"Не зарікайся". Кров. Ляшко. Україна

Зателефонував до мене вчора колега і каже: "Телекомпанія "Україна" хоче записати з кимось інтерв’ю. Але потрібно засудити напад на їхню приймальню, яку хтось залив червоною фарбою". Я готовий був засудити напад, бо напад – це завжди погано і не завжди результативно. Але, кажу, ось цей серіал "Не зарікайся" їм знімати було непотрібно. Ніхто з ТРК "Україна" не зателефонував. Вони так нічого і не зрозуміли.

У самому серіалі нічого страшного не було. Волонтери, воїни АТО, переселенці, сепаратисти та їхні лідери. Але живуть вони в якомусь неукраїнському світі. Всі розмовляють російською, мати українського солдата, який потрапив у полон, вирішує чомусь взяти в заручники переселенку та її сина і шантажувати їхнею неволею родича сепаратиста, від якого вимагає шукати зниклого українця.

Сепаратиста шкода. Він чесний, порядний, щиро вірить, що його сім’ї загрожує небезпека від української пенсіонерки. У житті нічого подібного і близько не могло би статися. Командир сепаратистів уже давно би попросив того ж власника ТРК "Україна" Ахметова, а той -  наших силовиків, і родину сепаратистів давно б знайшли і відвезли додому у Донецьк. Або влаштували б на роботу на ТРК "Україна". 

Всього того, що показано у серіалі, не могло бути апріорі. Але було інше. І кожен, хто хоча б колись насправді намагався визволити когось з полону, знає, як це відбувалося.

Я знаю точно. Я пам’ятаю, як під Іловайськом потрапили в полон журналісти телеканалу "Еспресо". В полон їх взяла російська армія на території України. Взяли за те, що вони зняли репортаж про російських полонених і російські танки. Теж на території України. А вже потім віддали спочатку козакам, а згодом людям Бєса.

Оскільки я був одним із тих, хто вів переговори про їхнє звільнення, то можу запевнити, що рішення ці приймалися зовсім не в тих місцях і не тими людьми, про яких йдеться у серіалі "Не зарікайся".

Так, ми повинні знайти сміливість говорити правду про всі сторони конфлікту. І про російську теж. Але тоді у власника каналу можуть виникнути проблеми з його російськими партнерами, а сам серіал буде складно продати на інші російськомовні ринки. В Казахстан, наприклад.

Людей з телекомпанії глибоко обурює погром у їхній приймальні. Українців завжди звинувачували у погромах. Тому що українці ніколи не могли знайти сили та способу ефективно завоювати для себе свободу та країну. Тому цей погром я справді щиро засуджую. Він неефективний.

Ефективним був Майдан. Ефективним є Майдан, який ще не закінчився. Схоже, що багато з людей, які живуть на території України (власне,  я маю на увазі не тих, хто вважає себе українцями, а тих, хто тут живе тому, що зручно, або тому, що не вийшло жити у кращому місці), так і не зрозуміли основні причини Майдану. Їх найкраще знають Андрій Парубій і хлопці з патріотичних організацій, які вийшли туди першими, ще до усіх закликів через Фейсбук.

І багато людей навмисно не хочуть про це чути і активно пропагують зовсім іншу, вигадану міфологію Майдану. Майдан стояв не проти Януковича і не за Європу. Янукович і Європа лише маркери незалежності, яку ми  ризикували втратити. Янукович вів нас до цієї втрати, а Європа могла врятувати.

Відмова від підписання Угоди про асоціацію означала кінцеву колонізацію України. Люди вийшли, щоб цього не сталося. Путін ввів війська, щоб це відбулося. Люди, які його підтримали, на окупованих територіях теж хотіли продовження колонізації. Або для них українців з їхніми прагненнями незалежності просто не існувало. Тому вони і нагадують про себе у такий безперспективний спосіб залиття фарбою приймалень. Але чи мають вони інші важелі?

У четвер у парламенті голосувався короткий законопроект депутата від "Народного фронту" Вікторії Сюмар про те, що європейського продукту на українських телеканалах має бути не менше 70% , а до європейського відноситься продукт країн, які ратифікували конвенцію про транскордонне мовлення.

Росія цю конвенцію не ратифікувала. Таким чином, російського продукту могло бути на українських телеканалах не більше ніж 30%. Голосування за цю статтю для мене було маркером справжнього, а не популістського патріотизму. За законопроект проголосувало лише 205 народних депутатів.

Найбільше голосів дали "Народний фронт" та БПП, а найменше – "Радикальна партія" Олега Ляшка (2 голоси) і фракція ВО "Батьківщина" Юлії Тимошенко (6 голосів). І тому потрібно не офіси телеканалів або олігархів, яким вони належать, фарбою поливати, а вимагати від партій та сил, які прикриваються іменем українців та Майдану, ще раз поставити цей законопроект на голосування і довести, що продажність, якщо вона є, повинна мати межі.

Це питання є надпринциповим. Левко Лук’яненко в останній розмові зі мною зауважив, що всі проблеми, які має Україна за останні 25 років, породжені російським інформаційним впливом, від якого в четвер відмовилися захистити Україну "Радикальна партія" і "Батьківщина".  

Українські олігархи завдяки українському суспільству не шляхом погромів, а шляхом сильної політичної волі повинні зрозуміти, що їхнє майно буде недоторканим, якщо вони шануватимуть права кожного українця. Льовочкіну і Ахметову будуть байдужими українці, поки вважатиметься, що купити наших політиків можна так просто разом з переконаннями і поглядами.