Зрозуміло, насамперед розмова стосувалася України. І зрозуміло, відповідав Кисельов у властивій йому манері, з далекими відгалуженнями - начебто, за темою, начебто, логічно продовжуючи одну думку іншою, але так, щоб у результаті розмова вийшла подрібненою. Перестрибував з однієї теми на іншу і потім повертався до вихідної. В результаті головна тема - стан в Україні - складалася з окремих фрагментів, і, відповідно, внутрішні суперечності, логічні нестиковки в ній не так впадали в очі.
Отже, питання про те, як сьогодні в Києві. Відповідь Кисельова: "У Києві весна, в Києві гарна погода, в Києві нормальне спокійне, мирне життя. У Києві немає жодної фашистської хунти, про яку розповідає російське телебачення». Ну хіба не чудово? Просто "припечатав".
Далі - сильніше: "Так, у Києві багато проблем. Зрозуміло, що країна, проти якої ведуть неоголошену війну, відчуває величезні економічні та політичні труднощі. Але я думаю, що все буде в порядку, тому й кажу, що в Києві - весна". Ви вже розтанули? Зарано, не поспішайте.
Але поки ще куриться фіміам: "Якщо хтось думає, що по Києву ходять банди жидобандерівців, фашистів і націоналістів, то мені шкода цих людей, тому що вони перебувають у полоні нахабної, що не має нічого спільного з дійсністю, брехні російських каналів, які мовлять з Москви і які, на мій погляд, втратили право називатися засобами масової інформації, а перетворилися на засоби масової пропаганди, а люди, які там працюють, на жаль, втратили право називатися журналістами. Вони - обслуга чинної влади". Ось воно - закінчення першого акту, перехід на іншу тему. Відразу й не помітиш, легко і ненав'язливо - від стану в Києві до викриття російських ЗМІ. І не скажеш же, що штучно, притягнуто за вуха - ні, зовсім ні. Політ думки, широта погляду - тільки й усього.
Тільки політ цей ніяк не закінчується, Кисельов розвиває і розвиває тему ЗМІ: "...Навколо багатьох ЗМІ в Україні ведуться різні інтриги і політичні суперечки, переказувати їх марно. Скажу тільки, що майже всі ЗМІ перебувають у приватній власності, і це добре. А коли держава контролює ЗМІ, це дуже погано і шкідливо". І теж адже золоті слова, що не причепишся! Ну, хіба що інтриги й політичні суперечки - це, взагалі-то, далеко не одне і те ж, і змішувати їх в одну купу - надто вже сміливо.
А далі й зовсім тільки й залишається, що зняти перед Кисельовим капелюха: "На прикладі Росії ми можемо бачити, що відбувається зі ЗМІ, коли вони стають державними. Всі основні телеканали Росії належать або державі, або приватним власникам, які тісно пов'язані особисто з Володимиром Путіним або з компаніями, на чолі яких стоять близькі йому люди ". Ось він який, Євгеній Кисельов - чесний, сміливий, принциповий, мислячий, який називає речі своїми іменами. Ну, хіба можна після цього не довіряти всьому, що він скаже?
Після цього кореспондентці доводиться повертати метра до питання про Україну. Ось тут - рівно посередині інтерв'ю - і звучить пасаж, про який трохи нижче.
А кінцівка присвячена ситуації на Донбасі. Кисельов не сумнівається в участі у війні російських військ, розповідає, як регулярні частини стирають розпізнавальні знаки і мімікрують під «ополченців», як російські танки під покровом ночі перетинають контрольований сепаратистами кордон, як російські «гуманітарні» конвої завозять зброю, а вивозять промислове обладнання. Ну, хіба можна після цього запідозрити його в чомусь непристойному? Респектабельнішої душі людина!
І все було б добре, якби не згаданий пасаж, захований в середині інтерв'ю. Ось він: "У влади в Україні виявилися не ті люди, які воювали на Майдані. Обличчям Майдану були "Правий сектор", Партія свободи (ймовірно, помилка кореспондентки, але зрозуміло, про кого йдеться. - Б. Б.), ще півдюжини політичних організацій та громадських рухів, які, власне, і перемогли. А в парламенті до влади прийшли партії, лідерів яких Майдан освистував, і вони ж сформували уряд".
