Це таки сталося: Україна замінила свого постійного представника в ООН Юрія Сергеєва на Володимира Єльченка. Наш новий представник останні півтора року де-юре лишався послом України в Росії. Де-факто його відкликали "для консультацій" ще у березні 2014 року, коли було анексовано Крим.
"Ефективна робота у складі Ради Безпеки ООН – це наша нова вершина. Для того щоб її підкорити, ми вже зараз надаємо нашій місії у Нью-Йорку нової динаміки", - так офіційно прокоментував заміну голова МЗС Павло Клімкін.
Володимир Єльченко вже мав досвід роботи на цій посаді у часи президентства Леоніда Кучми. Він був постпредом якраз під час попереднього членства України в Радбезі у 2000-2001 роках.
Передісторія: скандальні чутки
Публічні чутки про заміну Сергеєва почали гуляти українськими медіа 3 листопада. Виглядало це як непристойний "злив" з натяками на вік та непрофесіоналізм дипломата.
"Мені відомо, хто і з якою метою ініціював подібного роду публікацію. Що ж, нехай це залишиться на совісті її автора", - прокоментував тоді новину сам Сергеєв.
Кандидатом на заміну Сергеєва джерела "Європейської правди" називали заступника голови президентської адміністрації Костянтина Єлисеєва. За кілька днів "Інтерфакс-Україна" з посиланням на свої джерела озвучив прізвище Єльченка.
Нарешті 18 листопада Єлисеєв у інтерв'ю тому ж таки "Інтерфаксу-Україна" підтвердив, що заміна відбудеться. Він пояснив це необхідністю ротації "після перевищення граничного строку перебування на чолі дипустанови".
Сергеєв працював послом в ООН 8,5 року. Утім, одіозний посол Росії в ООН Віталій Чуркін обіймає аналогічну посаду на рік довше – з квітня 2006 року. І жодних натяків на його відставку не чути.
Стара закалка: плюс чи мінус?
Головні претензії, які закидають зараз Володимиру Єльченку, – це його робота послом в Росії за часів президентства Януковича та висловлювання щодо Митного союзу.
Єльченко, Янукович та екс-міністр закордонних справ Грищенко. Фото: facebook.com/UkraineMFA
"Для довідки: посол в Росії Єльченко був призначений Януковичем у 2010 році. І служив його інтересам вірою та правдою. Місце було ключове. Тепер він буде "захищати" інтереси України – непостійного члена Ради Безпеки ООН", - обурюється журналіст Вадим Хомаха.
Пригадали Єльченкові ще й те, що його батько Юрій обіймав високі посади за часів Радянського Союзу. Зокрема, він був міністром культури УРСР, а з 1973 перейшов на роботу в Центральний комітет української Компартії, де у різні часи завідував відділом пропаганди та агітації, очолював Київський міськком КПУ та був секретарем ЦК КПУ.
"Єльченко - син члена ЦК КПРС, посол у РФ, призначений Януковичем, один із реалізаторів договору з РФ 2010 про пролонгацію перебування в Україні ЧФ РФ. Тепер шансів на революцію вже може й не бути: якщо народ спробує, а "беркут" з "моторолами" не справляться, ЄС і РФ можуть ввести миротворчий контингент. На прохання Порошенка і під егідою РБ ООН", - пише експерт з безпекових питань Василь Лаптійчук.
На цьому знімку 1966 року Юрій Єльченко (другий ліворуч) зображений з Гагаріним, Пахмутовою та Добронравовим. Фото: varjag-2007.dreamwidth.org
Особливо радикальні українці у соцмережах пишуть вже навіть про те, що Єльченко могли завербувати в ФСБ за часів його роботи в Москві.
З іншого боку, саме ці якості – досвід роботи з росіянами – називають і серед плюсів призначення Єльченка.
"Єльченко був фаворитом серед претендентів на цю посаду, бо вже працював на цій посаді у період членства України в Радбезі ООН. Плюс має досвід роботи в Росії, хоч він і дипломат старої школи. Втім, Сергеєв також зі старої школи", - сказав Еспресо.TV політолог Володимир Фесенко.
