Днями було затримано сімох бійців роти спецпризначення "Торнадо", яку було сформовано з бійців колишнього батальйону "Шахтарськ". Затримали і їхнього командира Руслана Онищенка. Звинувачують їх у широкому спектрі злочинів – від грабежів до тортур. З‘ясувати ситуацію допоможе колишній боєць батальйону "Шахтарськ", учасник боїв під Іловайськом, котрий у програмі "Студія Захід з Антоном Борковським" розповів, наскільки виправданим було затримання комбата і його соратників. Чуток і пліток на цю тему лунає безліч, головне, аби це не кидало тінь на тих, хто чесно боронить Україну від ворога.
Ви відслужили кілька місяців у батальйоні "Шахтарськ", який потім було розформовано, частина батальйону "Шахтарськ" стала ротою "Торнадо". І ось зараз виникнув величезний скандал. Що Ви бачили на власні очі?
Почнемо з командування спецпідрозділу "Шахтарськ". Командували батальйоном двоє людей: Філоненко і Руслан Ілліч Онищенко. Наскільки я чув, справжнє його прізвище Абельмаз, потім він одружився і взяв прізвище Онищенко. Все почалось у червні - липні 2014 року. Привезли якусь людину, нібито сепаратиста. Ми, охороняючи територію, побачили як група, з якою приїхав Руслан Ілліч, знущалася з цього полоненого. Потім стало відомо, що він - простий таксист із Донецька. Зробили шикування ну і його, так би мовити, показово нагайками і батогом били. Перед усім плацом. Сказали йому нецензурні слова, типу йди звідси. І відпустили фактично у нижній білизні. Було й побиття самих бійців. Коли давали звільнення, хлопці бувало від навантажень дозволяли собі на мирній території хильнути. Але вони мали у строго визначений час прибути на базу. Наголошу, це ще були тренування.
Був випадок, комбат побачив, що прийшли трішки підвипивші бійці. Вночі о 11-12 ночі приїхали невідомі люди в балаклавах, почали крутити і бити бійців, потім спустили їх у підвал. Також показово на плацу за якісь там провини показово катували самих бійців. У комбата була нагайка із залізною кулькою, якою бійців показово шмагали перед усім батальйоном за якусь провину.
Часом навмисно деякі бійці батальйону провокували інших бійців. Усі мали особисту зброю, фактично з нею спали. І от коли люди лягали відпочивати, спеціально крали пістолет чи автомат – і ховали. А потім доносили комбату, що пропала зброя. Замість того, щоб написати рапорт у МВС, що по такій і такій причині загубилася особиста зброя, комбат просто шантажував, казав: "Усе, 3-4 роки відсидиш". І людина працювала робочим, готувала їсти, мила підлогу і виконувала всяке там будівництво.
Пам‘ятаю з операції у Волновасі приїхала моя група. Ми були дуже голодні. Просили щось поїсти. Уявіть ситуацію, приїхала фура, там закрутки домашні тощо. А тобі старшина каже – "нічого нема". А ти знаєш, що в підвалі і снікерси, і масло. І все тухне. А тобі – "на, Мівіну їж".
Свого часу бійці батальйону "Айдар" мені розповідали, що в їхнього командира на той час була своя група, що називалася "Чорна сотня". От Ви згадали про групу Онищенка у батальйоні "Шахтарськ". Що вона собою являла? "Чорна сотня" айдарівська займалася встановленням правил їхнього командира, на противагу їхньому замкомбату, якого бійці поважали й називали "Батя". А як було у Вас?
У комбата була не одна, а декілька груп. В основному вони йшли по чорному списку – частина була зареєстрована як офіційні бійці, а частина – цей самий чорний список. Вони мали свою компанію, працювали на шахтах, працювали таксистами. Привозили різний товар, займались підробленим алкоголем. Одна група - близько 20 чоловік. І ще потім три групи з'явилися. Вони підтримували його, бо Руслан Ілліч підтримував мародерство. Його фрази: "Мы - стая волков. Мы вместе против всех. Никто нам не указ. Мы пришли, чтобы забрать своё. Ребята, что вы видите – то ваше, вы это заслуживаете". От такі власне були його слова. І було таке, що деякі бійці поверталися з ноутбуками, поверталися з шубами, які відправляли через "Нову пошту".
З шубами?!
З шубами, так. Був такий випадок, що комбат жорстоко побив одного з наближених до себе, через те, що ця людина відправила у своє місто 10 кілограм золота. Хоча я цього не бачив, бо мене у той час не було - я був на зовсім іншій операції.
Свого часу, коли Онищенко був у нас в студії, він розповідав про принципи, що на звільнених територіях має панувати миролюбство, гуманізм і правопорядок.
Одне він розказував вам, а зовсім інше розповідав нам. Він сказав, що нам треба забрати своє. Він втратив усе, в нього сепаратисти навіть собак повбивали. Певно, це була просто помста. "Мы - стая волков, а волки никого не жалеют", - це були його слова. Інше питання, що був режим "отжим".
Режим "отжим"?!
Режим "отжим", так. Тобто, їхала машина, яка сподобалася комбату. Без причини зупинялася, потім допитували і перевіряли документи. І по волевиявленню комбата машина забиралася.
Ну, а бійці, що на це?
А що бійці можуть сказати командуванню?! Спеціально робились групи, які підписувалися на мародерство.
А у Вашому конкретному випадку, чому Ви вирішили звільнитися з батальйону?
Я побачив непрофесійність багатьох бійців, через те, яким чином гинуть бійці плюс факти мародерства. Я і моя група мало часу знаходилися на базі, оскільки ми мали окремі операції, але коли ми приїжджали нам розказували історії. Я наголошую, багато бійців чинили все добросовісно і виконували всі завдання, але частина саме Руслана Онищенко займалися аморальними вчинками. Звільнялися з батальйону по два-три місяці, а то і з побиттям, а то і зі зніманням на камеру. В інтернеті є відео, як двох бійців пресують за те, що вони хочуть покинути батальйон. Перед усім строєм принижують.
Коли ми хотіли йти у відпустку, нас вирішили "пошманати". І всі рації, які давалися на батальйон, усі ножі, які дарувалися волонтерами, - все позабирали. Ми ходили з рюкзаками, у яких були гільзи і так далі. Тож загубилися по два-три патрони, ну буває, тому що пачки старі. Коли це побачили, вернули всіх назад і жорстоко побили перед всіма. І таким чином, з кров‘ю на формі ми виходили з бази в Широкино.
Колишні бійці батальйону "Шахтарськ", можливо "торнадівці", чи вони будуть свідчити проти Онищенка у суді?
Знову ж таки, наскільки їм дозволить сумління, наскільки вони будуть сміливі. На той час, коли мені пропонували написати заяву й давати свідчення, я відмовлявся, адже знав, що ця людина має дуже багато зв‘язків. Я хочу сказати, щоб не боялися і робили те, що підказує сумління. Не бійтесь, розкажіть, усе як було.