Так само під час кожного спілкування з пресою Олег невтомно наголошує на одній проблемі, яка пригнічує його – старезний килим для вільних вправ. Поміст, на якому вже ніде в світі не стрибають, занадто жорсткий, травмує гімнастам ноги і настільки різниться від сучасного покриття, що наші гімнасти на змаганнях не можуть правильно розрахувати пружність "диковинки" і втрачають медалі.
В Україні відреагувала на всі ці нарікання чемпіона лише одна людина – президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Технічні характеристики та марку килима узгодили з особистим тренером чемпіона Геннадієм Сартинським. І вже найближчим часом обновка поселиться в гімнастичному залі олімпійської бази в Кончі-Заспі, де споконвіку тренується українська збірна.
Звісно, як спортсмен з величезним стажем та неймовірними здобутками Бубка прекрасно розуміє, що означають для спортсмена умови і з чого починається куватися нагорода.
Залізним аргументом, безсумнівно, послужив "відтік" українських чемпіонів під знамена інших держав. За останній рік ціла низка кримських спортсменів стали росіянами, до яких приєдналася і шахістка Катерина Лагно. Байдарочниця Інна Осипенко-Радомська довго – цілих три олімпійські цикли – служила Україні й принесли їй чотири медалі Ігор (три з них – в особистих гонках) все-таки здалася. Олімпійська чемпіонка відтепер захищатиме стяг Азербайджану.
В списку наших втрат після Лондона-2012 значиться і два провідних гімнасти збірної – її тодішній лідер Микола Куксенков (був четвертим в абсолютній першості на Іграх-2012) та перспективний, талановитий і юний Олег Степко, який приніс Україні "золото" чемпіонату Європи-2013 і згодом став азербайджанцем.
Чи вдасться Бубці втримати Верняєва в українській збірній? Нині ніхто не дасть відповіді, але легенда українського й світового спорту дуже старається. Олег регулярно отримує визнання, а разом з тим – і грошові винагороди від НОК. Так, гімнаст уже п'ять разів ставав найкращим спортсменом місяця за останні 2,5 роки. Вперше – в листопаді-2012, тричі – у 2014-му і в квітні-2015. Крім того, саме йому дісталося звання найкращого спортсмена 2014 року. Ясна річ, що абсолютно всі ці статуетки киянин чесно заслужив.
На руку Бубці, та і всій Україні, ще й те, що тренер Верняєва вперто не хоче залишати Батьківщину. А чемпіон, у свою чергу, навіть не думає про переїзд без наставника, з яким вони разом виграють старт за стартом.
Очевидно, що до Олімпіади-2016 Олег не залишить Україну. У нього величезні шанси на нагороду Ігор, і він не захоче відбувати карантин через зміну громадянства. Хоча його екс-колеги по збірній відбулися без цього. Проте навряд чи так просто відпустять Верняєва. Зазначимо, що Олегу – лише 21 роки, і він спокійно ще працюватиме два олімпійські цикли.
Якось цікаво, чому Верняєв потрібен в українській збірній лише Бубці? Чому Олега не чує федерація, Міністерство – ніхто з тих, кого це стосується і хто не просто може, а повинен і відповідає за умови тренувань? Олімпійська база в Кончі-Заспі належить державі, і те ж Міністерство спорту могло б уже давно подбати про новий килим. Тим паче, що йдеться навіть не про перспективного спортсмена, а вже реалізованого, який виправдав і перевиконав усі аванси – це чемпіон світу і Європи.
А от коли гімнаст повернеться з Ріо-2016 з медаллю, і представники Міністерства, і федерації будуть ділити цей успіх на всіх. Тільки от що конкретно кожен з них зробив, щоб Олег досягнув такої вершини?!