За його словами, він не став би наперед говорити про ефективність призначення Єльченка: "У даному випадку я на стороні професіоналів, а не революційних критиків".
"Це класична ротація. Обидва дипломати - відомі, кваліфіковані спеціалісти", - сказав Еспресо.TV заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий.
"Єльченко добре знається на роботі міжнародних організацій, зокрема ООН. На його очах як посла України в РФ розгорталася агресія проти нашої країни. Багатий досвід дозволить йому пристойно представляти інтереси України", - вважає експерт.
Щодо висловлювань Єльченка, то вони були достатньо дипломатичні. Тобто не дуже конкретні, з м'якими формулюваннями, що лишає простір для домислювання.
Наприклад, під час зустрічі зі студентами Московського державного лінгвістичного університету в 2012 році Єльченко сказав, що Україна в перспективі може приєднатися до Митного союзу. Та він уточнив, що це може статися у тому випадку, якщо в Євросоюзі триватиме економічна криза.
"Ми не говоримо сьогодні ані так, ані ні. Перспективи є. Якщо ці тенденції (зі зростання обсягів торгівлі з країнами Митного союзу. – Авт.), які сьогодні існують, зберігатимуться, плюс ми бачимо кризові явища в ЄС, якщо вони зберігатимуться, то відповідь буде швидше так, ніж ні", - цитувало Єльченка агентство УНІАН.
За рік він уже казав, що можна вивести співпрацю України з країнами МС на "максимально глибокий рівень" без вступу України до Митного союзу.
Крім того, він говорив про те, що в Україні немає проблем з російською мовою, а от з українською мовою в Росії проблеми є. Взагалі, його важко назвати зручним послом. Зокрема, український журналіст, що працює в Брюсселі, Ростислав Демчук пригадав кілька скандалів, через які на Єльченка образились у Росії.
"Мені Володимир Єльченко відомий скандалами, якими він "прославився", перебуваючи на посту посла України в Російській Федерації. Один із найгучніших - заява Володимира Єльченка під час прес-конференції про те, що Росія по суті є не федеративною республікою, а унітарною державою", - написав Демчук на своїй сторінці у Facebook.
Єльченко переконував у тому, що Росія лише номінально ділиться на якісь автономії, а на практиці всім керують із Кремля.
Також Єльченко активно підтримував Українську бібліотеку в Москві під час скандалу з обшуками у 2010-2011 роках. Ту саму, директора якої нещодавно затримали, підкинувши книги Дмитра Корчинського та звинувативши в екстремізмі. Тоді завдяки втручанню Єльченка вдалося зняти напругу щодо ситуації.
Нарешті, вже коли Єльченка відкликали з Москви, у Росії обурилися щодо його усмішки під час знаменитого виконання Дещицею пісні фанатів про Путіна.
"Чоловік у кадрі поруч з Дещицею, на якого спочатку не звернули увагу, теж високопоставлений український дипломат. Це посол у Росії - Володимир Єльченко. І він теж, як і безпосередній шеф, після образ на адресу російського президента схвально посміхається", - обурювався у своєму сюжеті програми "Вести" російського "Первого канала".
Кадр з сюжету програми "Вести" про погром посольства РФ у Києві.
Щодо майбутнього Юрія Сергеєва, то наразі відомо лише те, що він повертається до Києва. З цього приводу він написав кілька емоційних "твітів". Та, судячи з них, сваритися з керівництвом МЗС він не планує.
Звісно, вже ходять чутки (а про кого вони не ходили?), що Юрій Анатолійович націлився на посаду міністра закордонних справ. Утім, одного його власного бажання замало. "Він може мітити куди завгодно, але не він буде це вирішувати", - говорить Фесенко.
Зрозуміло лише, що без роботи Сергеєв не залишиться, бо на відміну від роботи уряду його роботою на рівні ООН українці задоволені.