Однією з головних причин цього тренду стало зростання серед кінотеатральної публіки глядачів віком 55+. Вони готові ходити у кіно, якщо там показуватимуться стрічки про людей, подібних до них за віком. Та на другому дні цієї тенденції прослідковується макроекономічний контекст.
Про те, що "пенсіонери почали ходити у кінотеатри" всерйоз заговорили у 2011 році. Коли у всесвітньому прокаті з величезним успіхом пройшла стрічка "Готель Меріголд: Кращий з екзотичних". Усім її головним героям добре за 60. При бюджеті у $10 млн. фільм зібрав у світовому прокаті $136,8 млн.
На хвилі цього успіху було знято ще кілька стрічок, орієнтованих на літню аудиторію. Проте у прокаті всі вони провалилися. Створити за кілька років низку картин виявилося легше, ніж перелаштувати консервативну свідомість літніх людей, які на той час ще не звикли ходити у кіно. Переконання, що широкі екрани — виключно для підлітків, тоді лишень тільки похитнулося.
Цьогоріч у всесвітній прокат вийшла ціла низка стрічок, що цементують кінотеатральну тенденцію "старикам тут місце". Друга частина "Готелю Меріголд" із тими самими героями зібрала у прокаті майже в дев'ять разів більше свого бюджету. Однією з найяскравіших комедій осені стала стрічка "Стажер", у якій літній персонаж Роберта Де Ніро намагається працювати пліч-о-пліч із молоддю. А наступного тижня у вітчизняний прокат вийде нове творіння оскароносного Паоло Соррентіно "Юність". Фільм переконує, серед іншого, в тому, що натхнення жити не закінчується, навіть коли розміняв дев'ятий десяток.
Відкидає лозунг "шана старим — дорогу молодим" і телесеріальний світ. Наприклад, у шостому сезоні "Абатства Даунтон", що наразі виходить на екрани, одразу кілька серій присвячено весіллю двох літніх персонажів, яким за 60.
Ну, а в українському кінематографі ця тенденція відлунюється у короткометражній стрічці Христини Сиволап "Давай не сьогодні". Це один із найтитулованіших вітчизняних фільмів 2015 року з простим меседжем: не спіши помирати — спіши любити. Стрічку можна буде переглянути на кінофестивалі "Молодість". Відкриватиме кінофорум, до речі, також фільм про літніх людей — "45 років", відзначений одразу двома акторськими нагородами на останньому Берлінале.
Звичайно, увесь цей масив фільмів не знімається виключно з прицілом на аудиторію віком 55+. Адже літні люди хоч і почали ходити в кіно активніше, та поки вони викупають не настільки багато квитків, щоби змусило студійних босів випускати стрічки виключно для такого глядача.
Причина скоріше в тому, що нинішній масовий глядач став дивитися на старість інакше. Трафаретний образ самотнього, хворого і нещасного пенсіонера сильно потіснився на екранах здоровою і активною літньою людиною, для якої головне — це вік у душі.
Молоді люди у кінотеатрах немов запрограмовують себе саме на таку, щасливу, старість. Адже, завдяки підвищенню умов життя та розвитку медицини, середня тривалість життя людини зростає. Із 1990 по 2012 роки цей показник підвищився на шість років (дані Всесвітньої організації охорони здоров'я). А разом із тим тривалішим стає й активний період життя. Тож, якщо сьогодні активність сімдесятирічного героя "Стажера" виглядає, скоріше, виключенням з правил, то, коли нинішні підлітки досягнуть його віку, для них така працездатність пенсіонера стане нормою.
Однак ці висновки стосуються, перш за все, високорозвинутих країн, де медицина й умови життя сприяють довгій та здоровій старості. А в нашому випадку, цей тренд проявиться, скоріше, в тому, що голоси пенсіонерів перед виборами підкупатимуть не гречкою, а квитками в кіно. А що — теж непогано...
Антон Філатов