або "найвигідніше передати" землю за хабар для забезпечення своєї безбідної старості.   

Але фактично суперечка між прийняттям та неприйняттям цього законопроекту, це суперечка на рівні, хто буде красти більше - великий виконавчий орган Держкомзем, який зверху вирішує все за всіх, чи окремі чиновники на місцях, які не зможуть зняти себе корону місцевого "царька".