З 1 січня 2016 року анексований Крим відрізаний від електропостачання з України. Після цієї дати росіяни взялися вибудовувати енергонезалежність півострова.
Так, 14 квітня була запущена вже третя з чотирьох анонсованих ниток енергомосту з Росії. На відміну від помпезного запуску першої лінії особисто Володимиром Путіним у Сімферополі, старт третьої був набагато скромнішим і майже не привернув уваги.
Згідно обіцянок місцевої "влади", тепер, з урахуванням перших двох ниток, надходження електроенергії в Крим має збільшитись до 600 МВт. Чиновники урочисто відзвітували, що загальна електрична потужність на півострові збільшена до 1060 МВт зі 1100 МВт мінімально необхідних.
У Кремлі одразу заявили, що тепер енергетична автономія Криму - вже доконаний факт. Однак, попри задекларовану незалежність кримчани продовжують скаржитися на вимкнення світла, особливо в невеличких селах та містах.
Світло для "зелених чоловічків"
Коли Україна забезпечувала Крим електроенергією, він споживав 900-1150 МВт. З них на самому півострові генерувалося 150-200 МВт, а решта поставлялися з України за чотирма високовольтними лініями.
З найсвіжіших заяв Міненерго Росії виходить, що для повного задоволення потреб Криму тепер потрібно значно більше - 1442 МВт потужності.
Ба більше, згідно даних Центру глобалістики "Стратегія XXI", якщо всі задумані Кремлем проекти по перекиданню та створенню додаткової генерації стануть реальністю, то сумарна потужність на півострові становитиме 2225 МВт. Це в 1,8 разів більше ніж споживав Крим до анексії Росією.
Виникає логічне питання, куди буде витрачатися додаткова потужність? Особливо якщо врахувати, що на півострові не спостерігається шалений розвиток промисловості і сільського господарства.
"Величезні потужності пов’язані із зростаючими потребами російських військ. Крим поступово перетворюється в військово-морську сухопутну і авіаційну фортецю. Туди перекидається додаткові авіаційні частини, кораблі і судна Чорноморського флоту, розміщуються дивізіони берегових ракетних комплексів, системи протиповітряної оборони. Також мова йде про відновлення пунктів зберігання та обслуговування ядерних боєприпасів. Відповідно буде збільшуватися кількість особового складу, їх родин", - пояснює енергетичний експерт Михайло Гончар.
Довгий-довгий енергоміст
Цікаво, що при прокладанні кабелю по дну Керченської протоки російські проектувальники вибрали найдовший шлях з усіх можливих – 13,5 км. Для цього довелося побудувати 50 км магістральних мереж у Краснодарському краю до пункту пропуску "Кубань" і 50 км у Криму – від пункту пропуску "Крим" до Камиш-Бурунської підстанції. Хоча в районі коси Тузла відстань лише 3,5 км, і виходить прямо на Камиш-Бурунську ПС.
Як пояснив Гончар, росіяни у випадку з "довгим" енегомостом переслідували 2 мети: закопати побільше грошей і убезпечитись від рухливого дна Керченської протоки.
"Варто врахувати, що дно Керченської протоки дуже мулисте і мінливе. Глибина відкладень сягає 70-80 метрів. Нормально закріпити кабель там неможливо", - розповідає експерт.
Гончар говорить, що росіяни прокладали кабель методами "штурмовщини", тільки для того, щоб приїхав президент Путін та відкрив першу лінію - сам цей факт ставить під сумнів надійність проекту. До того ж кабель прокладала китайська компанія. А на думку експерта, китайці не відрізняються високою якістю робіт в цій галузі.
Енергодефіцитна Кубань
Міністр енергетики Росії Олександр Новак переконує, що Крим стане енергетично незалежним до вересня 2017 року. "Для того щоб забезпечити повну надійність необхідно ввести додаткові потужності власної генерації в Криму – це 940 МВт, 470 МВт з яких будуть введені до вересня 2017 року, а до березня 2018 року буде ще приблизно 470 МВт", - заявив він.
Для цього росіяни підвищують обсяги видобутку газу так званим "Черноморнефтегазом" (колишня дочірня компанія НАК "Нафтогаз України" "Чорноморнафтогаз") на Одеському, Архангельському газових родовищах та Штормовому газоконденсатному родовищі. Саме газ і має стати основним ресурсом для виробництва електроенергії на півострові.
Щодо Краснодарського краю, звідки перекидають енергоміст, не варто забувати, що регіон сам по собі енергодефіцитний. Нещодавно там навіть хотіла побудувати електростанцію німецька компанія E-On, щоб зайнятися продажем електроенергії.
Михайло Гончар пояснює, що забезпечити Крим електроенергією можливо, однак це відбудеться не раніше 2020 року і зарахунок величезних фінансових вливань. Мають бути збудовані і генеруючі, і передавальні потужності в Криму та на Тамані.
Інфографіка Центру глобалістики "Стратегія XXI"
Всі плани Москви по Криму можливо буде реалізувати лише із введенням в експлуатацію ІV енергоблоку Ростовської АЕС у 2019 році. Якраз нові потужності атомної генерації (ІІІ та ІV енергоблоки) можуть покрити дефіцит Криму та півдня Росії. Однак роботи ще тривають, отже це - не доконаний факт.
Дорогий та неросійський
Аналітик Renaissance Capital Володимир Скляр підрахував, що для запровадження повної енергонезалежності Криму Кремлю доведеться витратити близько $2 млрд. В цю суму входить як перекидання потужностей з Краснодарського краю, так і створення власної генерації.
Ця сума виглядає досить реалістичною, адже вартість лише перших двох ниток за оцінками Міненерго Росії обійшлася Москві в 47,3 млрд руб (близько $700 млн за поточним курсом).
Отже, енергоавтономія Криму недешево обійдеться бюджету Росії. Однак тут є ще один важливий нюанс. Попри всі вихваляння московських чиновників, самостійно Росія не в змозі забезпечити електрикою півострів.
"Високовольтні підводні кабелі в Росії не виготовляються. Немає компаній, що здатні здійснювати укладку такого кабелю. Для прокладення енергомосту довелось залучати китайських постачальників, зокрема "Jiangsu Hengtong HV Power System" та "Shanghai Foundation Engineering Group Co, Ltd.", - йдеться в дослідженні Центру глобалістики "Стратегія XXI".
До того ж, ефективна електрогенерація в Криму неможлива без газотурбінних установок німецького "Сіменса", який намагається діяти в обхід санкцій.
Дійсно, у Москві всіма доступними засобами намагаються показати світу, що Крим стає все більш російським і не потребує ані українських харчів, ані української електроенергії.
Тут постає інше питання: скільки часу і грошей буде витрачено, щоб забезпечити електроенергією регіон, який і без того висить ярмом на шиї російського бюджету.