9 травня, як і обіцяли автори історії з #Panamapapers, був опублікований великий масив інформації щодо офшорних компаній, пов’язаних з панамським регістратором Mossack Fonseca.
І хоча в базі даних виявлена інформація про понад 600 громадян України і понад 400 компаній, пов'язаних з Україною, на відміну від першої хвилі "панамських документів", друга порція поки що не викликала такої ж вибухової реакції в українському інформаційному просторі як перша.
Млявість українських ЗМІ в оновленій офшорній історії, звісно, може бути пов’язана з розкачкою після травневих свят, однак є цьому й інше пояснення реакція можновладців. Точніше, майже повна її відсутність. Всі фігуранти, як мантру повторюють один і той же аргумент, мовляв, немає нічого протизаконного, всі так роблять, навіть президент.
Звісно ж, можна списати млявість і на відсутність в другій серії напряму прізвища Порошенко в спайці з "улюбленим" активом президента "Рошеном". Тим не менше, в списку опинилось достатньо відомих прізвищ, і що найпримітніше, як владних діячів часів Януковича, так і діячів, близьких до діючого президента.
Фігуранти нового списку просто користаються роботою піарників президента, які зробили все, щоб перевести дискурс з офшорами з політичної в юридичну площину. І, схоже, що фігуранти поки відбудуться легким переляком. Чи просто бояться самі ще більше роздмухати полум’я суспільного ґвалту.
Звісно, фігуруванням у списку прізвищ, близьких до Порошенка, одразу ж пробують скористатись різні політики, які чи то дивом, чи то щастям самі уникли появи у списках. Вони використовують цю історію, як фітіль до розпалення чергового політичного скандалу, однак чи то бензину не вистачає, чи то масив настільки значний, що в населення наче виникло таке собі передозування офшорами, і це все вже не дуже чіпляє. А можливо просто очі розбігаються, і сфокусуватись на чомусь одному важко.
Читайте також: Другий постріл. Хто з українців засвітився в Панамських архівах
Звиклі до тотальної #зради в інформаційному просторі українці все менш і менш емоційно реагують на традиційні хвороби політичної та економічної системи, яка продовжує панувати в Україні. Власне, офшорна історія є черговим свідченням, що у ставленні до свого бізнесу діючі можновладці мало відрізняються від попередніх.
Бізнес і політика в Україні нерозривні, як сіамські близнюки, але, на жаль, в цьому немає нічого нового. Так було і за часів Леоніда Кучми, так і залишається за часів Петра Порошенка.
Витверезіння офшорами для суспільства не буде болісним. Всі просто отримали підтвердження того, що політикибізнесмени і народ живуть в різних системах координат.
І принаймні політики навіть не збираються цього змінювати, незважаючи на війну, тотальну бідність і буйне цвітіння корупції, яку самі ж вони й продовжують плодити, відбуваючись черговими фразами про "священну" боротьбу з корупцією. Так, це не дуже гарно виглядає, але ж все законно, правда?
Проте, реакція населення на чергову офшорну історію може зіграти злий жарт з сучасною політичною верхівкою. Якщо історія не набуде значного резонансу, а буде "похована" в потоці мінливого інформаційного поля, то можновладцямбізнесменам може здатись, що українцям достатньо аргументу, що "так роблять всі".
Попередникам теж здавалось, що українці мало звертають на подібні речі увагу. Але як показує практика, українці все добре запам’ятовують. Просто згадують вони це вкупі з іншими накопиченими історіями.
І коли черговий поріг буде перейдено, зовсім не факт, що суспільство буде спокійно сприймати аргумент "так всі роблять". І зовсім не факт, що хтось буде сильно розбиратись в тому, чи все це законно.