Дивно, Путін Ходорковського відпустив, а Савченко і далі тримає в тюрмі.
Ходорковського він відпустив не відразу, а 10 років його у в'язниці потримав. Ходорковського він відпустив напередодні Олімпіади і напередодні українських подій, але події в Україні вже були і попереду була анексія Криму. Головний мотив - наближення Олімпіади; ставлення до неї було досить складне і йому потрібно було проявити гуманність.
Про Савченко весь світ кричить не так довго, як він кричав про Ходорковського. Ми бачимо, що в суді все це розвалилося завдяки мужній позиції Надії і завдяки непоганій роботі адвокатів. Я думаю, що вирок винесуть 21 числа, і я думаю, що незабаром і Савченко, і Сенцов опиняться в Україні.
Як це буде виглядати?
Українська сторона написала запит до Мін'юсту Росії з проханням, щоб Сенцов та інші засуджені відбували покарання в Україні. У нас є двостороння угода ще з 89 року, підписана ще при Радянському Союзі. Так ось, цих людей переведуть в Україну нібито для відбуття терміну покарання або обміняють відповідно до Мінських домовленостей. Хочеш не хочеш, а Путіну потрібно буде ці пункти Мінська виконувати.
У мене немає сумнівів, що Савченко, дай Бог їй здоров'я, – звісно, дуже мужня людина, і вона, крім захоплення, у мене особисто більше нічого не викликає. І мені б хотілося, щоб вона і Сенцов якомога швидше опинилися в Україні і думаю, що вони опиняться.
Чому свого часу ви вирішили не йти в підпорядкування хлопців із "кооперативу Озеро", а навпаки вийшли з системи? Коли ви зрозуміли, що все йде не туди?
Я зрозумів це ще в 91 році. У 93, після розстрілу Білого дому, мені стало зрозуміло, що ми вже зовсім не туди йдемо. Я розумів, що з ось цією владою мені не по дорозі, я складав присягу іншій державі і сподівався, що після 91 року почнуться якісь правильні демократичні процеси. Але коли розстріляли Верховну Раду, я зрозумів, що мені тут зовсім не личить залишатися. Тієї країни, якій я присягав вже не було, тому я написав рапорт і пішов.
Що для вас стало основним дзвіночком за останню десятирічку? Крим, Донбас або щось раніше?
Значно раніше. Ну, по-перше, коли Путін йшов у владу, я категорично це не вітав і я розумів, що це найгірший вибір, і тому з двох зол я обрав найменше. Я підтримував покійного Примакова. А остаточно для мене стало ясно, що Росія кардинально змінює вектор розвитку - після арешту Ходорковського в 2003 році, відразу після арешту.
І виступаючи на багатьох тусовках, зокрема і ліберальних, коли я про це говорив в 2003 році, на мене дивилися, як на колишнього КГБешника, вважаючи, що я дезорієнтую громадськість. Тепер уже всі розуміють, що шлях справді кардинально змінився.
На початку нашої розмови ви згадали сакральне слово "Крим" і те що, можливо, підготовка до "кримської операції" почалася раніше, ніж здавалося дуже багатьом з нас.
У 91 році стався розпад Радянського Союзу. Погано це чи добре – залишаємо осторонь. Ми не обертаємося назад, йдемо вперед. Є незалежні держави. Є незалежна Росія, є Україна, незалежна, суверенна; я вважав, що ставлення до України має бути саме таким. Не молодший і не старший брат. Незалежну і суверенну державу з повагою прав і міжнародних зобов'язань.
До того ж ми, розлучаючись, підписали Біловезький меморандум. Це міжнародна угода. Україна чесно пройшла свій шлях, відмовилася від ядерної зброї. Ми свій шлях, на жаль, чесно пройти не змогли. Я відверто вам скажу, що я все-таки не припускав, що з Кримом відбудеться історія, яка сталася. Я думав, що гальма десь спрацюють, правову точку зору я навіть не розглядаю, там все поза правом, а ось етично і морально не можна так діяти відносно України. Ось, як людина вмирає, а її обкрадають.
Я вважаю, що з Кримом ми вчинили як мародери. Розумієте, такі дуже великі операції не робляться спонтанно. Так не робиться, мовляв, щось вчора відбулося, а сьогодні віддав команду. Отже, підготовку, звісно, проводили.
До нас доходять суперечливі чутки, що вбивство Нємцова дуже обурило людей, які і є колективним Кремлем, що кремлівські вежі хвилюються через те, що людину такого рівня застрелили в центрі Москви.
У Кремлі ж працюють такі ж люди, як ми з вами.
Я думаю, що дещо інші.
(Сміється) Ну, з погляду сірої речовини в голові, вони здатні тверезо оцінювати якісь речі. Вони можуть приймати неадекватні рішення на наш погляд, зважаючи на ті чи інші причини, а на їхню думку адекватні, але якісь речі вони можуть оцінювати цілком тверезо, зокрема і гуманітарної властивості.
І вбивство Нємцова, звісно, не могло викликати захоплення у людей, у яких в голові є хоч одна звивина, і є якісь людські почуття, зокрема і співчуття. Не будемо заперечувати, що у людей в Кремлі, якоюсь мірою, нехай і невеликою, але все це є. Тому певна річ, що це викликало невдоволення, так би мовити, ну і десь обурення.
Чому це не переходить в колективний кремлівський протест? Ну, ми ж з вами знаємо механізми влади - всі ці люди члени однієї команди. На них гріхів - гріх Нємцова зрозуміло на кому лежить - настільки багато, вони настільки інкорпоровані в цю владу, що вони можуть на кухні нарікати, але далі вони проводять спільно вироблену лінію і, безумовно, вони підтримують Путіна.
Недарма свого часу Володін сказав: "Не буде Путіна – не буде Росії", він мав на увазі себе і ту команду, яка з Путіним працює. Не буде Путіна, не буде їх. Вони це прекрасно розуміють.
Тобто Україні не варто сподіватися, що прийдуть якісь олігархи, яким буде невигідно підтримувати теперішню владу, і скажуть: "Все, вистачить, йдіть на пенсію, шановний Володимире Володимировичу, тепер буде нова людина, наприклад Шмутін".
Ви знаєте, тут складніше питання. На олігархів, які прийдуть і скажуть подібне, вам розраховувати не доводиться. Є кілька факторів, які можуть призвести до того що, умовно кажучи, Путін в 2018 не висуватиметься. Це економічна ситуація, котра погіршується. Це нездатність нинішньої управлінської команди, ні уряду, ні президента, впоратися з наявними економічними і політичними викликами.
Ми бачимо, що вони роблять багато політичних помилок. В умовах форс-мажору, коли наростає багато точок, за якими потрібно приймати досить критичні рішення, влада буде приймати неадекватні рішення.
Ще один фактор - міжнародний тиск, після всіх політичних помилок, які зробив Путін і його підопічні, зокрема почавши розмахувати ядернтим дрючком. Це було найсерйознішою помилкою. Путін наробив багато помилок і в Сирії. Для Західного світу, передусім для США, Путін – як керівник другою за величиною держави – не просто некомфортний, він для них доволі небезпечний. Тому вони, я думаю, зі свого боку будуть робити максимум зусиль, щоб Путін у 18-му року не переобирався.
Загалом це може привести до того, я не стверджую, що так буде, що в 18-му році ми отримаємо іншу політичну ситуацію перед президентськими виборами. Парламентські вибори, я вважаю, – це дрібна тема, а головна, звичайно, – у 18-му році. І я намагаюся зрозуміти, що ж станеться тоді.