Про те, що літак знищений терористами, представники урядів і спецслужб країн Заходу стали говорити буквально у перші ж дні після трагедії. У Росії ж намагалися не акцентувати увагу на можливості терористичного акту. Російські офіційні особи, навпаки, стверджували що існує цілий ряд версій, що нічого не можна стверджувати до закінчення розслідування. І ось, незважаючи на те, що розслідування ще не закінчене, факт теракту визнаний і президентом Росії, і главою ФСБ. Виникає питання - чому саме зараз? Адже керівники Росії знали правду якщо не з першого дня - то з другого чи третього напевне?
Російське визнання - прямий наслідок переговорів, проведених Володимиром Путіним в Антальї. Сенс цих переговорів - у необхідності врегулювання відносин із Заходом і створенні повноцінної антитерористичної коаліції. Саме антитерористичної, а не проасадовської.
Про причини такого повороту можна тільки гадати. Чи справді для Путіна настільки критичний виклик з боку "Ісламської держави" або цей виклик - всього лише привід для врегулювання відносин із Заходом. Відносин, які потрібно відновлювати насамперед тому, що впали ціни на нафту і у Путіна закінчуються гроші, а не тому, що російський президент боїться терактів у Москві. Але якою б не була справжня причина, завдання відновлення взаєморозуміння із Заходом перетворюється для Путіна в першочергове.
Спроба врегулювання української кризи стане одним із напрямків цього путінського повороту. За пропозиціями про реструктуризацію боргу будуть кроки по відмові від Донбасу, за ними - пошук моделі виходу з кримського глухого кута. Розслаблятися, втім, не варто - спроб отримати "назад" всю Україну Путін не залишить, політичною та економічною дестабілізацією займатися не припинить, але - постарається робити це нишком, щоб не розлютити союзників.
Інший напрям - підготовка громадської думки. Протягом декількох років кремлівські пропагандисти зображали Захід - і насамперед Сполучені Штати - в якості головного ворога. Як же це так - тільки що ми з ними боролися, а тепер дружимо? Насправді - просто: у нас спільний ворог, терористи. Одні й ті ж люди підірвали російський літак і влаштували Армагеддон в Парижі. Спочатку переможемо терор - а потім займемося "скрєпами".
Загалом, Путін повторює долю свого улюбленого Сталіна. Той подружився з Гітлером на грунті протистояння із західними демократіями. А коли фюрер виявився для сталінського режиму більшою небезпекою, ніж Захід, допомога вчорашніх ворогів стала для Сталіна питанням виживання.
Україна в цій конструкції дуже нагадує довоєнну Польщу. Спочатку Сталін допоміг фюреру знищити ненависну державу, але коли пішов на союз з тими, хто вступив у війну задля захисту Польщі, перетворився на захисника її суверенітету. Правда, в результаті він домігся того, що нова Польща стала частиною сфери його впливу.
І це саме те, чого в новій ситуації нам необхідно уникнути. Втім, вагу Путіна у війні з терором не можна порівняти з вагою Сталіна у війні з нацизмом. Так що у нас є всі шанси не повторити післявоєнну долю країн центральної Європи.