Як Льовочкін та Фурсін досі виводять гроші з України

…10 серпня міністр енергетики Володимир Демчишин заявив про те, що облгази бізнесмена Дмитра Фірташа заборгували державі понад 4 мільярди гривень.

"Підприємства Фірташа заборгували за газ понад 4 млрд гривень. Це тільки облгази", - сказав Демчишин. За його словами, зазначена сума боргу облгазів сформувалася через несплату за поставлений їм технологічний газ.

Як відомо, так звана владно-бізнесова група "РосУкрЕнерго" під керівництвом олігарха сконцентрувала близько 70% всіх обл- та міськгазів України. Левова частина пакетів акцій газопостачальних підприємств була приватизована компаніями групи "РУЕ" за часів президентства Віктора Януковича.

Фактично - це монополія, якій платять гроші ледь не всі споживачі газу України. На початку цього року Верховною Радою був ухвалений закон про ринок газу, який, зокрема, покликаний демонтувати цю монополію.

Але треба зазначити, що власником газопостачальної імперії є не лише Фірташ, який досі перебуває під арештом у Австрії, має проблеми з правосуддям США та проти якого українські силовики почали активно "розкручувати" справи.

У цьому бізнесі він має партнерів, які засідають у Верховній Раді та активно розкручують різноманітні політичні проекти з метою повернутися до влади. Вважається, що це Сергій Льовочкін та Іван Фурсін.

Протягом літа 2015 року у відкритому доступі Єдиного реєстру судових рішень з'явилася ціла низка документів, що свідчать про активне виведення грошей на офшорні рахунки групою компаній, близьких до цих осіб.

Серед цих компаній є й такі, яким прямо чи опосередковано належать великі пакети акцій облгазів. Тож про походження виведених коштів, враховуючи заяву Демчишина про грандіозні борги перед державою, неважко здогадатися.

Як з'ясувалося, фірми, близькі до Льовочкіна та Фурсіна, вивели з України близько 20 мільйонів доларів. Ще цікавіше, що ці гроші пішли на рахунки у латвійському Trasta Komercbanka. Саме у цій фінустанові опинилися гроші, які були заплачені державою за сумнозвісні "Вишки Бойка".

Офшорна схема

В українській бізнес-практиці є досить популярна схема "узаконювання" виведення грошей в офшори.

Коротко її можна описати таким чином. Українська компанія укладає угоду на поставку цвяхів з фірмою, зареєстрованою в офшорній юрисдикції. В угоді прописується умова 100% передплати за ще не поставлений товар.

Українська фірма переказує певну суму на рахунок офшору. Але жодної поставки цвяхів не відбувається. Для того, щоб така угода не була визнана фіскальними органами фіктивною і у власників грошей не виникли серйозні проблеми, українська фірма подає судовий позов.

До позову додається контракт з умовою передплати та виставляється претензія до офшору за порушення умов - непоставку товару. До суду часто навіть приходить формальний представник офшору, який визнає позовні вимоги української компанії. Суд виносить рішення, що офшор винен українській компанії гроші.

Після цього справа вмирає, гроші залишаються на рахунках офшору, а на будь-які питання фіскалів, чому кошти були виведені в офшорну юрисдикцію, власники грошей кажуть - ось рішення суду, вони нам винні і не повертають. Завдяки цьому жодних формальних претензій українські контролюючі органи пред'явити не можуть.

Як свідчать численні судові рішення, опубліковані у відкритому доступі, саме цією схемою скористалися компанії близькі до Льовочкіна-Фурсіна.

Зокрема, гроші переказувалися на рахунки юридичних осіб, зареєстрованих на Британських Віргінських островах - MacNamara Holdings S.A. та Lerden Industry Inc. Транзакції йшли від шести українських компаній - "Ласфано Україна", "Рейкон", "Дельфін", "НІКО і К", "Укрпромекологія-Інвест" та "Матриця". Всі судові рішення щодо розрахунків між названими юридичними особами виносилися у Господарському суді Одеської області.

