“День незалежності”: Двічі в одну річку не ввійдеш

У ситуації із запізнілим продовженням “Дня незалежності” 1996 року виявилося, що можна реанімувати навіть абсолютно безглуздий і неактуальний сюжет із минулого.

У 90-х авторам оригінального “Дня незалежності” вдалося розказати громіздку історію, проте вже тоді було зрозуміло, що цей фільм є одноденкою і його з роками забудуть, особливо на тлі конвеєрного виробництва псевдонаукових фантастичних блокбастерів.

Епічний розмах “Дня незалежності” згодом затьмарив “Армагедон” і ще з десяток стрічок кінця 90-х і 2000-х. Тепер, коли тема космосу в кіно вже не є такою суперечною і казковою, коли вийшли стрічки, в яких космос показаний спокійно і дружньо (“Гравітація”, “Марсіянин”), дивно спостерігати спроби Ролланда Еммеріха знову залякати землян небезпекою ззовні.

Для цього майстер блокбастерів (“Універсальний солдат”, “Зоряні ворота”, “Післязавтра”) запросив акторів із фільму 1996 року. Проте, не всі погодилися, розуміючи репутаційні втрати, банально не домовившися чи не доживши. Головна зірка оригінального фільму Вілл Сміт запросив гонорар, який не потягнули продюсери, тому його героя закадрово вбили. Головна ж роль відведена його екранному сину (Джессі Ашер), який не запам’ятовується нічим.

Розчарування від нового фільму виникає тоді, коли стає зрозумілим, що авторів до зйомок підштовхнула не сюжетна доцільність, а звичайна ностальгія.

Упродовж перших 40 хвилин на екрані один за одним з’являються персонажі з оригінального фільму, звичайно, постарілі, але не менш вмотивовані боротися з інопланетянами. У новому фільмі “День незалежності” дія відбувається через 20 років після оригінальної “війни світів”.

Усе було б не так погано, аби це не нагадувало “зустріч випускників”, на якій, зазвичай, колишнім друзям нема про що говорити.

На першому ж плані — молода гвардія, яка не впоравшись із загрозою знищення планети, поступається своїм старшим колегам, “які згадали минулі дні та битви, де разом бились вони”.  Міжпланетні бої іноді перериваються мелодраматичними сценами, проте через відсутність логіки це лише дратує і віддає спекуляцією.

Крім того, фільм Еммеріха абсолютно безглуздий з погляду відповідності історичним реаліям. Як американці, які за останні два десятиліття пережили декілька гучних терактів, стали ініціаторами і учасниками реальних війн, продовжують продукувати казки про вторгнення інопланетян на Землю? Хоча, можливо, це суто психологічний прийом: відвертання уваги від реальних проблем на вигадані.

У вигаданому світі Еммеріха президентом США вже стала жінка, людство живе без війн, а від Парижа залишиться лише Ейфелева вежа. До речі, Лондон буде знищений вщент.

Ніякого нового послання, навіть через 20 років, новий “День незалежності” не несе. Не претендує він і на інтелектуальність, наукову фантастичність чи хоча б якусь глибину. Все, що відбувається не підкріплене нічим, крім бурхливої фантазії авторів сценарію.

Атаковані землянами прибульці цього разу налаштовані куди рішучіше: їх не цікавить колонізація Землі, вони просто хочуть її знищити. Чи може така постановка питання вразити глядача у XXI столітті, коли самі жителі цієї планети роблять усе для того, щоб вона була знищена?

Нерозумним кроком продюсерів нового фільму є і кастинг, адже “вбивши” Вілла Смітта, у новому фільмі породжено декілька нових персонажів і це до компанії тих, хто перекочував з оригінальної картини.

Роздутий кастинг нового фільму відобразився на сюжеті. До закінчення фільму стає абсолютно байдуже на те, хто виживе, а хто - помре. Всі герої показані фрагментарно, і ніхто не зміг перекинути на себе ковдру Смітта.

Загалом ж сюжет напрошується лише на риторичні питання. Американці після нищівної міжпланетної війни 1996 року  змогли за двадцять років досягти небаченого у реальності прогресу: не лише відбудувавши повністю зруйновану інфраструктуру, але й зробивши значні кроки в освоєнні Місяця і космосу. Дивина, та й годі.

Вихід на кіноекрани сиквелу кінохіта 90-х в результаті виявився не меншим непорозумінням, ніж результати референдуму у Великобританії, який провели в один день зі світовою кінопрем’єрою і який місцеві політики вже охрестили “днем незалежності”.