На перший погляд, і тут нічого особливого - ось, хіба що, слово «воювали» відносно до Майдану звучить незвично. Але ... виходить, що ні Петро Порошенко, ні Арсеній Яценюк, ні десятки нинішніх депутатів Верховної Ради та міністрів - ніхто з них не мав до Майдану ніякого відношення? Що перемогу у Майдану тупо і підло вкрали якісь ліві, особи, які невідомо звідки взялися? А виходить, що саме так і було.
Бо не знайомий із подробицями російськомовний естонський (і не тільки естонський, а й, наприклад, російський) читач подумає, що лідерів партій, що увійшли до парламенту, освистував весь Майдан, а не тільки найбільш радикальна його частина. І освистував завжди, щоразу, а не від випадку до випадку. І освистував всіх їх. І що лідера "Свободи" Олега Тягнибока, на відміну від лідерів парламентських партій, на Майдані не освистували.
Читач так і не зрозуміє: якщо Порошенко, Яценюка та інших Майдан нібито тільки й робив, що освистував - якого біса вони на нього перли? Втім, ні: він же, читач, взагалі не знає, що вони там були! У картині Майдану, намальованій Кисельовим, їм взагалі не знайшлося місця.
У Росії і "Правий сектор", і "Свобода" оголошені екстремістськими організаціями. Читач "Постімее", швидше за все, про це знає. Російський читач, який зайде на інтерв'ю за гіперпосиланнями і банерами, знає тим більше. Український читач теж ставиться до цих організацій далеко не однозначно. І чесний наш Євген Кисельов переконує всіх цих читачів: на Майдані були одні лише екстремісти; сам Майдан - справа рук екстремістів. Ах, так: були ще півдюжини організацій - не названі Кисельовим, а значить, у поданні читача, теж, ймовірно, екстремістських. Ні-ні, слова «хунта» Кисельов не промовляє - Боже збав! І фрази "антиконституційний переворот" не промовляє - та як же можна? Він тільки натякає - прозоро натякає.
А далі ... От як ви думаєте, який висновок має зробити вдумливий читач з усього цього? (А наш метр працює саме для вдумливої аудиторії.) Висновок цей єдиний: спочатку в Україні екстремісти силою захопили владу, а потім цю владу у екстремістів видурили політичні шахраї. А як же всі чесні і правильні слова Кисельова про весну в Києві, про свободу ЗМІ? А вони вже не мають значення: якщо влада сама собою вкрай сумнівна і вже точно нелегітимна (а хіба можуть екстремісти з шахраями бути легітимними?), то й говорити більше нема про що. Яке значення мають деталі, якщо сама основа, як переконує Кисельов, порочна?
І ще один висновок, який неодмінно зробить вдумливий читач. Майдан був справою рук "Правого сектора" і партії "Свобода". Жодна з цих сил до парламенту не пройшла - отже, жодна з цих сил не користується хоч якою-небудь значною популярністю. Що з цього безпосередньо випливає? А випливає те, що, за Кисельовим, і сам Майдан популярністю в українців не користується - бо якби користувався, то переможців Майдану вже точно обрали би до Верховної Ради. Вимальовується та сама, знайома за російськими пропагандистськими опусами, картина: мирні, але слабохарактерні «хохли» дозволили купці екстремістів захопити владу і тепер щосили від цього страждають. Одним словом, "Путін, прийди, Путін, врятуй".
А може, Євген Кисельов не обманює і не пересмикує, а просто у нього склалося таке уявлення про Майдан? Ні: він - досвідчений і професійний аналітик, так що сумлінна омана виключається.
Після прочитання цього інтерв'ю дуже вже складно позбутися думки, що Євген Кисельов виконує в російській пропагандистській війні роль другого ешелону, такого собі спецназу, групи зачистки. Першим наступає Дмитро Кисельов із сокирою, а слідом за ним приходить елегантний Євген Кисельов з не менш елегантним стилетом - для "трудновнушаемых", для тих, хто зумів ухилитися від інформаційної сокири.