Контракти, за якими переказувалися гроші, були підписані протягом грудня 2014 - лютого 2015. Найбільша частина грошей пішла з України у лютому цього року.

Цікаво, що саме у лютому до Верховної Ради був внесений проект закону про ринок газу, яким створюються проблеми для функціонування імперії облгазів.



При цьому, як свідчить текст відповідного судового рішення, у випадку перерахунку від "Ласфано Україна" за 10 лютого, контрагентом за контрактом виступає Lerden Industry Inc. А півтора мільйони доларів, за умовами контракту, було перераховано MacNamara Holdings S.A. Що напряму свідчить про пов'язаність цих двох компаній.

Всі платежі від даних компаній формально були авансом за поставку товарів.

Зокрема, компанії "Матриця" та "Дельфін" нібито хотіли купити у офшорів установки лазерного покрою HYPER GREAR (справи № 916/1132/15-г та № 916/1725/15 відповідно), "Ласфано" - прецизійні обробні центри MIKROMAT 8V HSC (справа № 916/1995/15) та охолоджувачі ВМ-17 (справа № 916/1805/15), " Рейкон " - також охолоджувачі ВМ-17 (справа № 916/2178/15), "Укрпромекологія-Інвест" - лінію шнекового пресування (справа № 916/1929/15), а "Ніко і К" - "техніку для будівництва" (справа № 916/1726/15) .

Як зазначили у суді українські компанії, контрагенти отримали передплату, але не поставили товари. І усі позовні вимоги представники офшорів визнали в повному обсязі.

 

В одному з судових рішень (справа № 916/1805/15) навіть конкретизовано, що відповідач (MacNamara Holdings S.A.) "з об'єктивних причин не зміг придбати для позивача обладнання в кількості та за ціною обумовленою в контракті, та у зв'язку із тим, що у нього зараз тимчасові фінансові ускладнення не повернув позивачу сплачені ним кошти".

Отже Господарський суд Одеської області, без тіні сумніву, став на сторону українського бізнесу та оголосив офшори боржниками. Одночасно видавши "індульгенцію" на виведення мільйонів доларів в офшори.

Але кому належать компанії, що платили офшорам за непоставлені товари?

Група Сергія Льовочкіна та Івана Фурсіна

Підемо від компанії, що переказала офшорам найбільшу суму - ТОВ "Ласфано Україна". Офшорка MacNamara Holdings S.A. отримала від неї 6,7 мільйонів доларів.

Ця компанія зареєстрована у Києві, на Несторівському провулку, 6. Згідно з даними реєстру юросіб, єдиним її власником є кіпрська фірма "Lasfano Investments Limited".

"Ласфано Україна" є прямим та опосередкованим акціонером цілої низки українських облгазів. Зокрема, її частка була в "Чернігівгаз", "Чернівцігаз", "Рівнегаз","Вінницягаз", "Івано- Франківськгаз", Волиньгаз ", Закарпаттягаз", "Львівгаз" та "Кримгаз".

Крім того, компанія "Ласфано" була одним з опосередкованих власників ТОВ "Київміськбуд-Інвест", яке у 2004 році отримувало в оренду земельну ділянку площею майже у 20 тисяч квадратних метрів у центрі Києва - від вулиці Льва Толстого до бульвару Тараса Шевченка. Щоправда, в кінці грудня 2014 року ця ділянка за рішенням суду була повернена громаді.

Ще одним співзасновником "Київміськбуд-Інвест" була пов'язана з "Ласфано" компанія "Промислові інвестиції", що у 2012 році домоглась судового рішення про санацію держпідприємства "Сумихімпром", яке тоді очолювали менеджери "OstChem" Дмитра Фірташа.

Директор "Промислових інвестицій" Олександр Паршаков також відомий як директор недержавного пенсійного фонду "Промисловий союз", засновником якого є "Місто банк" Івана Фурсіна. Паршаков близький до бізнес-групи Фурсіна та Льовочкіна.

