Здійснилося! Домовилися! Компромісний варіант податкової реформи знайдений! Так, принаймні, заявили одразу кілька вищих посадових осіб виконавчої влади держави. Домовленість освятив президент, який і повинен внести до парламенту узгоджений варіант "реформи".
Треба думати, що глибинні процеси, зовнішнім проявом яких були дві так звані податкові реформи, ймовірно підійшли до своєї завершальної стадії у вигляді поспішних домовленостей про розподіл владних повноважень між політичними силами в країні.
Те, що в так званих податкових реформах було більше політики, ніж економічного/юридичного змісту, людям обізнаним було зрозуміло з моменту появи законопроектів. Депутатський проект імені Н. Южаніна був очевидною провокацією, покликаною торпедувати не так бездіяльність уряду у сфері податкового регулювання, скільки сам уряд. У реальність низьких ставок, здійсненність податкових конструкцій, запропонованих депутатами, не вірив ніхто, включаючи численну когорту авторів законодавчої ініціативи. З таким же успіхом обранці могли взяти за основу ідею 5/10, що приїлася, ніж дати хоч якусь можливість пройти до парламенту якщо не однойменній партії, то хоча б її назві.
Однак шантаж вдався. Уряд був змушений вступити в боротьбу і представити свій законопроект під привабливим маркетинговим слоганом "все по 20!". Як це часто відбувається сьогодні у вищій українській політиці, в боротьбі важливий був процес, а не зміст, дія, а не результат. Ймовірно, тому суб'єкти законодавчої ініціативи переймалися більше табличками-презентаціями своїх реформ, ніж текстом запропонованих законопроектів.
Ситуативний політичний консенсус, досягнутий по приїзду старших товаришів з-за океану, спричинив за собою злиття двох законодавчих ініціатив в одну на базі мінфінівського варіанта «реформи». Не пропустіть цей важливий нюанс! Саме мінфінівський варіант став основою для роботи над остаточним текстом. У чому ж проблема? Проблема в тому, що Мінфін, намагаючись видати своє дітище за податкову реформу, переплюнув законопроект депутатський, виклав наш багатостраждальний, але в цілому такий, що вже встояв, Податковий кодекс у новій редакції. Чи була необхідність у цьому? Звичайно, ні! Правки Мінфіну були одиничними і неглибокими. Однак політична доцільність спричинила форму втілення в новому за всіма зовнішніми ознаками акті. Таким чином, якщо «реформу» буде прийнято, ми без видимої на те необхідності отримаємо новий ПК, який всім платникам податків доведеться вивчати наново.
Але Бог із ним. Цю неприємність можна було б пережити, якби в тексті акту ми знайшли б щось таке, що дійсно робило б наш податковий світ кращим, світлішим, правильнішим. Що ж збираються відобразити у проекті «реформи» реформатори після домовленостей?
По-перше, ставки залишаються такими, як і були, за винятком ставки ПДФО (18%), ставки ЄСВ (20%, скасування для фізосіб), ймовірно, ставок акцизного податку, екологічного податку та податку на майно.
По-друге, скасування авансових платежів з ННП, деякі зміни щодо вдосконалення механізму відшкодування ПДВ та акцизного податку, адміністрування та оскарження рішень фіскалів.
По-третє, скасування податкової міліції (увага!) зі створенням на її базі такого ж органу (Служби фінансових розслідувань).
З іншого боку, реформатори сподіваються збільшити штрафи в 10 разів, значно скоротити сферу застосування єдиного податку та спецрежиму сплати ПДВ.
А тепер увага - питання! Навіть три питання.
1. Невже ці по суті поточні зміни податкового законодавства можна назвати «податковою реформою»? Ну хоча б жартома?
2. Невже ці зміни треба кров із носу приймати одразу, без обговорення, під новорічною ялинкою з порушенням заяложеної вже в попередні роки норми п.4. 1.9 ПК, яка встановлює заборону на зміну податків менш ніж за 6 місяців до початку наступного року? Як істотно «реформа» збільшує дохідну базу бюджету у порівнянні з існуючою сьогодні?
3. Невже хоч хтось при здоровому розумі і тверезій пам'яті здатен припустити, що підприємці дружною рожевощокою від січневого морозу юрбою побіжать виводити на світ Божий зарплати своїх співробітників тільки у зв'язку зі зменшенням ставки ЄСВ?
Відповіді на ці запитання очевидні.
1. Ні, це не реформа, а зміни до закону, які треба не вноситимуть, викладаючи його в новій редакції, а підправляючи деякі діючі норми без пафосу, гасел і медалей.
2. Ні, проект не треба приймати до Нового року, а Бюджет-2016 слід розробити на чинній податковій базі, що істотно не відрізняється від компромісного варіанту «реформи».
3. Ні така «реформа» у запропонованій редакції не зможе надати будь-якого істотного впливу на діючу економіку, тим більше "відбілити" її.
І так, звичайно, працювати над податковим законом треба. Працювати ретельно, глибоко і без поспіху. Результатом цієї роботи може стати реформа, а можуть просто зміни до законодавства. Вона може бути непопулярною і відняти політдивіденди, а не додати їх. Вона може набути чинності з другого кварталу 2016 року, а частково і з 1 січня 2017 р. Але це має бути якісний документ, що вигідно відрізняється від традиційної української нормотворчості останніх років, документ, яким ми могли б пишатися і поважати себе за участь у його розробці, а не сором'язливо виправдовувати поспіхом численні ляпи й помилки, квапливо вносячи в парламент законопроект «Про внесення змін ...» у щойно ухвалений закон.
Саме цей акт має закласти нову традицію українського податкової нормотворчості.
І саме тому податкову «реформу» Мінфіну не можна приймати зараз!