До яких наслідків це призведе? Перше – в ситуації, що склалася, це рішення виглядає єдино можливим. Продовження публічного протистояння між обраним президентом та призначеним головою ОДА набирало обертів, і грало не проти них, а проти інтересів України. Зауважу, що Ігор Коломойський так і не дав адекватної відповіді на питання, чому примчався до "Укртранснафти" минулого четверга. Перевірка законності зміни менеджменту у державній на 100% компанії держслужбовцем першого рангу – трохи сюрреалістично, чи не так?
Нагадаю, що офіційна бізнес-історія групи "Приват" у публічному використанні не передбачає згадок про її мінімальні поступки, і Ігор Валерійович не міг поступитися іміджем "великого та жахливого". У ньому – значна частина його капіталізації. Петро Олексійович, який залишається найбільш рейтинговим політиком країни, не лише звільнив Коломойського, але і підписав зміни до закону "Про акціонерні товариства". Відтепер протистояння між тими, хто вважав, що "Дніпропетровщина – це Коломойський", і адептами соціальної справедливості в їхній уяві вийшло на якісно новий рівень.
Перше тактичне завдання очевидне. Для президента – призначити фахового менеджера на посаду голови Дніпропетровської ОДА. Передбачаю кадрові несподіванки, оскільки Валентин Резніченко навряд чи довго буде опікуватися Дніпропетровщиною. Це – серйозний виклик для Банкової, лава запасних якої не відзначається довжиною. Трохи не той формат. Коломойському та його соратникам тепер варто буде довести, що вони спроможні бути патріотами не лише на державній службі. Припускаю, що вони мають «план Б», і будуть його реалізовувати. З цього випливає наступне очевидне припущення: група "Приват" делегуватиме своїх людей на місцеві вибори не менше активно, ніж на парламентські. Проголошене прагнення до децентралізації влади їм на користь, і боротися за факт проведення виборів до місцевих рад соратники Коломийського будуть по справжньому. А от щодо відкриття ними "внутрішнього фронту" для підтримки Путіна у мене є величезні сумніви – надто послідовними були "приватники" у боротьбі з сепаратизмом. Господар Кремля не схильний пробачати особисті образи, а тут Ігор Валерійович був безкомпромісним. Загальносуспільний інтерес – і за цим будуть уважно спостерігати мислячі представники суспільства – наскільки прагнення держави нав’язати олігархам власні правила гри буде послідовним. Це стане зрозумілим буквально за місяць-півтора, і якщо сказавши "А" з Коломойським, Порошенко не скаже "Б" щодо його колег по олігархічному цеху, президентська команда отримає класичну піррову перемогу.
До речі, питання не лише у наведенні ладу з корпоративними правами держави на ласі шматки власності, але і заходах з стимулювання малого та середнього бізнесу. Без них звільнення Коломойського матиме ознаки "кампанєйщіни". І насамкінець. Тандему молодих парламентаріїв, що захочуть намалювати у своїх резюме зірочки» за "збитого" Коломойського, раджу критично поставитися до всього, що відбувається навколо. Життя зазвичай не вимірюється одним днем і навіть тижнем, що повернув духовному лідеру групи "Приват" частку приватності.