На другому місці у "хіт-параді" виведення грошей ТОВ "Матриця", що сплатило офшору 3,5 мільйони доларів, зареєстровано в Одесі, на вулиці Єврейській, 23.

Кінцевим бенефіціаром компанії у реєстрі юридичних осіб вказаний кіпріот Апаріас Мавроматіс. Водночас її номінальними власниками записані фірми Roland International Holding S.A.R.L. з Люксембургу та вітчизняне ТОВ " Драккар ".

Власниками фірми "Драккар" є громадяни України Денис Ковирньов та Віталій Тітов.

Віталій Тітов - нині позафракційний депутат Київської обласної ради, колишній "регіонал". Раніше він працював головою правління "Київоблгазу". Ця людина також була директором фірми "Іст-Вест-Фінанс", яку у кінці 90-х заснували особисто Сергій Льовочкін та Іван Фурсін.

Крім того, компанія "Драккар" була акціонером "Миколаївського комбінату хлібопродуктів", наглядову раду якого очолювала Юлія Льовочкіна - сестра екс-голови АП.

Також цікаво, що ТОВ " Драккар" у 2008 році ініціювала банкротство феодосійського заводу "Море". ЗМІ писали, що банкрутство державного суднобудівного підприємства було ініційоване в інтересах Фурсіна. Підтвердженням цьому став той факт, що санацію підприємства суд довірив "Місто-Банку", що належить Фурсіну.

Третю сходинку посіло ТОВ " Рейкон", що переказало 2,9 мільйони доларів. Компанія зареєстрована в Києві, на вулиці Мельникова, 12.

Засновниками "Рейкону" є Іван Корж та кіпрська фірма Sasir Holdings Limited. Остання також володіла компаніями "Надра-Фінанс" та "Надра-Інвест", які свого часу здійснювали випуск облігацій, гарантованих банком "Надра", що належав групі "РосУкрЕнерго".

Співзасновником "Надра-Фінанс" та "Надра-Інвест" також був Максим Марчук - генеральний директор ПАТ "Східно-Європейська фондова біржа", до біржової ради якої входить згаданий вище Олександр Паршаков, менеджер Льовочкіна і Фурсіна. Також Марчук до 2012 року працював юристом компанії "Будброк", яка разом з "Ласфано" є опосередкованим власником облгазів.

Про певну пов'язаність "Рейкону" з діяльністю банку "Надра" говорить ще один документ з реєстру судових рішень (справа №911/2419/15). В ньому зазначається, що ця компанія викупила майно боржника банку "Надра" - земельну ділянку у 4 гектари та майновий комплекс для виробництва харчової продукції у Київській області.

На четвертому місці з виведення коштів в офшори - ТОВ "Укрпромекологія-Інвест", яке переказало 1,7 мільйони доларів. З початку серпня ця компанія належить невідомій широкому загалу людині - Олександру Шпаку.

Але раніше ця фірма належала ТОВ "Укрпромекологія" та голандській компанії GCK Holding Limited. А її директором була Наталія Юріївна Гориславець - член наглядової ради банку "Кліринговий дім" Сергія Льовочкіна.

Статутний фонд акціонера компанії, що виводила кошта - "Укрпромекології" - був записаний на ТОВ "Лілатек", що у свою чергу належить компанії "Фінексперт", яку заснував особисто Іван Фурсін. Також акціонером "Укрпромекології" значився Олександр Павлов - керівник "Ласфано Україна", акціонера облгазів.

П'яту сходинку рейтингу з виведення коштів посіло ТОВ "Дельфін", що заплатило офшорам 1,6 мільйонів доларів.

Ця компанія зареєстрована за тією ж адресою на Єврейській вулиці в Одесі, що й ТОВ "Матриця". Понад те, її засновником є та сама близька до Льовочкіна-Фурсіна компанія "Драккар", що описана вище. Ще одним співзасновником "Дельфіну" виступає кіпрська фірма Kalsa Ventures Limited.

