Герой цієї невеликої розповіді несподівано знайшов здатність втілювати в реальність абсолютно будь-яке своє бажання, залишаючись у всьому іншому особистістю найбільш пересічною. Не задовольнившись поліпшенням власного життя, він спробував поліпшити навколишній світ - із найбільш згубними для цього світу наслідками.
Твір Уеллса, незважаючи на гумористичну інтонацію, сприймається як притча про наше самовпевнене невдоволення світобудовою, про нашу впевненість, що ми впоралися б із завданням ідеального устрою Всесвіту куди краще Господа Бога. Террі Джонс вписує цю проблематику в розхожий комедійний сюжет про закоренілого невдаху, якого третирує оточення і роздирають власні комплекси, в якому волею обставин проявляються героїчні риси.
У літературному першоджерелі природа могутності, якою володіє персонаж, залишається не проясненою. У фільмі він отримує цей сумнівний дар від інопланетних прибульців, які вирішують знищити Землю з усіма її мешканцями як гніздо варварства, однак перед виконанням вироку, відповідно до процедури, надають людству, котре нічого не підозрює, шанс врятуватися. Землянина, якого вибирають з 7-міліардного населення планети методом випадкового пошуку, наділяють всемогутністю, і доля його одноплемінників та іншої земної флори і фауни залежить від того, як він застосує отриману силу – на зло або на благо. Тягар порятунку людського роду лягає на не надто відповідні для цього плечі шкільного вчителя з Лондона на ім'я Ніл (Саймон Пегг).
Цього нового Іова, до поведінки якого прикута увага могутніх сил, не приймають всерйоз ні учні, ні колеги, він мріє прославитися романом, який не може закінчити упродовж довгих років, і, ділячи холостяцький побут із псом Деннісом, ніяк не наважується заговорити з чарівною сусідкою зверху (Кейт Бекінсейл). Здається, цей скромна, боязка, м'якосерда людина безнадійно провалить місію, адже навіть виявивши надможливості, він не може придумати нічого більш сміливого, ніж наділити Денніса даром мови, а себе самого - видатними чоловічими достоїнствами. У якийсь момент він намагається поліпшити існування ближніх, викоренивши голод, злидні та війни, однак, переконавшись у своїй реформаторській неспроможності, зніяковіло повертає статус кво.
Але, можливо, саме це смирення, здатність визнати свою неправоту, відмова претендувати на чуже місце під сонцем (як і відмова змінювати місце сонця на небі за своїм розсудом) і дозволить Нілу впоратися із завданням, яке було би непосильним для людей, захоплених марнославством, позбавлених будь-яких моральних коливань.
Сам фільм відрізняється тим же творчим смиренням, що і його персонаж. Філософська проблематика розчиняється в нанизаних на основну сюжетну лінію гегах, та й сам сюжет про навислу над світом небезпеку здається чимось другорядним у порівнянні з любовними засмученнями героя, не кажучи вже про глибокодумні висловлювання його пса, котрі затьмарюють все, що відбувається.
Оповідання сприймається як своєрідне комічне ревю, не надто зв'язний, але веселий набір скетчів, розцвічений появою знаменитостей - у роботі над картиною брали участь усі члени колективу Monty Python, також вона стала останньою у фільмографії Робіна Вільямса. Тут потрібно відзначити тактичний підхід прокатної компанії "Вольга", що випустила фільм не в дубляжі, а в багатоголосній закадровій озвучці, завдяки чому український глядач зможе отримати уявлення і про роботу Вільямса, який озвучував Денніса, і про участь найбільш іменитого з "Пайтон", Террі Гілліама, який озвучував одного з прибульців.
"Все як ти захочеш" підкуповує якоюсь чарівною необов'язковістю, тієї особливої життєрадісною безпечністю, яку навіть фільми комедійного жанру майже втратили на вильоті 90-х, сповнившися саркастичними зауваженнями про особливості людської природи і злободенними соціально-політичними алюзіями. Ця старомодність, ймовірно, пояснюється тим, що Террі Джонс почав писати сценарій ще 20 років тому, і, як можна припустити, завершив роботу в загальних рисах досить давно.
Наприклад, єдиною претензією на політичну сатиру є образ головного негативного персонажа, американського офіцера, тупоголового солдафона, отакого антипода Ніла - самовпевненого, агресивного і жадібного, одержимого ідеєю затвердити американські переваги завдяки приниженню інших країн. Цей герой постає чоловічим варіантом Сари Пейлін (вірніше, карикатурного про неї уявлення), на яку ледь не впав випадковий вибір прибульців.
Таким чином, стрічка немов пропонує аудиторії ностальгічний екскурс у ті, здається, настільки далекі часи, коли комусь за межами ментального "русского мира" та "Ісламської держави" ще могло прийти в голову, що Сполучені Штати є головною загрозою для цивілізації.