28-29 травня у Києві відбудеться 8- й Київський Безпековий Форум, організований Фондом Арсенія Яценюка "Відкрий Україну". Понад 400 міжнародних і українських лідерів, представників політичних, ділових та громадських кіл із понад 20 країн світу обговорять глобальні безпекові тенденції та виклики в сучасних міжнародних відносинах.
Цього року основна тема Форуму буде присвячена останнім подіям в Україні та біля її кордонів, їх передумовам і можливим наслідкам для держави, регіону, Європи, і навіть для світу в цілому.
Одним із спікерів форуму стане колишній керівник уряду Литви Гедімінас Кіркілас, у якого Еспресо.TV розпитало про майбутнє конфлікту на Донбасі, розвиток стосунків між Україною та ЄС.
Пане Кіркіласе, яким Ви бачите подальший розвиток подій на сході України?
Ситуація залишається дуже складною. Ми можемо ідеалізувати наші цілі і планувати ситуацію, як того бажаємо, але в непростому повсякденному житті, однак, ми повинні залишатися реалістами. Ми мусимо робити все, що в наших силах, і тоді, можливо, те, що ми не в змозі змінити сьогодні, колись зміниться на краще.
Я вважаю, що в даний час Україна повинна зосередитися на внутрішніх політичних та економічних реформах, а також спрямувати всі сили на демократичну консолідацію та європейську інтеграцію. Боротьба з корупцією є також дуже важливим питанням, адже в іншому разі пост-вільнюська Революція гідності може не досягти поставлених цілей, як це було з Помаранчевою революцією після її первинного успіху.
Лише маючи надійну основу, можна крок за кроком досягти певного прогресу. Важливо не втратити те, що досягнуто, та прагнути повернути те, що було втрачено.
Події, що відбуваються в Україні, можна трактувати як зіткнення цінностей (культур)? Яка система цінностей уособлює майбутнє України, Європи та світу?
Знамените визначення про зіткнення культур, яке висловив у 1992 році Самуель Гантінгтон одразу після закінчення «холодної війни», є хорошим методологічним інструментом для аналізу внутрішньої і міжнародної політики. Тим не менш, ми не повинні бути занадто детерміністичними.
Так, є зіткнення між демократичними і недемократичними цінностей, і Україна повинна дотримуватися демократичного шляху розвитку, боротися за права людини, доки не стане зрілою демократичною державою. Тільки демократичні цінності та права людини є майбутнім для України, Європи та світу.
Як, на ваш погляд, можна змінити Росію і коли?
Це, ймовірно, одне з найважчих питань як для політиків, так і для політологів та істориків.
Політична еліта Росії, вочевидь, не готова йти на демократичні зміни.
Після лютого 1917 року в Росії не було жодної революції. Більшовицький переворот у жовтні 1917 року зробив російський народ дуже покірним владі.
Сьогодні, якщо Росія опиниться в умовах значної економічної кризи, неприйнятної для частини політичної еліти та суспільства, зміни стануть можливими. Тим не менш, Україна знає краще, ніж Литва, як важко і довго можуть проходити демократичні зміни, і політична ситуація в Росії набагато гірша, ніж будь-коли в Україні після розпаду комунізму.
Крім того, Росія - це країна соціальних нерівностей, в якій привілейована еліта володіє всім багатством, а більша частина населення живе поза межею забезпеченості. Таким чином, враховуючи всю внутрішню пропаганду Росії як наддержави, з одного боку, та злого Заходу – з іншого, російські люди не прагнуть до кращого життя і демократичних перетворень.
Однак ми повинні бути оптимістами, тому що історія непередбачувана...
Майже два роки тому в інтерв'ю для деяких українських ЗМІ, задовго до подій, які відбулися в Україні, ви дуже позитивно відгукувалися щодо діяльності колишнього президента Януковича. Звичайно, це було до того, як він "провалив" підписання Угоди про асоціацію. Тоді ви відкрито заявили про російський тиск на Україну в зв'язку з цим. Чому ніхто в Європі тоді не відчув неминучої війни? Чому Європа "проспала"?
Данкварт Рустов, відомий вчений в галузі демократії, в 1970 році писав: "ми повинні допустити можливість, що в силу певних обставин можна змусити силою, одурити, спокусити, або за допомогою лестощів умовити недемократа діяти демократичним шляхом, і їх переконання через певний час можуть змінитися завдяки логічному обґрунтуванню та даній адаптації ".
Демократія – це режим ризиків і нових можливостей. Тому я надав кредит довіри Януковичу, сподіваючись, що він, будучи демократично обраним українцями, буде відповідати демократичним правилам політичної гри. Тим не менш, в кінцевому рахунку, цього не відбулося, як це сталося з колишнім словацьким прем'єр-міністром Владимиром Мечіаром, який змінився з самодержця на демократа, коли усвідомив переваги ЄС.
Європа не проспала, вона просто продовжувала вірити в проект миру після трагедії Другої світової війни. Європа також зберегла віру, що Росія не буде перетинати певні кордони в Європі 21-го століття.
Крім того, Україна стала дуже вразливою політично і економічно після остаточної поразки Помаранчевої революції, що завершилося поверненням Януковича до влади.
Тим не менш, сьогодні Україна і Європа разом намагаються знайти вихід з цього глухого кута.