І замикає "хіт-парад" компанія "Ніко і К", яка переказала офшору 862 тисячі 400 доларів. Її засновниками є бізнесмен Ігор Тинний, давній партнер Фурсіна та Льовочкіна, а також кіпрська фірма "Kessler".

Остання у 2007 році стала власником долі у компанії "Іст-Вест-Фінанс", яку у кінці 90-х заснували особисто Льовочкін та Фурсін. Партнером "Kessler" виступала ще одна кіпрська фірма "Utelo Holdings Limited", яка, згідно з рослідуванням"Наших грошей" брала участь у приватизації "Укртелекому" і пов'язана з Льовочкіним.

Латвійський банк і "Вишки Бойка"

З усіх наведених фактів можна зробити обґрунтований висновок, що всі шість компаній, які вивели з України близько 20 мільйонів доларів, прямо чи опосередковано мають відношення до імперії облгазів "РосУкрЕнерго" та бізнесу Льовочкіна і Фурсіна.

Але кому вони переказали ці гроші?

Відомості про компанію MacNamara Holdings S.A., яка отримала основну частину цих грошей можна знайти у базі даних Offshoreleaks. Як відомо, у цій базі даних Міжнародного консорціуму журналістів навесні 2013 року була опублікована інформація щодо тисяч офшорних компаній, зареєстрованих на Британських Віргінських островах.

До неї, зокрема, потрапили дані офшорок, зареєстрованих компанією Commonwealth Trust Limited, що керує глобальною мережею підставних фірм для перекидання грошей. В тому числі, не завжди "чистих".

Саме Commonwealth Trust Limited керувала компанією MacNamara Holdings S.A., на рахунки якої платили мільйони доларів фірми, близькі до Льовочкіна і Фурсіна.

Згідно з судовими документами, платежі від цих фірм йшли через "Місто-Банк" Фурсіна у латвійський Trasta Komercbanka.

Як писала "Українська правда", саме на рахунок у цьому банку держава Україна заплатила 400 мільйонів доларів за сумнозвісні бурові установки, які реально коштували 250 мільйонів. Ці бурові отримали неформальну назву "Вишки Бойка" та стали предметом одного з найгучніших корупційних скандалів часів президентства Віктора Януковича.

43% Trasta Komercbanka належало громадянину Латвії Ігорю Буймістеру. Ще 9% належало британцю Чарльзу Трехерну, який також входив до складу наглядової ради компанії Centragas - материнської структури "РосУкрЕнерго", що належала Фірташу та Фурсіну.

Трехенр та Фурсін мали спільну компанію на Кіпрі, керівником якої був очільник кіпрської філії Trasta Komercbanka Константінос Константіноу, а інвестиційним радником - Роберт Шетлер -Джонс, директор Group DF Фірташа.

Найцікавіше, що серед акціонерів Trasta Komercbanka також значилася голландська компанія GCK Holdings. Вона ж була акціонером згаданої вище фірми "Укрпромекологія-Інвест", яка вивела гроші на рахунки того ж латвійського банку і яку очолювала член наглядової ради банку Сергія Льовочкіна.

Інша компанія з BVI, на яку виводили кошти, - Lerden Industry Inc. - у 2006 році була акціонером "Аграрного комплексу "Васильки". До неї цим комплексом володів "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", наглядову раду якого очолювала Юлія Льовочкіна, сестра екс-голови АП.

Вона ж у 2003-2007 роках працювала у заступником керівника інвестиційного бізнесу у "Місто-Банку" Івана Фурсіна, через який ішли платежі шести названих вище фірм на латвійські рахунки офшорних компаній. Коло замкнулося.

Коло замкнулся на людях, які вже багато років сидять на схемах відмивання коштів з українського бюджету, і продовжують робити це далі.

Це просте пояснення, звідки Льовочкін, який так багато років працював держслужбовцем, може дозволити собі розкішне життя з будинками на острові, чартери, та купівлю "Інтера".