#Selfieparty: мажорне паті в чужій хаті

Четверо хлопців застрягають у поліцейському відділку через те, що на випускній вечірці одного з них помер персонаж-карлик. Вони намагаються переконати слідчого у своїй невинуватості, але він їм не вірить, а тому вони вдаються до переповідання усіх своїх пригод, які флешбеками відтворюються на екрані.

У динамічному перебігу подій, який постійно переривається сценами у жанрі екшн, можна зустріти майже з десяток персонажів, які запам’ятовуються не одразу. Кожен з акторів намагається гнути свою лінію, але, будучи заручниками наскрізь шаблонного сюжету, вони грають передбачувано, хоч і не безталанно.

Проте жарти не настільки смішні, щоб смішити, а екшн не настільки вражає, щоб дивитися фільм на одному подиху.

Мажори, копи, секс, алкоголь - ніби й благодатне поле для комедійних кінорефлексій, але у Левицького - це вкотре демонстрація таланту до мавпування сюжетів, які набагато цікавіше відтворювалися в оригіналі.

У Левицького у #Selfieparty намішано стільки всього, що навіть на перший погляд тривіальним сюжетом важко спойлерити, бо він заплутаний. Набагато важливіше значення має монтаж і операторська робота.

Акценти у сценарії виставлені лише там, де це необхідно було зробити, аби продати фільм подорожче. Це і прихована реклама, зокрема соцмережі ВКонтакте, і реверанси у сторону нової поліції, яка несподівано стає одним з головних персонажів наприкінці фільму, і поява серед акторів суто таблоїдних персонажів на кшталт Світлани Вольнової.

Саме по собі винесене у назву “селфіпаті” у розумінні авторів картини - це стандартна за канонами MTV гулянка, на якій малознайомі головному герою Роберту персонажі будуть танцювати, заливатися алкоголем, затискатися по куточках, щось трощити чи стрибати у басейн. Він взагалі не дуже усвідомлює, для чого ця паті влаштована.

Автори нас намагають переконати, що для того, аби Роберт поборов свої комплекси і зайнявся сексом з однією з дівчат. Проте вона від кількох грамів алкоголю на довго відключиться, тому ні першого, ні другого у цьому “небаченому” фільмі не буде.

#Selfieparty Левицького цікавий в першу чергу з точки зору технічних характеристик, адже фільм залишає по собі враження недешевого і конкурентоздатного продукту.

Тепер вже з упевненістю можна сказати, що українська кіноіндустрія так-сяк почала існувати, продукуючи не лише фільми на історично-шароварницьку тематику, але й молодіжні, підліткові "комедії" у жанрі екшн.

Левицький вже намацав грунт реальності, а отже, можна розраховувати на те, що його підтримають згодом більш талановиті послідовники.