Коли в розпал протестів в українській столиці я написав статтю "Майдан без провокаторів", був здивований тим, як багато людей - а серед них і вельми мною шанованих, які не мають ніякого відношення до контексту цього матеріалу - сприйняло її на свій рахунок.
Я просто дивувався: невже всі ці люди, журналісти, активісти, політики не здатні відрізнити дискусію від провокації? І не розуміють, про що саме я пишу - тим більше, що політичному аналітику, який, на відміну від слідства, озброєний лише інтуїцією і совістю, залишається лише констатувати тенденцію.
Проте, сигнал був почутий і став прелюдією для розгорнутої проти мене пропагандистської кампанії, яка готова була в будь-який момент перерости у фізичне насильство. Провокатори дійсно злякалися.
Тепер, коли виявляється, що серед людей, які допомагали "беркутівцям" сховатися з місця злочину, були і учасники Майдану, у багатьох раптово відкриваються очі: як же, який жах! Таке враження, що Майдан не був загальнонародним рухом, а якоюсь сектою.
Звичайно, в такій події - як і в будь- якій, де більше кількох десятків людей - брала участь величезна кількість провокаторів.
Провокаторів від різних кланів, які ворогували між собою біля трону Януковича. Провокаторів від російських спецслужб - а вони теж ворогують між собою. Провокаторів від різних олігархічних кланів, які вже готувалися до часу після Майдану.
І, природно, ці люди не ходили з табличкою "я - провокатор". Навпаки, всі вони намагалися бути героями. І в загальній метушні, яка в будь-який момент готова була перейти в криваву розправу влади над протестуючими, абсолютно неможливо було зрозуміти хто є хто - крім тих, зрозуміло, кого ти давно знав особисто і був упевнений: ось це - чесна людина, а це - пропалений провокатор.
Добре пам'ятаю жах, який охопив мене, коли ми представляли новий уряд на Майдані - а під сценою вирували люди в камуфляжі і вигукували прізвища "своїх" міністрів. І хто міг зрозуміти, чи хочуть вони побачити у владі дійсно нових чесних людей - або вони назвуть імена тих, хто завтра здасть країну агресору?
Помилку в тій ситуації допустити просто. Історія пана Березовського, який був призначений командувачем ВМС і цього ж дня зрадив Батьківщину, добре відома. А скільки таких Березовських ще чекають свого часу - години зради?
Турецький президент Ердоган використовує для боротьби зі своїм опонентом проповідником Фетхуллахом Ґюленом термін "паралельна держава".
Не знаю, як там в Туреччині, а у нас "паралельна держава" існувала завжди - і після Майдану нікуди не поділася, навіть не зачаїлася. У Сімферополі, Донецьку та Луганську ця держава просто вийшла назовні, її охороняють російські багнети.
Але зауважте, що люди, які зараз керують її владними структурами, нелояльності до України не виявляли. А від тих, хто насправді виявляв, швидко позбулися - вони вже зіграли свою роль.
Всі ці Аксьонови, Константинович, Поклонські, Захарченкі та Плотницькі - вони так і були б "кротами", якби не прийшли їх господарі. Всі ці судді, правоохоронці, депутати, журналісти - так і чекали б свого часу.
А скільки таких людей залишилися на вільній території і чекають? Скільки політиків, бізнесменів, партій, громадських організацій, медіа-ресурсів "заточені" на дестабілізацію ситуації в Україні?
Скільки викладачів сіють смуту в душах студентів і школярів - а ми ж знаємо тільки тих, хто "розкривається" і їде в гості до Аксьонова, не більше того!
Скільки телеканалів 24 години на добу працюють на знищення Української держави? Скільки "корисних ідіотів" всьому цьому підіграє - адже у нас демократія і плюралізм!
І як багато всіх цих людей, які за гроші або за переконаннями працюють на чужу країну , прикидаються українськими патріотами і супер-патріотами, щоб в потрібний момент вивести черговий "Беркут" з чергового Майдану?
Ця стаття - зовсім не заклик до "полюванні на відьом". Якщо таке полювання почнеться - ми її програємо все одно, полювати будуть на українських патріотів, а не на провокаторів. Ця стаття - заклик до розсудливості.
Європа сьогодні в жаху від кількості людей, яких Ердоган оголошує прихильниками Ґюлена. Звичайно, більшість з цих людей не мають ніякого відношення до перевороту.
Але цифри відображають реальний вплив проповідника на турецьке суспільство і залежність громадян від його фінансової бази. В українських умовах людей, які залежні або від Росії, або від пов'язаних з нею українських кланів, було б набагато більше.
А людей, які впевнені, що змінити свої погляди, цінності або Батьківщину за хороші гроші - ще більше. Не ми такі, життя таке. Це і є наше "паралельна держава". Держава, яку не переможе ніякий Ердоган. Це можемо зробити тільки ми з вами - якщо наша країна нам дійсно потрібна.