Єдине, про що дискутували спостерігачі - і в самій Польщі, і за її межами - так це про те, в якому турі переможе чинний глава держави Броніслав Коморовський. В першому чи все ж таки у другому? Сама ідея обговорювати другий тур виникла після не дуже вдалої передвиборної кампанії президента, але і в цей момент не виникло сумнівів в його переобранні.
Підтвердженням передбачуваності польського вибору стало і рішення лідера провідної опозиційної партії Ярослава Качиньського не балотуватися на виборах глави держави. Те, що від "Права і справедливості" в кампанії бере участь депутат Європейського парламенту Анджей Дуда, тільки переконувало, що праві не розраховують на успіх.
Тепер, коли вже все відбулося, можна сказати, що Качиньський зіграв відмінну партію. Він відчув не просто протестні настрої в суспільстві. Він зрозумів, що Коморовський - як, втім, і сам він - далекий від молодих людей. І запропонував їм 43-річного політика, який, по суті, тільки починав серйозну кар'єру. Сталося те ж саме, що і 20 років тому, коли 41-річний Олександр Кваснєвський, кандидат опозиційних лівих, обійшов на виборах легендарного ватажка "Солідарності" президента Леха Валенсу. Кваснєвський і зараз, між іншим, молодший за Коморовського майже на три роки. Зате Дуда - в його "віці перемоги".
Важливим козирем Коморовського - окрім, власне, його політичної кар'єри - був його родовід, для поляків це важливо. Президент Коморовський походить із знаменитого шляхетського роду, при цьому його батько - відомий вчений-африканіст і поет. Що ж, батьки нового президента - теж з енциклопедії, обидва вони - вчені, професори однієї з краківських академій. Тесть Анджея Дуди - видатний польський поет Юліан Корнхаусер, теж професор Ягеллонського університету. Тобто, за великим рахунком, Качинський запропонував виборцеві "альтернативного Коморовського" - тільки молодого, енергійного і готового до змін. Яких? Ну, тут вже кожен вирішує для себе. Очевидно, що в другому турі за Дуду голосували і виборці несподіваного бронзового призера першого голосування Павла Кукіза, співака і активіста. Власне, це перемога і є - додавання до традиційного електорату правих електорату протесту. Але тепер сам Дуда став владою. І від того, як він себе зарекомендує, залежить успіх його партії на майбутніх парламентських виборах. Саме вони в кінцевому рахунку повинні дати відповідь на питання, хто найближчими роками правитиме Польщею.
А нам з вами варто подякувати Броніславу Коморовському. Колись я писав, що цей політик в роки правління Януковича захищав українські інтереси так, ніби це він - президент України, а не його колега. Та, власне, це так і було: Коморовський значно краще розумів наші національні інтереси, ніж Янукович. А Дуда буде поруч з нами в один з найбільш непростих і відповідальних періодів історії України. Знаючи про позицію його партії та її лідера Ярослава Качинського в українському конфлікті, у підтримці нового президента Польщі я б не сумнівався.